4.2. Теоретичні основи структурування апаратів Генеральної прокуратури України, обласних, районних і прирівняних до них прокуратур

Важливе значення в аспекті організації системи органів прокуратури України має питання щодо структурування її органів. Сказане стосується усіх органів прокуратури, проте найбільшою мірою - апарату Генеральної прокуратури України.

Достатньо нагадати, що за останні роки організаційна структура Генеральної прокуратури України змінювалась декілька разів. Кожен заново призначений Генеральний прокурор України починав свою діяльність з ламання старої організаційної структури і створення нової¹. Все це додавало сум'яття до роботи колективу прокуратури і негативно впливало на її психологічну атмосферу .

Основний недолік цих реформ полягав у тому, що пошук оптимальної організаційної структури здійснювався методом спроб і помилок, без достатнього теоретичного вивчення цього питання. Можна погодитися і з тим, що постійна зміна організаційної структури апарату використовувалась як метод боротьби з окремими керівними працівниками прокуратури [417]².

¹ На протязі 1996-1999 рр. структура Генеральної прокуратури змінювалась шість разів.

² Див.: Шумський П.В. Деякі проблеми діяльності органів прокуратури України у перехідний період // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах. Зб. наук, праць. - Харків, 1998. - С. 44.

258

У науковій літературі, присвяченій теоретичному дослідженню структурно-функціональних характеристик органів державного управління, під організаційною структурою державного органу розуміється сукупність взаємодіючих між собою внутрішніх структурних підрозділів органу управління, які наділені відповідною компетенцією. Значення даного феномена полягає в тому, що саме структура є матеріальним носієм внутрішнього упорядкування, обумовлює властиву їй цілісність і відносну стійкість [2]¹.

На основі викладеного можна сказати, що під організаційною струк­турою Генеральної прокуратури треба розуміти сукупність взаємодіючих між собою структурних підрозділів, наділених відповідною компетенцією щодо вирішення завдань, які стоять перед Генеральною прокуратурою України.

Із наведеного визначення випливає, що змістовну сторону структури Генеральної прокуратури утворюють взаємодіючі структурні підрозділи. У зв'язку з цим не менш важливо з практичної точки зору дати визначення поняття - «структурний підрозділ Генеральної прокуратури».

Спираючись на праці державознавців і адміністративістів [307;355;2]², можна сказати, що під структурним підрозділом Генеральної прокуратури треба розуміти відносно відокремлену в організаційному і правовому відношеннях частину апарату Генеральної прокуратури, котра у межах власної компетенції бере участь у реалізації покладених на Генеральну прокуратуру завдань і яка має свій внутрішній устрій. За характером внутрішнього устрою структурні підрозділи Генеральної прокуратури України поділяються на головні управління, управління і відділи. Названі підрозділи мають певну організаційну самостійність всередині апарату Генеральної прокуратури, і власні завдання та повноваження.

_______________________________

¹ Див.: Аверьянов В. В. Функции и организационная структура органа государственного управления. - Киев. 1979. - С. 13.

² Див.: Пронская Г.В. Правовые вопросы организации и деятельности промышленных объединений. - Киев. 1991. - С. 95: Смирнов С.В.. Степанов В.В. Совершенствование организационной структуры управления промышленным предприятием // Совершенствование управления промышленным производством - М. 1973. - С. 47-48; Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. - Указ, праця. - С. 77 .

259

Структура Генеральної прокуратури України, як будь-якого державного органу, перебуває в органічному зв'язку з її функціями, при яких останні характеризуються великою мобільністю. Внаслідок цього структура апарату може відставати від функціональних обов'язків, які змінюються, що спричиняє розбалансування системи і зниження її ефективності [2]¹.

Не менш важливо усвідомити і правильно сформулювати функції, необхідність у яких об'єктивно існує і котрі можуть і повинні бути покладені на конкретний орган, підрозділ прокуратури.

Генеральна прокуратура є центральним органом системи органів прокуратури України і в цій якості виконує їі зовнішні і внутрішні функції.

До зовнішніх належать функції, покладені на прокуратуру Конституцією України і чинним законодавством про прокуратуру. Вони досить докладно розглянуті у попередніх розділах цього дослідження.

До внутрішніх належать функції, які забезпечують самоврядування системи органів прокуратури. Науковці їх називають функціями управління. Основними з них є облік і аналіз прокуратури (інформаційно-аналітична робота), прогнозування і планування, організація, керівництво і контроль [333;353]². Функції управління націлені на вирішення внутрішньо-системних завдань, пов'язаних з підтримкою системи органів прокуратури в визначеному стані і підвищенням ефективності діяльності її органів.

Зовнішні і внутрішні функції визначають компетенцію всього апарату Генеральної прокуратури України. Для належного функціонування даного органу його працівники повинні бути розподілені по структурним підрозділах (управліннях, відділу й інших підрозділах). Наявність структурних підрозділів відображає факт об'єктивно обумовленого

_______________________________

¹ Див.: Аверьянов В. Б. Указ. праця. - С. 98-99.

² Див.: Рябцев В. П. Правовые и организационные проблемы управления в органах прокуратуры // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. - М., 1986. - С. 33; Смирнов А. Ф. Прокуратура и проблемы управления. -М., 1997. - С. 67.

260 функціонального розподілу праці, її спеціалізації і кооперування [307]¹.

Відповідно, кожне із них має своє специфічне цільове призначення.

У літературі склалося достатньо чітке і в цілому загальновизнане розуміння структурних підрозділів як відносно відокремлених у організаційному і правовому відношенні частин державного органу, які беруть участь у реалізації покладених на них завдань.

Організаційно-правове відокремлення структурних підрозділів виражається у визначеній організаторській самостійності усередині самого державного органу, у наділенні структурних підрозділів відносно самостійними завданнями і повноваженнями (компетенцією), у визначенні відповідальності за конкретну ділянку роботи. Все це дозволяє говорити про відносно самостійне, автономне становище структурних підрозділів всередині державного органу і у зв'язку з цим вважати їх основою його структури [356;2]².

В апаратах Генеральної прокуратури України, обласних і прирівняних до них прокуратур в ролі таких підрозділів виступають головні управління, управління, відділи та інші структури на правах відділу або групи.

У науковій літературі нерівнозначне вирішується питання про те, чи входять окремі штатні посади до структури органу, чи вони обов'язково повинні увійти до складу якого-небудь підрозділу, а вже потім - до структури органу. На думку одних авторів, штатна посада може бути лише структурним елементом того чи іншого підрозділу (відділу, управління), інші вважають - що штатна посада безпосередньо може бути елементом державного органу. При цьому більшість погоджується з думкою про те, що посада є «найнижчою структурною частиною, атомом, із яких складаються складні ланцюги управлінських структур», вона виступає «первинним

_____________________________

¹ Див.: Пронская Г. В. Правовые вопросы организации и деятельности промышленных объединений. -Киев, 1971.-С. 95.

² Див.. Советское административное право. -М., 1977. -С. 107; Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. - Киев, 1979. - С. 77.

261 підрозділом органу і охоплюється поняттям «структура» [35;42]¹.

На підставі такого трактування поняття «посада» ми вважаємо, що вона (посада) може бути елементом складнішої структури (відділу, управління), але також може виступати як самостійний елемент державного органу в цілому, не входячи до окремих структурних утворень.

Разом з тим у апаратах названих структур існують і такі посади, які є елементом, ядром структурних підрозділів. Це старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, прокурори-криміналісти, головні спеціалісти, спеціалісти та інші посади.

Грунтуючись на викладеному, структуру Генеральної прокуратури України умовно можна поділити на блоки.

Перший блок, що іменований «керівництво», включає в себе посади, котрі, в свою чергу, можна поділити на дві групи. Першу групу складають ті посадові особи, які в межах власної компетенції мають право приймати управлінські та процесуальні рішення. До них належить перший заступник і заступник Генерального прокурора. Другу групу складають старші помічники і помічники Генерального прокурора, їхня кількість визначається Генеральним прокурором. На відміну від заступників, вони не наділені правом приймати самостійні управлінські рішення.

_______________________________

¹ Див.: Вахрах Д. Н. Вопросы методики составления должностных инструкций // Хозяйство и право. -1977. - № 4. - С. 63; Вишнякова В. Г. Структура и штаты органов советского государственного управления. -М., 1972. -С. 28.

262

Другий блок утворюють структурні підрозділи, передбачені для реалізації зовнішніх функцій системи органів прокуратури, які покладені на неї Конституцією і чинним законодавством України. Більшість таких підрозділів створюються за функціональним принципом, тобто кожна функція має свій структурний підрозділ, статус якого визначається характером і обсягом завдань, які стоять перед ним.

- Управління представництва інтересів громадян і держави в суді;

- Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень з кримінальних справ, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, які пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян;

- Управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;

- Слідче управління.

Структурні підрозділи названі в тій послідовності, в якій відповідні їм функції вказані в Конституції України. При цьому ми виходили з того, що теза про необхідність приведення прокуратури до конституційної моделі, яка висловлена в юридичній літературі [193]¹, стосується різноманітних аспектів організації і діяльності системи органів прокуратури, у тому числі назв структурних підрозділів апарату Генеральної прокуратури України і послідовності їхнього перерахування в документі, названому «Структура Генеральної прокуратури України».

Структурні підрозділи Генеральної прокуратури, призначені для здійснення функції підтримки державного обвинувачення в суді, повинні бути адекватними до завдань, які стоять перед Генеральною прокуратурою на цьому напрямку прокурорської діяльності. Виходячи із спільних завдань, які стоять перед прокурорськими працівниками у межах цієї функції, а також

________________________________

¹ Див.: Литвак О. М. Проблеми удосконалення організації та діяльності прокуратури України в умовах судово-правової реформи // Проблеми організації прокуратури й оптимізації й діяльності в сучасних умовах: Зб. наук, праць. - Харків, 1998. - С. 3.

263

враховуючи особливий статус Генеральної прокуратури у структурі системи органів прокуратури, можна сказати, що основними завданнями структурного підрозділу щодо підтримання державного обвинувачення в суді на рівні Генеральної прокуратури України є: безпосередня участь працівників апарату Генеральної прокуратури у підтримці державного обвинувачення в суді; касаційне опротестування незаконних судових рішень; контроль за роботою нижчестоящих прокуратур щодо підтримки державного обвинувачення в суді і касаційного опротестування незаконних судових рішень з кримінальних справ і надання їм методичної допомоги на цьому напрямку прокурорської діяльності.

Викладене засвідчує, що підрозділ Генеральної прокуратури по підтриманню державного обвинувачення в суді повинен мати статус управління і, в свою чергу, складатися з підрозділів нижчого рівня.

Підрозділ, який на рівні Генеральної прокуратури реалізує функцію представництва в суді інтересів громадян і держави, має три основні завдання, захист прав і законних інтересів громадян і держави у суді; захист інтересів держави у господарському суді; контроль за роботою нижчестоящих прокурорів щодо виконання функції представництва в суді інтересів громадян і держави; надання їм у цій справі методичної допомоги.

Виходячи із такого трактування завдань, що стоять перед згаданим підрозділом, воно також має статус управління і складається з наступних відділів:

- Цивільно-судовий відділ;

- Господарсько-судовий відділ;

- Організаційно-методичний відділ.

На чолі управління стоїть начальник управління, який має статус старшого помічника Генерального прокурора України, а відділи очолюють начальники відділів зі статусом помічника Генерального прокурора України. До структури управління входять старші прокурори, прокурори управління, спеціалісти.

264

Найбільш складним в аспекті організаційної побудови підрозділів Генеральної прокуратури є структурне утворення, яке здійснює функцію нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства. Вже сама назва цієї функції Прокуратури України вказує на те, що в ході її реалізації прокурори відповідних підрозділів мають свої цілі і завдання. У загальному вигляді вони можуть бути сформульовані так:

- забезпечення законності в діяльності органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, захист прав і законних інтересів осіб, втягнутих до кримінального процесу;

- сприяння піднаглядовим органам у виявленні, розкритті і розслідуванні злочинів;

- надання методичної та іншої допомоги нижчестоящим органам прокуратури у роботі щодо підвищення ефективності нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства, контроль та діяльністю підпорядкованих прокуратур.

Багатовекторність мети і завдань, що стоять перед Генеральною прокуратурою на цьому напрямку її діяльності, обумовлює необхідність створення в апараті багатоструктурного підрозділу. Вважаємо, що такий підрозділ повинен мати статус Головного управління і називатися Головним управлінням нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства. У його складі знаходяться два підрозділи зі статусом управління, кожне із яких має кілька відділів.

Очолює головне управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства начальник головного управління, який одночасно є заступником Генерального прокурора. На чолі управлінь стоять начальники управлінь, які одночасно є старшими помічниками Генерального прокурора. Відділи очолюють начальники відділів, які мають статус помічника Генерального прокурора. У складі названих підрозділів наявні старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, спеціалісти.

265

Статус управління, як на нашу думку, повинен мати підрозділ, призначений для проведення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень за кримінальними справами, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян. Як правильно відзначено в літературі, згадана функція, будучи для прокуратури традиційною, після прийняття Конституції України зайняла в структурі прокурорської діяльності особливе місце, у тому сенсі, що захист прав і законних інтересів осіб, які тимчасово опинилися у місцях обмежен­ня особистої свободи громадян, став пріоритетним напрямком роботи прокурорів [242]¹.

При створенні в апараті Генеральної прокуратури структурного підрозділу для реалізації згаданої функції слід також мати на увазі, що в межах цієї функції прокурори вирішують різні за своїм характером завдання, які не зведені до захисту прав і законних інтересів осіб, які знаходяться у місцях позбавлення волі. Важливе місце в їхній діяльності посідає нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.

З урахуванням викладеного, можна зазначити, що управління Генеральної прокуратури, повинно складатися із двох відділів: 1) нагляду за дотриманням законів у місцях попереднього ув'язнення і позбавлення волі; 2) нагляду за дотриманням законів при виконанні покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.

При конструюванні підрозділу, призначенням якого є реалізація функції нагляду за дотриманням і застосуванням законів, слід виходити з того, що діяльність цього підрозділу, по-перше, має широкий діапазон, по-друге, спрямована на вирішення завдань різноманітного характеру. З

__________________________

¹ Див. також: Мудров А.Н. Проблемы реформирования прокуратуры в соответствии с Конституцией Украины // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах: 36. наук праць. - Харків, 1998. - С. 28.

266

урахуванням цього у структурі згаданого управління повинні функціонувати відділи: нагляду за дотриманням конституційних прав, нагляду за дотриманням законів у галузі економіки; нагляду за законністю правових актів, які приймаються органами державного управління і місцевого самоврядування.

Поряд із названими відділами, створення і функціонування яких здійснюється на основі галузевого принципу, для розв'язання аналогічних завдань поза межами вищеназваного управління, доцільно створювати підрозділи за предметно-цільовим принципом. Такими є наступні підрозділи: відділ нагляду за дотриманням законів про права неповнолітніх; відділ нагляду за виконанням природоохоронного законодавства; відділ нагляду за дотриманням і застосуванням законів на транспорті. Відмінною особливістю названих підрозділів є те, що діяльність прокурорів цих відділів носить комплексний характер. Для вирішення поставлених перед ними завдань поруч із загально-наглядовими засобами вони використовують форми і методи, які застосовуються при виконанні інших функцій прокуратури: нагляду за дотриманням законів при проведенні досудового слідства, підтримки державного обвинувачення в суді, представництва в суді інтересів громадян і держави.

Особлива роль і місце в апараті Генеральної прокуратури належить слідчому управлінню, завданням якого є розслідування найбільш складних і актуальних кримінальних справ про державні злочини, бандитизм та інші важкі злочини проти особи, злочини у галузі економіки. Рішення щодо прийняття кримінальних справ до провадження управлінням приймає Генеральний прокурор України або його заступник, який очолює це управління.

У структурі управління створюються слідчі відділи і група прокурорів-криміналістів. Очолюють відділи начальники відділів, котрі є помічниками Генерального прокурора. У складі управління діють старші слідчі і слідчі з особливо важливих справ, прокурори-криміналісти та інші фахівці.

267

Вважаємо, що включення до складу слідчого управління відділу по нагляду за дотриманням законів при розслідуванні кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури, як це зроблено в одному із документів організаційного характеру [455]¹, навряд чи можна визнати обгрунтованим. Таке судження основане на тому, що знаходження наглядового підрозділу в складі слідчого управління ставить керівника цього управління у несправедливе становище, поскільки, з одного боку, він керує слідством, що передбачає його можливу участь у розкритті злочинів, викритті винних осіб і таке інше, а з іншого - здійснює нагляд за законністю цих же дій. Як слушно зауважив В.В.Кулаков, подібна конституція слідчого управління примушує його керівника здійснювати нагляд за самим собою [176]². До речі, ще стародавні мудреці знали, що не можна бути суддею у власній справі.

До третього блоку входять підрозділи, діяльність яких пов'язана з організацією роботи самого апарату Генеральної прокуратури України і здійсненням керування підлеглими прокурорами. До їхнього числа належать підрозділи, які здійснюють організацію роботи та контроль виконання, іншу діяльність, яка носить організаційно-управлінський і обслуговуючий характер [242]³.

Названі підрозділи апарату, на відміну від підрозділів першого блоку, не пов'язані прямо із зовнішніми функціями прокуратури, покладеними на неї Конституцією і чинним законодавством. Однак їхня роль в ефективності функціонування системи органів прокуратури безсумнівна, що обумовлює необхідність структурної перебудови і вдосконалення роботи підрозділів даного блоку .

¹ Див.: Наказ Генерального прокурора України «Про затвердження структури Генеральної прокуратури України» № 1 від 6 січня 1999 р.

² Див.: Кулаков В.В. Проблеми організації роботи апарату обласної прокуратури по нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство // Дис. канд. юрид. наук. - Харків, 1999. - С. - 138.

³ Див. також: Мудров А. Н. Указ, праця.

268

Важливе значення в цьому плані має створення на базі вже діючих підрозділів такого структурного утворення, котре було б здатне комплексно розв'язувати завдання організаційно-управлінського характеру.

Вимагає вдосконалення і підрозділ правового забезпечення Генеральної прокуратури і підпорядкованих їй прокуратур. І ця проблема може бути успішно вирішена лише на основі правильно сформульованих завдань даного підрозділу. На підставі проведеного нами дослідження цього питання ми дійшли висновку, що такими функціональними завданнями є:

- організація і здійснення заходів щодо забезпечення участі Генеральної прокуратури України і підпорядкованих їй органів у межах їхньої компетенції в правотворчій діяльності;

- підготовка пропозицій і здійснення заходів організаційно-правового характеру, спрямованих на підтримку і розвиток співробітництва органів прокуратури України з органами прокуратури та іншими правоохоронними органами зарубіжних країн;

- розробка і здійснення заходів, які забезпечують систематизацію законодавства в органах прокуратури з метою ефективної реалізації їхніх повноважень щодо здійснення покладених на них функцій.

Згідно викладених функціональних завдань, підрозділ правового забезпечення повинен мати статус управління і складатися із трьох відділів: 1) відділ по роботі із законопроектами; 2) міжнародно-правовий відділ; 3) відділ систематизації законодавства.

У тісному зв'язку із управлінням правового забезпечення та іншими підрозділами апарату і, разом із тим, на правах самостійного підрозділу функціонує Центр інформації і громадських зв'язків (Прес-центр), основними завданнями якого є:

- здійснення єдиної інформаційної політики органів прокуратури;

- інформування через пресу, радіо, телебачення та інші засоби масової інформації громадян, широкої громадськості щодо стану законності в країні і окремих її регіонів, про застосування прокуратурою заходів для посилення

269 боротьби зі злочинністю та іншими порушеннями законів;

- підтримування і вдосконалення громадських зв'язків в інтересах зміцнення законності та правопорядку;

- методичне керування і надання практичної допомоги підрозділам Генеральної прокуратури, її нижчестоящим органам з метою висвітлення діяльності прокурорів і слідчих, розширення і поглиблення ділових стосунків і робочих контактів із засобами масової інформації, вдосконаленні громадських зв'язків.

Начальником Прес-центру є старший помічник Генерального прокурора України. До складу Прес-центру входять старші прокурори і прокурори, спеціалісти, стенографістки-друкарки та інші працівники.

Статус управління має підрозділ по управлінню кадрами, завданням якого є:

- зміцнення всіх ділянок прокурорської діяльності і слідства працівниками, які володіють необхідними професійними і моральними якостями і здатні виконувати покладені на них обов'язки;

- поліпшення якісного складу керуючих кадрів, здатних у сучасних умовах творчо організувати роботу за основними напрямками діяльності прокуратури;

- забезпечення чистоти рядів прокурорських працівників, зміцнення дисципліни і законності в діяльності органів прокуратури;

- формування резерву кадрів з метою висунення на вищестоящі посади, розвиток їхньої ініціативи і самостійності, організаторських здібностей;

- вдосконалення роботи щодо виконання професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників і впровадження сучасних наукових методів підготовки і перепідготовки кадрів;

- зміцнення соціального захисту працівників прокуратури, створення для них належних умов праці та побуту .

Структура управління кадрами складається із трьох відділів:

- перший відділ (штати органів прокуратури і кадри центрального

270 апарату);

- другий відділ (кадри органів прокуратури України);

- третій відділ (підготовка і підвищення кваліфікації кадрів).

Керує роботою управління кадрів начальник управління - старший помічник Генерального прокурора України. На чолі відділів знаходяться начальники відділів - помічники Генерального прокурора України. У складі управління є старші прокурори і прокурори, спеціалісти-психологи та інші фахівці.

Поруч із розглянутими управліннями і відділами до другого блоку апарату Генеральної прокуратури входять також відділ листів, секретаріат на правах відділу, фінансово-господарське управління та інші організаційні та обслуговуючі підрозділи, необхідність створення яких визначається Генеральним прокурором України.

Четвертий блок утворюють підрозділи, діяльність яких пов'язана з управлінням військовими прокуратурами. У наказі Генерального прокурора № 1 від 6 січня 1999 р. «Про затвердження структури Генеральної прокуратури України» цей блок називається Головним управлінням військових прокуратур і складається з:

- управління нагляду за дотриманням і застосуванням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

- управління з питань підтримки державного обвинувачення в суді і представництва інтересів громадян і держави в суді;

- відділу нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства;

- слідчої частини;

- організаційно-методичного відділу;

- канцелярії.

Цей блок виступає прообразом Головної військової прокуратури, яка діяла в структурі Прокуратури Союзу РСР на основі Положення про військову прокуратуру, яке було затверджене Указом Президії Верховної

271 Ради СРСР від 4 серпня 1981 року.

У Генеральній прокуратурі утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голови), його першого заступника і заступників за посадою, а також інших керуючих працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджує Генеральний прокурор України. Колегія є дорадчим органом і розглядає найважливіші питання, які стосуються забезпечення законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховує звіти підлеглих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

Пошук оптимальної структури Генеральної прокуратури України має важливе значення не лише для поліпшення роботи центрального органу прокуратури, але і для діяльності нижчестоящих прокуратур, для котрих організаційне упорядкування Генеральної прокуратури є взірцем. Сказане не означає, що структура обласної прокуратури повинна достеменно повторювати структуру Генеральної прокуратури. Такого не можна зробити навіть теоретично, оскільки кількість штату Генеральної прокуратури значно перевищує апарат найбільшої обласної прокуратури. Незважаючи на це, при побудові системи органів прокуратури по вертикалі принцип єдиного підходу до створення органів прокуратури різних рівнів вимагає того, щоб кожний підрозділ апарату Генеральної прокуратури мав би власний аналог на рівні обласних і прирівняних до них прокуратур. В одному випадку такий аналог може мати статус управління, в другому - відділу, а в третьому випадку в ролі аналогу може виступати посада.

Структурна схожість Генеральної прокуратури і обласних прокуратур обумовлена схожістю їхніх завдань і функціональних обов'язків. Обласні прокуратури у межах своєї компетенції виконують всі зовнішні функції прокуратури, покладені на неї Конституцією і чинним законодавством України. А це означає, що апарати обласних прокуратур повинні складатися із підрозділів: підтримки державного обвинувачення в суді; представництва

272

інтересів громадян і держави в суді; нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства; нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи; нагляд за дотриманням і застосуванням законів; розслідування злочинів.

Разом із зовнішніми функціями обласні прокуратури виконують внутрішні функції, по управлінню підпорядкованими їм міськими, районними, міжрайонними і спеціалізованими прокуратурами. У межах своєї компетенції вони спрямовують і контролюють їх роботу, вивчають і розповсюджують передовий досвід і передові методи праці, здійснюють підбір, розстановку і виховання кадрів, матеріально-технічне забезпечення тощо.

Характерною особливістю контролюючої роботи обласних прокуратур є те, що вони контролюють виконання не лише і не стільки власних завдань і вказівок, скільки виконання наказів, вказівок і завдань Генеральної прокуратури України. Це обумовлює необхідність створення в апараті обласних прокуратур такого ж підрозділу, яким виступає організаційно-контрольне управління в Генеральній прокуратурі. Проте, на рівні обласної прокуратури згаданий підрозділ може мати лише статус відділу, а його функціональні обов'язки повинні спрямововуватись на контроль за виконанням вимог Генерального прокурора України. За всім іншим, навіть за назвою, воно виступає аналогом організаційно-контрольного підрозділу Генеральної прокуратури.

Вважаємо, що статус відділу повинен мати і підрозділ кадрового забезпечення. Про користь такого рішення свідчить широке коло функціональних обов'язків, які виконуються даною організаційною структурою.

Інші підрозділи організаційно-управлінського і обслуговуючого спрямування в залежності від кількості штату обласної прокуратури можуть

273

бути представлені або відділом, або групою прокурорів, або однією посадою старшого прокурора чи прокурора.

В обласній прокуратурі утворюється колегія, яка є дорадчим органом і розглядає найважливіші питання організації і діяльності обласної прокуратури і підпорядкованих їй міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них спеціалізованих прокуратур. До складу колегій входять прокурор області (голова), його перший заступник і заступники та інші керівні працівники прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України за поданням відповідного прокурора.

Структура міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратур істотно відрізняється від структури обласної прокуратури. Ця відмінність перш за все полягає в тому, що через малу кількість штатів вони не мають структурних утворень, а їхнім аналогом виступають прокурорські посади, передбачені штатним розкладом. І все-таки, у зв'язку з тим, що обов'язки між ними розділяються за функціональною, чи за іншою термінологією, предметно-галузевою ознакою, яка знаходиться в основі утворення структурного підрозділу вищестоящих прокуратур, принцип організаційної єдності діє і на цьому рівні системи органів прокуратури.

У штаті міських, районних та інших прокуратур є посади міського, районного прокурора, його заступників, старших помічників і помічників прокурора, старших слідчих і слідчих. На одній прокурорській посаді цього рівня замикається декілька підрозділів вищестоящих прокуратур. З погляду практичних і теоретичних відносин це недопустимо, якщо врахувати, що межі діяльності підрозділів - аналогів на територіальному зрізі звужуються згори донизу. Однак таке зміщення допустиме лише до певної межі, вихід за яку може призвести до порушення належного функціонування системи органів прокуратури. Завдання теорії і практики полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між кількістю структурних підрозділів вищестоящих прокуратур і необхідним мінімумом прокурорських посад у прокуратурах міської, районної ланки.

274