Троян.

Стародавні пам’ятки часто згадують про бога Трояна, але що це був за бог, не вияснюють, як не вияснюють значення й інших богів. В „Хожденії Богородиці по мукам” XII в. говориться, що гріш­ники поробили собі Ідолів „Трояна, Хорса, Велеса, Перуна”³*, отже, висовується Троян навіть на пер­ше місце.

Старші наші дослідники, напр. А. Афанасьев (т.

³⁵ Див. ДО. Шеппинг: Опыт о значеній Рода и Роженицы, „Временник” 1851 р., Москва. V a I J a v ее: О Rodjenleach ili Sudjenicach, II. Памяти, церк. учит. лит. IIL Літопис ь Тихонравова, т. IV. Поливка: Новый данный для исторіи Рожаниц, „Этногр. Обозр”!

Памятники стар. рус. литерат., т. III. ст. 119.

П. ст. 642—643), і А. Фаминцин (ст. 35) і інші, ува­жали Трояна за бога, але новіші вважають його за відгук у слов’ян обожуваного славного римського імператора Траяна (101—107 по Р. Хр.). В „Слові о полку Ігоревім” XII віку цей божок згадується аж чотири рази, але все, як прикметник: „Земля Троя- ня” — це Русь, „віці Трояні”, „рискаху в тропу Тро- яню”, „на седьмом віці Трояні”, усе вирази, з яких докладно про Трояна нічого дізнатися не можна.

Бог Троян дуже добре відомий і в сербів, і в них одне оповідання говорить, що він мав три го­лові, воскові крила й козлині вуха.

18.