Зовнішні ефекти та зовнішні витрати

Однією з найважливіших функцій ринкового механізму є функція передачі інформації про альтернативні витрати виробництва товарів та послуг. Ринок здійснює це за допомогою цін Але можуть виникати ситуації, коли вит рат и чи вигоди від виробницт ва та спожив ання не відображаються в цінах повністю, а створюють деякі побічні ефекти, що впливають на третю сторону, яка не бере участі в обміні.

Учасники ринкових угод при визначенні обсягів виробництва, спо жив ання, продажу чи покупок не беруть до уваги зовнішні ефекти та витрати, що призводить до порушення рівноваги.

Під зовнішніми ефектами розуміють певні блага, що не регулюються ринковим механізмом і які є результатом діяльності інших суб’єктів господарювання. Залежно від характеру впливу на інші суб’ єкти господарювання розрізняють позитивні та негативні зовнішні ефекти Позитивн і зовнішні ефекти створюють корисний ефект, який ніч ого не кошт ує їх споживачам. Негативні зовнішні ефекти - негативно впливають на господарську діяльність їхніх одержувачів. Для позитивних зовнішніх ефектів характерне те, що вони зумовлюют ь зрос тання добробуту чи збільшення об сягу виробництва окремих суб’єктів господарювання без збільшення витрат останніх. Класичним прикладом позитивного зовнішнього ефекту є сусідство саду та пасіки З одного боку, наявність пасіки підвищує врожай для власника саду, оскільки бджоли запилюють квітки садових рослин, а, з іншого боку, близькість місцезнаходження саду дає змогу бджолам працювати більш продуктивно, зб ільшуюч и в иробницт во меду та інших продуктів бджіль ництв а.

У цьому випадку від взаємного сусідства виграють обидва суб’єкти господарювання, незважаючи на те, що вони не вступають між собою у безпосередні економічні зв’язки Прикладом загального характеру може бути несприятливий вплив виробництва на навколишнє середовище, забруднення повітря, види, землі шкідливими речовинами, від якого страждають треті особи ( усі споживачі).

Залежно від сфери, де виявляються зовнішні ефекти, розрізняють два ІХ види:

- зовнішні ефекти у виробництві, вони виникають тоді, коли одна фірма впливає на іншу фірму своєю господарською діяльністю незалежно від витрат ресурсів та ефективності останньої, збільшуючи чи зменшуючи її обсяг виробництва;

- зовнішні ефекти у споживанні, які виникають тоді, коли один споживач своїм споживанням ( чи виробник своєю виробничою діяльністю) впливає на рівень корисності іншого споживача.

Слід враховувати, що будь-який вид приватної господарської діяльності пов'язаний з тими чи іншими зовнішніми ефектами Зрозуміло, що з огляду суспільства бажаним є збільшення обсягу позитивних зовнішніх ефектів та скорочення обсягу не га тив них зовнішніх ефектів, оскільки саме така політика веде до зростання с успільно го добробут у.

Незалежного від того, про який ефект зовнішній (позитивний чи негат ивний) йдеться, необхід но дома га тис я відповідно не ма ксима льного чи мінімального їх обсягу, а оптимального із суспільного погляду обс ягу його виробництва. Оптимальним обсягом зовнішнього ефекту є такий, за якого дійсна суспільна вигода від виробництва(споживання) певного б лага дорівнює його дійсним суспільним витратам. Тобто проблема оптимізації зовнішніх ефектів полягає в тому, щоб змусити приватних суб’єктів господарювання брати до уваги не свої приватні вигоди (витра ти), а сукупні витрати (вигоди) сус пільст ва. З цією метою можуть заст осов уватися різнома нітні методи впливу держа ви, як а дмініст рат ивні й законода вчі, так і економіч ні.

Держава може заборонити виробництво продукту, якщо зовнішні витрати занадто високі. Держава може встановити гранично допустимі норми забруднення навколишнього середовища. Може використовувати податки.

Якщо виробництво чи споживання якогось товару супроводжується корисним зовнішнім ефектом, держава може встановити дотацію його вироб никам чи с пожива чам.

Суспільний сектор, його інститути повинні виконувати функцію виміру зовнішніх ефектів та витрат, функцію перерозподілу доходів, які не здатний виконувати традиційний ринковий механізм.

Незважаючи на те, що метою суспільного сектора є суспільний добробут, а не прибуток, підприємства суспільного сектора також стикаються з проблемою раціонального вибору, тому що і суспільні блага виробляються з обмежених ресурсів, які можуть бути використані в інших виробництвах.

Вирішення проблеми максимізації суспільного добробуту передбачає співст авлення соціального виграшу з с оціа льними вит рат ами.

Соціальний виграш від виробництва суспільних товарів та послуг - це сума приват ного виграшу, якщо він є, і зовнішньої вигоди від цього вироб ництва.

Соціальні витрати виробництва суспільних благ складаються з витрат приватних осіб і зовнішніх витрат, пов' язаних з відволікання ресурсів від інших можливостей використання. Якщо суспільство бажає оптимізувати своє рішення про виробництво суспільних товарів та послуг, воно повинно користуватися правилом: необхідно виробляти такі товари, соціальний виграш від яких перевищує їх соціальні витрати, доки, поки гранична соціальна вигода не зрівняється з граничними соціальними витратами

Максимуму суспільного добробуту можна досягти, якщо додаткова вигода, от римана на кожну додат кову грошов у одиницю вит рат, буде однаковою для двох товарів.

Порівняльний аналіз витрат та вигод від того чи іншого суспільного проекту здійснюється, виходячи з правила прийняття оптимальних рішень. Проект вважається економічно доцільним, якщо вигоди від нього будуть перевищувати або дорівнювати необхідним для його здійснення витратам. Незалежно від доцільності проекту, здатність його реалізувати залежить від бюджетних можливостей даного суспільного інституту. Тому максимум суспільного добробуту принесе такий проект, який дає не тільки найбільшу суспільну вигоду, але й не виходить за межі бюджетних обмежень.