<<
>>

§3. Дихотомія.

У процесі поділу понять іноді вживається прийом, який називається дихотомією, і який полягає в діленні даного поняття А на поняття, що суперечать, В і не-В. Ві­зьмемо яке-небудь поняття, яке треба поділити, напри­клад, поняття «людина».

Далі виділяємо в одну групу який-небудь з видів, що включений в це поняття, напри­клад, вид «слов’янин», а в іншу групу - «не-слов’янин» відносимо всі інші види. Потім з цим другим негатив­ним поняттям чинимо так само: розподіляємо поняття «не-слов’янин» на дві групи. До однієї з них відносимо, наприклад, підвид «француз», а до іншої - усі інші під­види, що залишаються, сполучаючи їх в одне поняття «не-француз»; потім з цим поняттям чинимо так само, як і з попереднім, і продовжуємо наше ділення до тих пір, поки воно, не виявиться вичерпаним.

51

Цей прийом має той недолік, що залишає кожного разу вкрай невизначеною частину обсягу ділимого поняття, а саме ту частину, яка позначається часткою «не». Але, з іншого боку, цей прийом значно полегшує сам процес ді­лення, тому що надає йому вичерпного характеру, тому його інколи називають вичерпним діленням. Що це ділен­ня має вичерпний характер, можна пояснити за допомо­гою такого прикладу. Якщо ми розділимо всіх мешканців Європи й Азії на раси - білу і жовту, то може так статися, що деякі народи не підпадуть ні під одну з цих рас і ми не матимемо змоги знайти їм місце в нашому діленні. Утім, цього не трапиться в тому випадку, якщо ми ділитимемо за принципом дихотомії.

За такого ділення будь-яке нове плем’я потрібно буде включити до останньої групи, яка не буде ані білою, ані жовтою. У цьому полягають переваги дихотомічного ді­лення.

<< | >>
Источник: Логіка. Основні поняття і принципи : навчальний посібник / В. М. Вандишев. - Київ,2016. - 300 с.. 2016

Еще по теме §3. Дихотомія.:

  1. Определение нормы. Динамическая теория нормы
  2. § 2.1.2. Классификация норм у А. Росса
  3. «Святочные рассказы» Всеволода Соловьева в национальном контексте
  4. 70 Патология опорно-двигательного аппарата. Деформации черепа, позвоночника, конечностей. Профилактика нарушений.
  5. §3. Органическая социология права
  6. Людина як суб’єкт політики, основні параметри її політичної діяльності
  7. Основные стратегии развития неклассической западной философии в ХХ веке
  8. § 2. Психологическая школа права в оценках современников