3. „Слово, як погани кланялися ідолам” XI віку.

Друге великої ваги джерело, це „Слово, како погани кланялися ідолом”. Основа цього Слова — грецьке „Слово на Богоявления” Григорія Богосло­ва, відоме в нас уже в перекладі XI віку й видане А.

Постало воно так само, як і Слово Христолюб­ця, в Києві, може вже в Печерському манастирі. Для вияснення дохристиянських вірувань це Слово дуже важливе, — це перша основна праця з україн­ської мітології. Слово відоме з кількох рукописів XIV—XVII віків, і кількох редакцій. Найповніша ре­дакція — з Новгородського Софійського рукопису XV віку, в якому повносив до тексту всі попередні пояснення — глоси.

Подаю повністю цей текст за виданням Є. Анич­кова (ст. 384—386). Повний титул такий: „Слово святого Григорья, ізобрітено в толціх о том, како первое, погани суще, кланялися ідолом і треби им клали, то і нині творять”. Слово подано з тими ж правописними змінами, як і перше.

„Видите ли оканьную сию і скверненую службу, стваряєму от скверних язик? Єлени оканьнії! Бля- дивия жертви! Ученієм дьяволим ізобрітено, потво- реньєм темнаго біса і кощюною злим бісом крадом. Зловірниї, мняще суєту істиною, служаще і кланяю-

щеся ідолом, нікое ухищренье творят. Ми же сих, чада, отметаемъся нечестивих жертв, і Диева слу­женья, і кладенья треб Критьскаго оканьнаго мучи­теля, і Мамеда проклятаго, сарациньскаго жерца, єленьския любви, бубеньнаго плесканья.свирілнаго звука, плясанья сотонина, фряжьския слоньница і гус­лі мусикійския і замора, іже бісятся, жруще матері бісовьстії Афродиті богині, і Коруні, Коруна же бу- деть Антіихрисця мати, і Артемиді проклятії Део- миссі, стегнороженію. 1 недоношений пород, і бог мужежен.

І фивійскоє безумное пьянство почитают, яко бога, і Семелино требокладеньє грому і моланьям, і Вилам, іже есть бил ідол, нарицаємий Вил, его же погуби Данил Пророк в Вавилоні.

Словіне же на свадьбах вькладиваюче срамоту і чесновиток в відра пьют. От нихже от фюфиль- ских же і от арвитьских писаній болгаре научивше-, ся, от сромних уд істекшую скверну вкушають, ре­куще, яко же сим вкушеньем оціщаються гріси. І суть всіх язик скврьнійше проклятійше таверьская діторізанья ідоли, от первенець, лаконьская тре- бищьная кров, просяжаемая ранами, то іх епитимья, еюже мажют Екадью, богиню, сию же Діву вміня- ют. І Мокошь чтіт, і Килу, і Малакию, іже єсть руч­ний блуд, велиї почитают, рекуще Буякини. Пен'е- лоповое темное мясотвореніе, ім же насищают боги, і творя є алчни. Ли трипода Дельфичьскаго воро­жа і розгометания, писаная в книгах, іли Кастелино запоіство чьтуть яко бога, волхвованиє, і волшеб­ная проповід, наузи смраднії, от них же никий же язик ганьзул, халдійская остронумія, і родопочи- танье, іже єсть мартолої, і фрячьския сни, і чари, і устрічі, і къшь, Ефропови скверния басни, яже і всюда суть, і кощуни, Митрофа мука, нарицаємая праведная, проклятого же Осирида рожениє, мати бо єго рожающа оказися, і того створища богом собі, і треби ему силни творяхуть окаяньнії.

От тих ізвикоша древле халдеї, начаша треби їм творити великия своима богома Роду і Рожени­цам по роженію проклятаго і скверьньнаго бога Осира. Сего же Осирида скажють книги лживия і скверния, сороциньския срачиньскаго жьрца Мао- меда і Бахмита проклятаго, яко не ліпим проходом пройде, рожаяся, но смердящим, того ради і богом єго нарекоша, того ради сороцини, миють оход, і болгаре, і търкмени, і комли, і олико їх єсть в вірі той, і омисте то въливають в рът. Оттуда же ізви­коша елени класти треби Артемиду і Артемиді, рек- ше Роду і Рожениці, тації же ігуптяне, таже рим­ляне.

Тако же і до словін доїде се слово. І ти почаша треби класти Роду і Роженицам преже Перуна, бога іх, а преже того клали треби упирем і Берегиням. По Святім же Крещеньи Перуна отринуша, а по Христа, Бога нашего, яшася. Но і ноне по украінам молятся ему, проклятому богу Перуну, і Хърсу,. і Мокоши, і Вилам, то творят отаі. Сего же не могуть ся лишити, наченше в поганьстві, даже і доселі, про­клятаго ставленій втория трапези, нареченния Роду і Роженицам на велику прелесть вірним крьстьяном і на хулу Святому Крьщенію і на гнів Богу.

По Святім Хрещенії череву роботни Попове уставиша Трепарь прикладати Рожества Богороди- ци к Рожаничьні тряпезі, оклади діюче. Таковии на- рицаются кормогузьци, а не раби Божьі. І Неділі день і кланяються, написавше жену, в человічьск образ, тварь.

Паки же се єще Єгуптяне чтуть і треби кладуть Нилу і огневі, рекше: Нил плододавец і раститель класом. А огонь творят, спориню сушить, єгда сьзрієть. Того ради окаяньниї полуденьє чтуть і кланяються на полъдень обратившеся.

Си же повість велика есть, но ми, літописи ра­ди, от многа мало избрахом”.