Мета і завдання педагогічної практики студентів 4 курсу

Педагогічну практику на четвертому курсі можна вважати адаптаційною. Студент не просто спостерігає за роботою вчителя, вихователя, він примірює на себе його професійну роль, починає виконувати обов’язки.

Практика, як правило, проводиться у 8-11 класах загальноосвітньої школи, або школах нового типу та інших навчальних закладах (технікуми, коледжі тощо).

Головними завданнями практики є:

• самовизначення студентів на педагогічній ниві, діагностика і аналіз власних педагогічних здібностей, можливостей;

• засвоєння необхідних професійних знань, практичних умінь і навичок навчально-виховної роботи;

• набуття навичок підготовки і проведення уроків, виховної роботи;

• формування професійних умінь спостерігати за учнями, вивчати їх особливості, писати психолого-педагогічну характеристику;

• навчання способам соціально-педагогічної взаємодії.

Зміст педагогічної практики

• вивчити систему роботи: а) навчально-виховного закладу в цілому, включаючи його громадську діяльность; б) вчителя екології: планування роботи, підготовка до проведення уроків (написання конспекту, підготовка необхідних приладів і матеріалів), проведення індивідуальної та позакласної роботи з предмета; в) методи організації самостійної роботи учнів, яка створює найбільші можливості для розвитку здібностей учнів;

• оволодіти методикою і технікою проведення уроків, лабораторних і практичних занять, факультативів тощо;

• навчитись готувати кабінет до проведення уроку, використовувати технічні засоби навчання, проводити демонстраційний експеримент, виготовляти і ефективно використовувати роздатковий дидактичний матеріал;

• ознайомитись із методами здійснення індивідуального підходу до учнів, способів і методик роботи з дітьми з різним рівнем навчальних досягнень;

• провести навчально-виховну роботу з екології.

• вивчити плани і зміст роботи класного керівника;

• самостійно планувати виховну роботу на період практики, яка має включати проведення виховного заходу, діагностику особистості учня;

• написати психолого-педагогічну характеристику на учня;

• відвідувати і аналізувати уроки і виховні заходи колег-товаришів, проводити систематичний аналіз своєї діяльності;

• оцінювати свою готовність до педагогічної діяльності;

• написати звіт з педпрактики.

Перший тиждень практики - це час, необхідний для адаптації студентів до нових умов діяльності. В цей час вони повинні познайомитися з педагогічним колективом школи, визначити своє місце в ньому. Вивчити конкретні умови організації навчально-виховного процесу у школі. Осмислити завдання і перспективи своєї роботи на період усієї практики. Головними завданнями першого тижня діяльності є: навчитися спостерігати за учнями, вивчати їх, використовуючи сучасні методики психолого-педагогічних досліджень (див. додатки); вивчення досвіду роботи учителя-предметника і кращих учителів школи.

На основі результатів вивчення особистості школяра складається характеристика на учня. Характеристика базується тільки на зібраному фактичному матеріалі. В ній розкриваються спрямованість особистості учня, його емоційно- вольові якості, особливості навчально-пізнавальної діяльності і розумового розвитку. Вказуються причинно-наслідкові зв’язки, що сприяли утворенню особистісних властивостей, формуванню характеру. Накреслюються шляхи розвитку, саморозвитку і самовиховання особистості, а в разі потреби, перевиховання негативних властивостей тощо.

Надзвичайно важливо на початковому етапі роботи побувати на уроках учителів із різних предметів. Мета цих відвідувань - на основі аналізу і оцінки досвіду роботи учителя побачити, проаналізувати найцінніші сторони його роботи, щоб у майбутньому використати з користю для себе. В ході спостереження за роботою учителя, теоретичного осмислення його досвіду починається процес творення власного зразка діяльності, на основі якого і будуть вироблятися і вдосконалюватися уміння і навички педагогічної діяльності.

Орієнтовна програма вивчення особистості учня

(згідно О.В.Химинець)

Загальні відомості про учня

Прізвище, ім’я, по-батькові. Національність. Вік. Фізичний розвиток, стан здоров’я, тип нервової системи. Умови життя і побуту в сім’ї. Взаємини в сім’ї, ставлення до дитини. З’ясування особливостей виховання і приватного життя, які пояснюють особливості розвитку учня. Найважливіші фактори біографії, які вплинули на його розвиток. Характеристика позасімейних і позашкільних зв’язків учня.

Спрямованість особистості учня

!..Суспільне обличчя учня. Його прагнення і ідеали, їх вплив на навчальну і суспільну роботу. Почуття обов’язку і відповідальності, їх прояви.

2.Інтереси і схильності школяра. Основне коло його інтересів і їх відображення у навчальній і позашкільній роботі. Навчальні інтереси, читацькі інтереси учня. Виявлення цих інтересів. Їх глибина і стійкість.

3. Ставлення учня до навчання. Чи любить учень навчатися, що заставляє його вчитися, чи розуміє суспільний зміст навчання. Ставлення його до різних навчальних предметів і різних видів навчальної роботи. Ставлення до успіхів і невдач у навчанні. Характеристика знань учня (глибина, міцність, наявність прогалин у знаннях і причини цього).

4. Ставлення до праці, участь у домашній роботі, в суспільній праці. Трудові зобов’язання, ставлення до них, їх виконання, навики праці, стиль праці (організованість, акуратність, самоконтроль, уміння планувати свою роботу).

5. Взаємини учня і класного колективу. Місце і роль учня в класі. Ставлення учня до життя класу (чи дорожить його честю), ставлення до успіхів і невдач колективу, єдність з колективом або відірваність від нього. Участь в житті колективу. Ставлення до критики з боку товаришів. Чесність, правдивість, відвертість у стосунках з людьми. Ставлення колективу до учня: чи авторитетний він для товаришів, чи впливає він на колектив і як саме. Чи має близьких друзів, на якій основі вони здружилися, чи проявляє до товаришів увагу, чи надає їм допомогу і яку. Чи не має проявів егоїзму, заздрощів. Ставлення до вчителів, батьків.

6. Оцінка власної особистості. Переоцінює чи недооцінює себе. Скромний, чи характеризується зазнайством. Ставлення до своїх успіхів і невдач. Як реагує на повагу і покарання. Чи усвідомлює свої недоліки, і чи намагається боротися з ними.

Вольові якості учня

Впертість, на якій основі і в якій формі. Витримка і самовладання, уміння управляти своїми почуттями, настроєм, уміння протистояти чужим впливам. Дисциплінованість. Стійкість, продуманість своїх переконань.

Емоційність характеру

Сила і глибина емоційних переживань, стійкість почуттів. Який настрій переважає. Жвавість чи млявість, уповільненість чи швидкість.

Особливості пізнавальної діяльності і розумового розвитку учня

1. Особливості уваги школяра. Коли і в чому проявляється уважність і неуважність учня. Чи розвинена мимовільна увага. Стійкість уваги учня і чим вона відволікається. А можливо, учень розсіяний.

2. Спостережливість.

3. Особливість пам’яті. Усвідомлення і тривалість того, що запам’ятовується. Точність відтворення.

4. Особливості мислення і пам’яті. Як учень розуміє матеріал, що вивчається на уроці. Чи самостійний у своїх роздумах і висновках.

5. Особливості творчої діяльності і уяви.

6. Які здібності проявляються у школяра?

Орієнтовна програма вивчення особистості учня

(згідно Л.І.Березовської)

1. Загальні дані про учня: прізвище, ім’я, вік, школа (ВУЗ), клас (група), місце проживання; аналіз умов життя в сім’ї, освіта батьків, місце їх роботи і посада; матеріальні, житлово-побутові умови: особливості сімейного мікроклімату, сімейні традиції; причини сімейних конфліктів, якщо вони існують; характер взаємин між батьками, батьками та дітьми; як ставляться члени сім’ї до успішності та поведінки учня (студента), до школи (ВУЗу), вчителів, товаришів (друзів) дитини, контакт з класним керівником (куратором групи); спосіб життя дитини в сім’ї та системи виховання; режим дня, трудові обов’язки школяра вдома; які засоби, методи виховного впливу переважають (заохочення, переконання, вимога, вправляння, привчання тощо): хто з членів сім’ї і в якій мірі здійснює виховний вплив на дитину; вірність основній лінії сімейного виховання: хто в сім’ї є найбільшим авторитетом для учня.

2. Навчальна діяльність: ставлення школяра (студента) до навчання, ступінь його усвідомлення, які навчальні предмети більше любить і чому; улюблений навчальний предмет, основний мотив навчальної діяльності, успішність (які оцінки переважають, успішність з предметів шкільного навчання в минулому і в даний час, причини неуспішності (якщо вони є) і шляхи її усунення); розумовий розвиток школяра, оволодіння раціональними методами пізнання, чи знаходить самостійно раціональні методи розумової діяльності і навчальної роботи, відмовляючись від шаблону; чи переносить відомі йому методи пізнання з однієї ситуації на іншу; чи усвідомлює процес розумової діяльності; як в умовах школи здійснюється управління розумовим розвитком школяра в процесі організації його розумової діяльності; загальний рівень розумового розвитку, широта світогляду, міра начитаності; розвиток мови, вміння висловити свою думку в усній і письмовій формі, запас слів, образність та емоційність мови.

3. Особливості пізнавального процесу: особливості уваги, ступінь розвитку довільної уваги, її зосередженість, стійкість, здатність до розподілу, швидкість переключення; увага на різних уроках (заняттях); усвідомлення сприйняття навчального матеріалу, швидкість усвідомлення, оволодіння перцептивними розумовими діями; особливості пам’яті, усвідомленого запам’ятоування, володіння мнемічними діями; яка швидкість і міцність запам’ятовування, а також легкість відтворення; індивідуальні особливості пам’яті, переважаючий вид пам’яті; розвиток мислення, розуміння в засвоєнні навчального матеріалу, вміння мислити і робити самостійні висновки, рівень володіння операціями аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування і узагальнення, особливості уяви учня.

4. Трудова діяльність: ставлення до праці і мотиви трудової діяльності, повага чи нехтування працею; якому виду праці надає перевагу, що саме приваблює у праці: сам процес набуття певних умінь і навичок, кінцевий результат, оцінка результатів праці, зацікавленість у корисності своєї праці; трудова підготовка школяра (студента) в порівнянні з іншими учнями (студентами), наявність вмінь і навичок, швидкість і легкість набуття нових трудових навичок; в яких видах суспільно-корисної роботи у школі бере участь; організованість, дисциплінованість, самостійність, наявність звички до довготривалих зусиль у праці; яким видам праці надає перевагу; яку професію збирається обрати, мотиви вибору професії, стійкість професійних інтересів, яку професію рекомендують (рекомендували) класний керівник і батьки.

5. Громадська діяльність та активність: які громадські доручення виконує і як ставиться до їх виконання, причини пасивності і недобросовісного виконання громадських доручень (якщо це має місце): де проявляє громадську активність (у класі, в групі, гуртку, секції, клубі тощо); інтерес до громадського життя країни (читання газет, прослуховування радіопередач, перегляд відповідних телепередач, обговорення суспільних подій з учителями і товаришами).

6. Спрямованість особистості учня (студента) і його інтереси: інтерес до питань світогляду, моралі, науки, техніки, мистецтва, спорту; наявність провідного інтересу; характер інтересів з точки зору їх глибини, широти, активності і стійкості; переконання, ідеали; чи є особливі здібності з будь-якого виду діяльності (до музики, малювання, техніки, спорту тощо) і в чому вони проявляються: в яких гуртках і спеціальних дитячих установах працює учень; особливості читацьких інтересів, їх широта і стійкість: рівень самовимог.

7. Особливості характеру: яскраво виражені позитивні і негативні риси характеру; ставлення до людей, навчання, праці, самого себе; прояв особливостей характеру учня (студента) в процесі спілкування з іншими людьми (товариськість, замкнутість, взаємодопомога, егоїзм, чуйність, зловтішність, відвертість, правдивість, брехливість, хитрість та інші); характерна для школяра (студента) оцінка для своїх можливостей (впевненісь, скромність, самовпевненість тощо); вимоги до себе та інших; вольові риси характеру (настирливість, самостійність, ініціативність у навчанні, праці, громадському житті, іграх, негативізм); моральні риси характеру (почуття обов’язку і відповідальності, чесність, щирість та інше); особливості темпераменту, його вираження в емоційній сфері, працездатність, спілкування.

8. Місце учня (студента) в системі внутрішньо-колективних стосунків: розвиток учня (студента), рівень вихованості, традиції та вимоги класного колективу (студентської групи), взаємостосунки в колективі; ставлення учня (студента) до однокласників (одногрупників): любить їх чи байдужий, не любить, дорожить їх думкою, з ким дружить і на чому тримається те чи інше ставлення, офіційне, неофіційне місце в класному колективі (студентській групі), задоволеність своїм статусом у колективі і яке місце хотів би займати; в якій групі учень (студент) проводить вільний час поза школою ВУЗом) і сім’єю (з однокласниками, у компанії, спортивній секції, художньому гуртку тощо), яка з цих груп є референтною, яке місце займає в цих групах учень (студент); ставлення до школи (ВУЗу), чи цінує перебування у школі (ВУЗі), що саме; стосунки з учителями (викладачами) і вихователями, чи є контакт, любить, поважає; ставлення вчителів (викладачів) і вихователів до учня (студента).

9. Висновки: найважливіші позитивні сторони учня (студента); причини відставання у навчанні, відхилення у поведінці; які засоби впливу були вжиті педагогічним колективом і студентом-практикантом до цього учня (студента), їх ефективність; яку систему заходів, на думку практиканта, слід розробити і реалізувати для виправлення становища; які індивідуальні-типологічні особливості слід ураховувати при цьому.

2.4.