<<
>>

2.8. Атмосфера

Атмосфера — це газова оболонка, що оточує Землю.

Наявність атмосфери — одна з найголовніших умов життя на планеті. Без їжі людина може обходитися місяць, без води — тиждень, а без повітря не проживе й кількох хвилин.

Атмосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує кілька основних функцій:

– захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів;

– регулює сезонні й добові коливання температури (якби на Землі не існувало атмосфери, то добові коливання температури досягали б ± 200 °С);

– є носієм тепла й вологи;

– є депо газів, які беруть участь у фотосинтезі й забезпечують дихання;

– зумовлює низку складних екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо).

Основні компоненти атмосфери:

· азот (78,084 %),

· кисень (20,946 %)

· аргон (0,934 %).

Важливу роль відіграють і так звані малі домішки: вуглекислий газ, метан тощо. Крім того, атмосфера містить водяну пару: від 0,2 % у приполярних районах до 3 % поблизу екватора. Такий хімічний склад атмосфера Землі мала не завжди. Первісна атмосфера Землі була схожа з атмосферами деяких інших планет Сонячної системи, наприклад Венери, й складалася з вуглекислого газу, метану, аміаку тощо.

Атмосфера складається з таких шарів (знизу вгору):

- тропосфера – до висоти 18 км;

- стратосфера – до 50 км;

- мезосфера – до 80 км;

- термосфера – до 1000 км;

- екзосфера – до 1900 км;

- геокорона – умовно до 20 тис.км;

- міжпланетний космічний вакуум.

Основна маса повітря (90%) зосереджена в нижньому шарі – тропосфері. Тут же відбуваються найінтенсивніші теплові процеси, причому атмосфера нагрівається знизу, від поверхні океанів і суходолу.

Надзвичайне важливе екологічне значення для біосфери має озоновий шар у стратосфері, повітря якого збагачене триатомним киснем О3. Він розташований на висоті 20-50 км і захищає все живе на Землі від згубної дії «жорсткого» ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Крім газів, у повітрі атмосфери містяться ще й домішки так званих аерозолів, тобто дуже дрібних крапель рідин і твердих частинок як природного, так і штучного походження: сірчистих (краплі Н2SO4), мінеральних (пил із земної поверхні), вуглеводних (сажа), морських (частинки морських солей) та ін.

<< | >>
Источник: В.М. Тіманюк, Я.Г. Онищенко, Н.Й. Баран, О.В. Літвінова. Екологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Х.: Вид-во НФаУ,2011. – 217 с.. 2011

Еще по теме 2.8. Атмосфера:

  1. 3. Атмосфера.
  2. Атмосфера
  3. 3.1. Забруднення атмосфери
  4. 16 Элементы атмосферы торгового зала магазина
  5. 21. Окна прозрачности земной атмосферы.
  6. Скорочення викидів твердих частинок в атмосферу
  7. 12. Общие принципы систем зондирования атмосферы. Лидары. Измерение скорости и направления воздушых потоков.
  8. Ефективні методи зниження викидів оксидів азоту в атмосферу газомазутними котлами ТЕС
  9. 99. Криминалистическая характеристика преступных нарушений правил охраны окружающей среды: водных ресурсов и атмосферы.
  10. 14 Измерение температуры атмосферы: метод с использованием резонансного рассеяния на атомах щелочных металлов, метод рэлеевского рассеяиния, метод комбинационного рассеяния молекулами воздуха.
  11. Наземно-повітряне середовище
  12. 2. Сонячна стала. Температура Сонця.
  13. Термін біосфера (грец. біос - життя, сфера - оболонка) - обо­лонка Землі, в якій існує життя, вперше ввів у науковий вжи-ток австрійський геолог Едвард Зюсс у 1875 році.
  14. 38. Парниковый эффект на Венере и сезрнные изменения на Марсе.
  15. Екологічна проблема
  16. 13. Космическая и авиационная геодезия. Особенности зондирования в водной среде. Системы машинного зрения ближнего радиуса действия.
  17. Инновационные решения в области автомобилестроения и экологии