Термін біосфера (грец. біос - життя, сфера - оболонка) - обо­лонка Землі, в якій існує життя, вперше ввів у науковий вжи-ток австрійський геолог Едвард Зюсс у 1875 році.

Цілісне вчення про біосферу було створено видатним вітчизняним вченим В.І. Вернадським, хоча на його думку, вперше до цієї ідеї в своїх працях наблизився французький біолог Ж.- Б.

Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організ-мами, займаючи верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери (рис. 21).

Рис. 21. Структура біосфери (за Білявським, 2004)

Таким чином, до складу біосфери входять частини геосфер, в яких умови придатні для існування живих організмів:

J нижня частина атмосфери - від поверхні Землі до озонової оболонки, тобто до висоти близько 25-30 км. Атмосфера склада-ється із суміші газів (азот - 78 %, кисень - 21 %, аргон - 0,93 %, діоксид карбону - 0,03 %, інші гази - менше 0,005 % за об'ємом) та колоїдних домішок (пил, краплі води, кристали тощо);

J вся гідросфера - водна оболонка, яка покриває 2/3 поверхні планети (до найбільшої глибини - Маріанської впадини в Тихому океані - 11 030 м). Об'єм гідросфери складає близько 137-107 км3, а її хімічний склад наближається в серед-ньому до складу морської води. Із загальної маси води близько 98 % знаходиться в океанах і морях, 2 % її загальної кількості складають прісні води;

J верхня частина літосфери - верхня “тверда” оболонка Землі, що включає земну кору та верхню частину мантії Землі, до глибини приблизно 5 км (де вода перебуває в рідкому стані). Товща ж літосфери складає 50-200 км, в тому числі земної кори - до 75 км на континентах і 10 км нижче дна океану.

14.1.