Велес чи Волос.

Одним з важніших богів був у нас і бог Велес, „скотій бої ’, цебто бог достатку, як пояснює його наш Початковий Літопис. Спочатку він, як і інші божки, був соняшним богом, але пізніше набрав со­бі іншого значення.

чало взагалі багатство, гроші при міновій торгівлі¹⁷, тому Велес — це бог багатства і всякого достатку, торгівлі, опікун купців, ніби лат. Меркурій. Він, за твердженням мітологів, був не тільки охоронцем черід на землі, але пастухом і небесних стад, цебто хмар, і цим пов’язувався з Перуном^[37].

Важливість цього божества бачимо з того, що князь і дружина клянуться Перуном і Велесом по договорах з греками, з 907-го року починаючи, і він часто пояснюється „скотій бог”. У Літопису панує форма Волос, але в інших пам’ятках знаходимо й Ве­лес. В „Слові о полку Ігоревім” ХІІ в. поет і співець Бонн зветься Вёлесовим онуком: „Віщій Бояне, Вё- лесів внуче”, а це показує, що Велес був і богом поезії й музики, взагалі богом культури й мистец­тва.

В Початковому Літопису під 980 роком вичис- ляються боги, яким Володимир поставив бовванів у Києві, і в цьому спискові Велеса нема; але знаємо, що його ідол стояв у Києві на Подолі, а ще на по­чатку XI віку також у місті Ростові. У Житті Авра- амія, чудотворця Ростовського, читаємо, що при ньому „чюдьский конець (пригород) поклоняшеся ідолу каменному Велесу”. Але в Житті кн. Володи­мира подається, що „Волоса, его же іменоваху яко скоті а бога, новелі в Почайну ріку воврещи”, цебто, Волос при Володимирі був.

Пізніше Велес був широко знаний, і широко позостався в топографічних східньо-слов’янських назвах. В місті Новгороді на півночі також стояв ідол Волоса, і ця вулиця довгі віки звалася Воло­совою. Був тут і манастир Золотой, і Церква Бого­матері на Во лотові, побудовані на місці, де був ідол

¹¹ Пор. в Іпат.

¹⁸ Афанасьев, І 474.

Волосів. Є й місцевості, що звуться Волосово, напр. біля м. Володимира, біля Петрограду й ін. місцях. У Болгарії так само є місто Велес, а в Боснії гора Велесова. Ім’я Велеса взагалі не рідке в південних та західніх слов’ян. В Новгородському Літопису під 1230 р. згадується Волос Блуткинич.

Е. Аничков твердить, ніби Велес був славною людиною, а потім попав у боги; а ставши богом, він почитався головно в купців, як бог торгівлі ВСІЄЇ Русі.

Саме слово Велес — Волос дослідники багато вияснювали, але усталеного ще нічого нема^{18 [38]. Зви­чайно ототожнюють дві формі: Велес і Волос, але підстав для ототожнення нема, бо форми ці зовсім різні. „Волос” веде до форми Влас, а Велес до Вльс, але такої форми пам’ятки зовсім не знають. Манси- ка твердить, що Волос — це північна форма, а Ве­лес — південна, хоч такого твердження пам’ятки не завжди оправдують.}

Слово Велес знане й серед слов’янсько-литов­ських народів. У чехів veles ·— нечиста сила, слово знане з XIV віку. Латиське vels — біс, литовське velis — небіжчик, vele — душі померлих, чому при­пускають, що Велес був перше духом предків, що дбав про хатню худобу, а звідси б і став він „скоть- їм богом”.

Г. М. Баратц доводив, ніби Велес — семітський Баал, Бел, володар світу, соняшний бог, що дає людям світло. З Ваалом ототожнює Волоса й Ман- сика.

€ теорія й походження назви Волос від слова ст.-сл. волъ, пізніше віл, бо віл — бик часто обожу­вався.

В Україні серед обжинкових звичаїв е й т. зв. Волосова (чи Іллєва) борода: остання купка збіж­жя зав’язується на бороду, І при співах відповід­них пісень через неї пролазять парубки.^[39]

В Християнських часах Велеса заступив Св. Вла- сій, що святкується 11 лютого. Заступив не тільки через фонетичну співзвучність, але й через нахили свого життя, бо з його життєпису знаємо, що Св. В ласій був добрим пастухом, чому й замінив попе­реднього пастуха Велеса, і став покровителем че­рід (стад). У Новгороді на місці, де стояв ідол бога Велеса, пізніше була побудована Церква св. Власія, покровителя скота.

Деякі вчені готові навіть викреслити бога Ве­леса з нашої мітології, бо ніби він постав із Св. Власія, — очевидно, це перебільшення. У Греції Св. Власій уважається оборонцем скота з давнього ча­су, і як оборонець скота, він шанується й по Евро пі: в Німеччині, в Англії, у Франції, а також у Болгарії, Сербії, Чехії й інш. краях. Св. Власія звичайно ма­люють на образах з кіньми та з худобою, а під час хвороби скота йому моляться. В Новгородському Літопису під 1187 роком Волос уже виступає як Власій, на що звернув увагу ще М. Костомаров („ВФстн. Евр”. 1873 р. кн. 2 ст. 585).

6.