2. „Слово Христолюбця” XI віку.

„Слово нікоего Христолюбця, ревнителя по Правої Вірі”, це, певне, не перекладне Слово, бо грецького оригіналу його не знаємо. Воно відоме нам у трьох рукописах XIV І XV віків. Перший знай­шов його ще А.

„Слово Христолюбця” — найдавніше Слово, яке постало в середині XI віку за князя Ярослава Мудрого. Є. Аничков, грунтовно дослідивши його, твердить,'що це проповідь до Священиків, яка була виголошена на одному з їхніх з’їздів, а може на Со­борі, при Софійській Катедрі. До Софійської Київ­ської Катедри, як знаємо, щороку на „Збірну Неді­лю” збиралося Духовенство, й оце власне їм було сказане це Слово, що має, таким чином, і каноніч­ний характер, як Слово Митрополита Соборові.

Подаю тут це Слово ціле з най ширшої редак­ції — я Новгооодського Софійського рукопису XV віку (Аничков, ст. 374—379). Друкуючи, букву ъ опускаю, опускаю й надрядкові значки. А букву % передаю через І, а букву ы через и, замість оу даю у. Початкове и передаю через І. На кінці слова чи складу даю й зам. и.

„Се же ізложено от многословесних книг НІ­КИМ Христолюбцем, ревнителем по Правій Вірі, на раздрушение льсти неприязнині, на укор творящим

г Див. Описаніе рукописей Румянцовскаго Муэеума, 1842-го року. таковая, на поучение правовірним і на причастье будущего віка, послушащим Книг сих Святих і творящих ділом повеления в оставление гріхов.

Яко же Ілия ©езвитінин, заклав Ієрея і жерьці ідольския числом яко триисот, і рече: „Ревнуя по- ревновах по Господі Бозі моем Вседержители”, тако і сей, не мога тьрпіти хрьстьян, двовірно живущих. І вірують в Перуна, і в Хърса, і в Сима, і в Рьгла, і в Мокошь, і в Вили, іхже числом тридесяте се- стрениць, глаголють оканьнии невігласи і мнять бо­гинями, і тако кладуть ім треби і коровай им мо­лять, кури ріжють, і огневи молять же ся, зовуще его Сварожичьмь, і чесновиток, богом же творять, егда же будеть у кого пир, тогда кладуть в відра і в чаші, і пьють, веселящеся о ідоліх своих.

І егда же у кого их будеть Брак (Весілля), творять с боубьни, і с сопільми, і с многими чюде- си бісовьскими. І іно же сего горіє єсть: устроівше срамоту мужьскую і вкладивающе в відра і в чаші, пьють і, винемьше, осморкивають, і облизивають, і цілують. Не хужьше суть жидов і єретик і болгар, іже в Вірі і в Хрьщенії суще, а тако творять. Не токмо же то творять невіжі, но і віжі, Попове і книжници. Аще ли не творять того віжі, да пьють і ядять моленоє то брашно. Але ли не пьють, не ядять, да видять діяння та их злая. Але ли не ви- дять, да слишать, і не хотять их поучити. О такових бо Пророк рече: „Окамені сердце людий сих, і уши­ма тяжко слишаша, і очи свои сьміжиша”. І Павел к Римляном рече: „Откриється гнів Божій с Небесе на все бещестьє, і на неправду человічю съкрива- ющим істину в неправьді, імь же разуміниє Божие яві єсть, в них Бог бо яви”.

Нъ си не хотять учити. 1 Сам Господь рече: „Мнози пастуси погубиша виноград Мой”. Пастуси суть Учители, Попове, а виноград Віра, а сущеє в винограді, в Вірі, человіци. Человіци в Вірі поги- бають лихими учители, безумними невігласи. Да аще тако творящим не лишаться проклятаго того моления і служби тоі дьяволі, то достойни будуть огню невгасимому і смолі присноврющий. Си же учители под ними будуть, аще их не обратить от лица невірних людий, приходящих в Хрьщеніе і уче- нію добрих діл: „,Да обратить ни боящийся Тебе і відущии свідінья Твоя”. Се же молвить книжником, ти бо відять свідіния Божия, а не вІдающим свіді­нья не достоить Попом бити, тако бо і в Заповідех глаголеть: Аще невіжа будеть поставлен Попом, да ізвержеться. Павел бо рече: „Горе тому, імьже съблазна приидеть”.

Нъ се е пришла і расплодилася всюду. І паки рече Господь: „Іже кто добре научить, ть велик на­речеться в Царствії Небесном”. Аще би кто хотіл научити, да прочії невігласи не дадять зависти ради, і на убийство попутаються, яко же на Ісуса жидовь- стії Архиереї і книжьници. i паки рече Павел к Рим- ляном: „Аще і многи наставники имате о Христі, нъ немноги Отці.

Будете же ви, книжници-попове, подобьници Павлу, великому учителю, учите же люди на добро і обращайте от льсти тої дьяволі к Вірі істиньній, служити Єдиному Богу, да і ви речете пред Богом пророчьским гласом: „Се аз і діти моя, єже ми дал •Господь”, аз родих ученьем.

Аще ли ни то, что имаши отвіщати, а слиши- ши; „Єму же буде дано много, много от него і істя- жють”. І паки рече: „Связавше ему руці і нозі, вьвсрзіте ліниваго раба в тьмоу кромішнюю, окрив­ша го талант”. Талант есть ученье. Того бо ради пьете і ясте, і дари емлете у них. А аще ли поучити іх не хочете, і аще тако діюще есте, да не примі­шайтеся к ним, ни дружьби с ними держите, по еуагельскому слову, іже рече: „Аще імаеши око твоє лукаво, істькни є, аще ли руку, то отсіщи ю. Луче бо єсть, да един уд погибнеть, неже все тіло”. Не можеть бо погибнути праведник про безаконь- ника. „Коє причастье світу к тьмі, кое ли причастье Христосу с бісом?” Тако же і служащим Христосу, коє причастье к служащим бісом і угодья бісом тво­рящим?

Павел Коренеом рече: „Братіє, писах вам Посла­нья не примішатися вам к блудником і к лихоємь- цемь, рекше: К резоимьцем, і к грабителем, і к кор- чемитом, і ідолослужителем, і к клеветником”. Коє же суть ідолослужители ? То суть ідолослужители, іже ставать тряпезу Рожяницям, коровай молять Ви­лам, і огневи под овином (клунею), і прочее их про- клятьство.

І паки рече: „Не должни есте от мира сего ізити, рекше умрети, нині писах вам, не примішайтеся, аще ти єсть брат так, ли блудник, ли різоимець, ли корчь- мит, ли пьяниця, ли служитель кумиреск, с таковими ні ясти, ні пити”. Ізверзіте таковаго, „таковії бо не наслідять Царства Божья”, окамені бо сердце іх в неистовом пьянстві, і биша слуги кумиром. Яко же пишеть: „Сідоша бо людиє ясти і пити, не в Закон, но в упоі, і биша пьяни,і въсташа іграть і съблуди- ша со ближники своїми, і того дни погибе их 23000 за свое неистове пьянство.

Того ради не подобаеть хрьстьяном в пирех і на свадьбах бісовьских ігр іграти, аще ли то не Брак (Весілля) наричеться, нъ ідолослужениє, іже єсть пляска, гудьба, пісни мирьския, сопіли, бубьни, і вся жертва ідольска, іже моляться огневи под овином, Вилам, Мокошьи, Симурьглу, Перуну, Волосу, ско­тью богу, Хърсу, Роду, Рожаницям і всім проклятим богом іх.

Се же оучение нам написася на конець вік. Тім же мьняися стояти, да ся не падеть. ВъзлюбленП, бігайте жьртви ідольскоі і требокладенья, і всея служьби ідольския, да не в лжю будем рекли, крыца- ющеся: Отрицаемься сатани, і всіх діл его, і всіх ан­гел его і всіх служеб его, і всего студа его. Тако же і обіщахомся Христови. Да аще ся обіщахом Хри- стови слоужити, то чему не служим Єму, нъ бісом служим і вся угодья ім творим на пагубу души своєї?

Не токмо же простотою зло творим, нъ і сміша- єм нікия чистия Молитви с проклятим молениємь ідольским, трьсвятия Богородиця с Рожаницами, іже ставать лише кутья, іни трапези законьнаго обіда, іже наріцається беззаконьная трапеза, мінимая Роду і Рожаницам в прогніваниє Богу. Сам бо Господь рече: „Не всяк вънидеть в Царствие, река Ми: Госпо­ди, Господи, нъ творяй Волю Отця Моего”. І Павел рече: „Видіх облак кровав простьрт надо всім миром. І въпросих, глаголя: Господи, что єсть? І рече ми: Се єсть.Молитва человічьска, смішено с безаконьем”. Того ради рече Господь: „Не можеть раб один рабо- тати двома господинома: единаго възлюбить, а дроу- гаго възненавидить”. Тако и ми, братіє, възненави- дим дьявола, Христоса възлюбим, в Онь бо хрьсти- хомся, і Єго Хліб ями, і Єго Чашю пьем, і оумираєм, і здрави биваєм о Немь, рекуще: Слава Тобі, Госпо­ди, о всім данім нам Тобою, не токмо в сесь вік, нъ і в будущий паче.

І паки рече Парел: „Что убо треби кладоуть страни бісом, а не Богу? Не велю же вам обьщником бити бісом. Не можете бо пити Чаші Господні і чаші біс, не можете бо причаститися Тряпезі Господни і трапезі біс”, да не розгнівим Бога. Таже рече: „Аще кто повість вам, яко се трьбно кумиром, не ідите то-

го діля повідавьшаго”.,Аще бо пьете і аще їсте, все в Славу Божию творите”.

І паки Павел рече: „Братіє, очистим собе от вся­кий скверьни плътьния і душевния, творяще Свя­тиню в страсі Божії”. Всім бо нам подобаєть стати пред Судищем Христосовим, да приимемь кождо нас противу ділом, яко же єсми створили: ли добро, ли зло. Відуще убо страх Господень, почто не въспри- маєм разумно глаголющая ни богоумним ученьем в спасенье? Надіюжеся на ваше спасение і на свіді- нье, яко не вътще глаголю. Віді бо яко приобрітеньє хощеть бити вашего же і моего спасенья. „Аще бо бихом сами ся ссужали, не бихом осужени били. Судими же от Господа наказани семи, да не с нена- казаними осужени будем”.

Братіє, не велю вам не відіти бесіди сея, нъ і інім будіте на пользу, хотящим поучитися во спасение, да бисте многи исторгше от сітии дьяволь, привели к Пречистому Світу Господа нашего Іисуса Христа, і прияли милость, неж ети, они, нъ і ВИ.

I к Тимооею рече: „Вім, яко добр Закон, аще кто законьні творить, яко правьдиву Закон не лежить”. Беззаконьним же і непокоривим і противящимся здравому ученью і нечьстивим, хулящим Святая Писанья і раздрушающим Заповіли Святих Отец Сла­ви Божія не наслідити. Хвала си єсть сьвідіния на­шего в простини і в чистоті Божиї, а не в мудрости плътнеГ’.

„Молю же ви іменем Господа нашего Іисуса Хри­ста, да то же глаголете вси, да не будуть в вас ра­зори, да будіте свершени в том же умі і в том же ра- зумі”. Възшсти бо ми ся о вас і пред вами Благодать і мир от Бога і Отца Господа нашего Іисуса Христа.

Хвалю Бога моего о вас і о Благодати Божії, данії вам, яко вам не лиховати нікоєго же дара, яко свіді- ниє Христово ізвіститися в вас, чающе пришьствия Господа нашего Іисуса Христа, іже посадить ви в дворіх жизни вічния со всіми служащими Єму всегда І НІНІ і присно”.