Дороги для створення двоевір’я.

Двовір'я позостається сильним у багатьох на­родів аж до нашого часу, перетворившись на націо­нальні вірування та національні звичаї. Як сильно все це поєдналося в людині, добре показує В.

Своє старе закорінилося так, що його нове грецьке не могло заступити; напр., ще до 'Христи­янства були в нас релігійні терміни: Бог, Господь, Молитва, молитися, Небо, Рай, пекло, гріх, жертва, храм, Свято, Святий і т. ін., і їх грецька релігійна термінологія не змогла заступити: в старий термін вливалося нове розуміння, але сам термін позо­ставався, див. ст. 85—86.

Нові Християнські Храми стали будувати на тих самих місцях, де були перше капиіца (жертів- ники), де стояли перше ідоли або й поганські хра­ми. Так, князь Володимир на тому місці, де стояв у Києві Перун, поставив Церкву на честь Святого, якого ім’я він отримав при Хрещенні — Св. Василія (ПСРЛ І. 51).

Християнські Свята поставлені були на час Свят дохристиянських, І це було причиною легкого їх сприйняття, але стало й причиною двоевір’я: на­род приходив молитися на те саме місце, де він і раніш молився, у ті самі дні, як і давніше, а тому й надалі полишалося шанування лісів, великих де­рев, річок, колодязів, озер, джерел, криничок, па- прків, гір і т. ін., на що скаржиться ввесь час Духо­венство, як то ми часто бачили вище.

Старі боги, лідо впливом Церкви, потроху ви­водилися, але не зовсім, бо ставали бісами й дия­волами, цебто всетаки вищими надлюдськими си-

лами, яким людина була змушена годити, щоб вони не мстили їй. Що перше було вірою, з бігом часу переходило в суєвір’я, яке пильнувало жити й далі в оновленій формі. Мало того, якості старих богів почали помалу переносити на християнських Свя­тих, і з цього погляду цікаві народні вірування про Св. Пророка Іллю, Св. Власія, й особливо Св. Юрія, як це ми бачили в попередньому IX розділі, ст. 305.

6.