<<
>>

І. Надприродні сили.

В глибоку давнину первісна людина всюди дов­кола себе бачила багато такого, що було їй незро­зуміле й сильніше від неї, що звичайно їй шкодило, і все те треба було не тільки вмилостивляти, але й зрозуміти.

Зрозуміння довкільного світу давало первісній людині заспокоєння, бо навчало її відпо­відно жити, щоб не попадати в великі клопоти. Усі надзвичайні явища дуже рано були персоніфіковані, але злі духи звичайно отримували збірну назву, а не одиничне ім’я, певне тому, що їх було занадто багато, напр. лісовик, русалка й т. ін.

Стародавні писані пам’ятки часто згадують, що наші предки почитали річки, болота, потоки, кри­ниці, джерела, гори, рослини, ліси тощо, і прино­сили їм жертви („жряху”), то це треба розуміти так, що почитали тих божків, які де проживали. Слов’янська демонологія була досить розви­нена, бо слов’янин круг себе бачив цілий світ ви­щих істот, усе було в його уяві одухотворене й персоніфіковане. Усе кругом було сильніше від лю­дини, і все йому часто шкодило.

Спочатку довколишні духи були добрими, але з бігом часу вони ставали й злими, особливо деякі з них, що все пильнували дошкульно нашкодити. Шкода від злих духів була найрізніша, але вони звичайно шкодять кожен у своїй ділянці. Скажемо, під час сну злий дух може влізти в людину, що ляг­ла спати, не проказавши заклинання, і створити їй різні хвороби; може влізти злий дух і з водою, ко­ли не прийняти відповідних мір. Неврожаї, голод, затьми, завірюхи, бурі, холод і т. ін., взагалі всяке зло в природі чинять злі духи, щоб нашкодити лю­дям. Навіть зла людина може тебе перестріти, на­врочити, зочити й т. ін., і треба вміти відцуратися від цього своєчасно й належно.

Найголовніше, щоб берегтися від надприрод­них сил, — треба вміти їх належно вмилостивляти, вміти приносити їм улюблені жертви, і деякі духи справді вмилоставляються ними. Але на деяких і це не впливає, — тоді треба їх заклинати, залякувати, обманювати й т.

ін. Злі духи здавна сильно бояться кукурікання півня та брехання пса, а пізніше стали боятися й церковного дзвону, ладану та найбільше Хреста, — цього всього вони не терплять, а почув­ши, лякливо втікають до постійних своїх сховищ.

Коли злі духи приносять на яку оселю загальну хворобу (пошесть), то ще й тепер рятують її самі жінки вночі: голі або в самих сорочках, з розпуще­ним волоссям, вони оборують оселю навкруги, при тому сильно галасують і б’ють у сковороди, чавуни, заслонки від печей й т. ін., і перелякана галасом хвороба втікає з оселі, і вже не вернеться у виора­ний круг. Коли така хвороба в літі, можна й обма­ном позбутися її: вночі жінки колядують по-під ха­тами, а хвороба з того думає, що то вже прийшла Коляда з зимою, і налякана втікає.

Взагалі всякої нечисти, бісів та дияволів ду­тим кругом, за який нечиста сила не дістанеться, пор. оповідання М. Гоголя „Вій”. Як на кого напа­дає зла сила, то від неї можна й відігнатися, вда­ривши її наодлі (навідмах) правою рукою. Коли пристріне зла людина, то шептуха мусить „вилити” й відшептати цей пристріт.

Взагалі всякої нечисти, бісів та дияволів, ду­же багато. Любить вона селитися по прірвах, бе­зоднях та бур'янах. Пустка, порожня хата, улюбле­на оселя для нечистих: тут вони справляють свої гулянки вночі, аж хата ходором ходить! Особливо любить нечисть розгулювати вночі на молодику, ко­ли народжується новий місяць. До здохлого всяка нечисть лине, а звідси й вираз: „Вішати на кому здохлих псів”.

Різних родів злої чи нечистої сили було дуже багато. Як я вже вище говорив, на початку ці над­людські духи були спокійні й допомагали людині, але пізніш вони обернулися, особливо підо впли­вом Християнства, в силу нечисту, в бісів, і їх зай­няттям стало шкодити людям. Та людина проте давала собі раду з цими духами, — їх треба вми- лостивляти, треба вміти з ними обходитися й жити1.

Значно пізніше до надприродної сили віднесено й велетів, — великанів, що живуть десь на краю світу, на Сході. Це чудодійні стародавні сили, з яки­ми воював ще Олександер Македонський, і які зга­дуються в „Олександрії”[47] [48].

2.

<< | >>
Источник: Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іег. реліг. моноір. К.: АТ «Обереги»,1992. 424 с.. 1992

Еще по теме І. Надприродні сили.:

  1. 73. Рушійні сили соціального процесу.
  2. 73. Рушійні сили та суб’єкти соц. процесу
  3. Підходи до вирішення питання про рушійні сили психічного розвитку
  4. ЗМ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК: РУШІЙНІ СИЛИ ТА СТУПЕНІ
  5. РУХ ТІЛА ПІД ДІЄЮ СИЛИ ТЯЖІННЯ.
  6. Поверхневі сили. Тензор механічних напруг. Його симетрія.
  7. Причини, рушійні сили етапи Великої французької революції
  8. Основні екзистенціали людського буття. Сутнісні сили людини.
  9. Причини, рушійні сили основні етапи Англійської буржуазної революції
  10. Причини, рушійні сили, особливості та наслідки революцій 1848 – 1849 рр. в країнах Європи.
  11. ЛЕКЦІЯ 11. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ, ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА РОЗРАХУНКІВ З РОБІТНИКАМИ І СЛУЖБОВЦЯМИ
  12. 11. Робота. Робота постійної і змінної сили. Енергія. Потенціальна і кінетична енергія.
  13. 9. Момент сили. Момент інерції. Обчислення моменту інерції для тіл різної форми.
  14. Основні поняття механіки суцільного середовища. Масові та поверхневі сили. Рівняння руху суцільного