Рід і Рожаниця.

Давні пам’ятки нераз згадують ще й про Р і д та Рожаниц ю, як про богів, але не окреслюючи їх значення. В Питаннях Кйрика з XII віку читаємо: „Аже се Роду і Рожаниці крають хліби, і сири, і мед”³³.

Обтер, дневник.

³² Пор. Н. 0. С у м ц о в : Тур в народной словесности, „Kiee. Стар.” 1887 р. кн. I.

³³ Памятники ХИ в. ст. 179. Афанасьев, т. III. ст. 416.

³⁴ Афанасьев, т. III. ст. 368, 388, 345.

Устав Св. Сави в „Сповідальних питаннях” ста­вить Рід і Рожаницю в число головних богів: „Ли (чи) молилася єси Вилам, ли Роду і Рожаницям, і Перуну, і Хурьсу”.

У нас Рожаниці святкувалися на другу Пре­чисту, на Народження Богородиці 8-го вересня. „Слово Qb. Григорія” розповідає, що „по Святім Крещенії череву роботні Попове уставиша Трепар прикладати Рожества Богородиці к Рожанічьній трапезі, отклади діючи”. Отже, мішали Різдво Бо­городиці з Рожаницями. Справляли це Свято так, що справляли трапезу з „крупичного хліба, сира й добровонного вина”, пили й їли, і співали Тропа­ря Різдва Богородиці. Про цю трапезу Роду й Ро­жаницям згадує й Слово Христолюбця XI віку’⁶.

Як свідчить „Слово Данила Заточника”, Родом лякали дітей: „Діти бігають Рода”. Дехто з учених, напр. Владимиров, приймають Рода за лісовика.

17.