І. Надприродні сили.

В глибоку давнину первісна людина всюди дов­кола себе бачила багато такого, що було їй незро­зуміле й сильніше від неї, що звичайно їй шкодило, і все те треба було не тільки вмилостивляти, але й зрозуміти.

Стародавні писані пам’ятки часто згадують, що наші предки почитали річки, болота, потоки, кри­ниці, джерела, гори, рослини, ліси тощо, і прино­сили їм жертви („жряху”), то це треба розуміти так, що почитали тих божків, які де проживали. Слов’янська демонологія була досить розви­нена, бо слов’янин круг себе бачив цілий світ ви­щих істот, усе було в його уяві одухотворене й персоніфіковане. Усе кругом було сильніше від лю­дини, і все йому часто шкодило.

Спочатку довколишні духи були добрими, але з бігом часу вони ставали й злими, особливо деякі з них, що все пильнували дошкульно нашкодити. Шкода від злих духів була найрізніша, але вони звичайно шкодять кожен у своїй ділянці. Скажемо, під час сну злий дух може влізти в людину, що ляг­ла спати, не проказавши заклинання, і створити їй різні хвороби; може влізти злий дух і з водою, ко­ли не прийняти відповідних мір. Неврожаї, голод, затьми, завірюхи, бурі, холод і т. ін., взагалі всяке зло в природі чинять злі духи, щоб нашкодити лю­дям. Навіть зла людина може тебе перестріти, на­врочити, зочити й т. ін., і треба вміти відцуратися від цього своєчасно й належно.

Найголовніше, щоб берегтися від надприрод­них сил, — треба вміти їх належно вмилостивляти, вміти приносити їм улюблені жертви, і деякі духи справді вмилоставляються ними. Але на деяких і це не впливає, — тоді треба їх заклинати, залякувати, обманювати й т.

Коли злі духи приносять на яку оселю загальну хворобу (пошесть), то ще й тепер рятують її самі жінки вночі: голі або в самих сорочках, з розпуще­ним волоссям, вони оборують оселю навкруги, при тому сильно галасують і б’ють у сковороди, чавуни, заслонки від печей й т. ін., і перелякана галасом хвороба втікає з оселі, і вже не вернеться у виора­ний круг. Коли така хвороба в літі, можна й обма­ном позбутися її: вночі жінки колядують по-під ха­тами, а хвороба з того думає, що то вже прийшла Коляда з зимою, і налякана втікає.

Взагалі всякої нечисти, бісів та дияволів ду­тим кругом, за який нечиста сила не дістанеться, пор. оповідання М. Гоголя „Вій”. Як на кого напа­дає зла сила, то від неї можна й відігнатися, вда­ривши її наодлі (навідмах) правою рукою. Коли пристріне зла людина, то шептуха мусить „вилити” й відшептати цей пристріт.

Взагалі всякої нечисти, бісів та дияволів, ду­же багато. Любить вона селитися по прірвах, бе­зоднях та бур'янах. Пустка, порожня хата, улюбле­на оселя для нечистих: тут вони справляють свої гулянки вночі, аж хата ходором ходить! Особливо любить нечисть розгулювати вночі на молодику, ко­ли народжується новий місяць. До здохлого всяка нечисть лине, а звідси й вираз: „Вішати на кому здохлих псів”.

Різних родів злої чи нечистої сили було дуже багато. Як я вже вище говорив, на початку ці над­людські духи були спокійні й допомагали людині, але пізніш вони обернулися, особливо підо впли­вом Християнства, в силу нечисту, в бісів, і їх зай­няттям стало шкодити людям. Та людина проте давала собі раду з цими духами, — їх треба вми- лостивляти, треба вміти з ними обходитися й жити¹.

Значно пізніше до надприродної сили віднесено й велетів, — великанів, що живуть десь на краю світу, на Сході. Це чудодійні стародавні сили, з яки­ми воював ще Олександер Македонський, і які зга­дуються в „Олександрії”^{[47] [48].}

2.