Співвідношення понять „біогеоценоз” та „екосистема”

Термін „екосистема” запропонував у 1935 р. англійський бота-нік Артур Тенслі (Tansley Artur G., 1871-1955) у своїй праці

„Правильне і неправильне використання ботанічних термі-нів”.

а й комплекс факторів навколишнього природного середовища. Екосистема - це комплекс організмів і водночас середовище їхнього існування з усіма взаємозв’язками і взаємодією між ними. Сукупність живих компонентів становить біоценоз, в межах якого формується середовище життя організмів - біотоп.

У 1975 році Р. Дажо запропонував формулу:

Біоценоз + Біотоп → Екосистема

Нагадаємо, що біоценоз - це група організмів різних видів, котрі взаємопов’язані між собою та історично тривалий час мешкають разом на певній території. Біоценоз має синонім - угруповання. Поняття „біоценоз” стало надалі ключовим в сине-кології (екології угруповань). Підвалини біоценології першим заклав Василь Васильович Докучаєв (природознавець, фундатор наукового ґрунтознавства та зональної агрономії, 1846-1903). У 1899 р. він сформулював т.з. „закон зональності”, який показує щільний зв’язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних орга-нізмів, співвідношення між зонами природи взагалі й усім жит-тям, усією діяльністю людини.

Біотоп (грец. βιος - життя і τοπος - місце) - природний одно­рідний життєвий простір, котрий заселений біоценозом. Вміщує в себе ґрунт, кліматичні фактори, висоту над рівнем моря, світло, тиск, вологість, рН середовища, механічні та фізико-хімічні вла­стивості ґрунту, води чи повітря. Термін „біотоп” запроваджений німецьким ученим Гессе (нім. Hesse) у 1924 р. Використовують два близьких поняття: біотоп та екотоп. Термін „екотоп” запропонував ґрунтознавець, біогеограф Георгій Миколайович Висоцький (1915).

Екотоп - це певний комплекс екологічних факторів (повітря-ний, водний, температурний, мінерального живлення, темпе-ратурно- радіаційний та ін.) на певній ділянці земної поверхні.

У 1940 р. російський учений В. М. Сукачов увів додаткове поняття „біогеоценоз”, а в 1942 р. запропонував систему понять про біогеоценоз.

Біогеоценоз - історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії.

Отже, можна вважати, що біогеоценоз - це окремий випадок екосистеми, яка має більш чітку територіальну прив’язаність.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Окремі сучасні дослідники вкладають у поняття „біогеоценоз” і „екосистема” різний зміст і часто використовують їх довільно, не беручи до уваги сутність цього явища. Це вносить певний безлад у розуміння цих понять, що шкодить як науковцям, так і практикам. За висловлюванням всесвітньо відомого аме­риканського еколога Юджина Одума (Eugene P. Odum, 1986) „біогеоценоз” і „екосистема” є синонімами. Але ці терміни можна вважати синонімами лише в тому випадку, коли вони розглядаються як біоценоз, який займає певну ділянку земної поверхні з подібними атмосферними, літосферними, гідрос- ферними умовами і характеризується однорідністю взаємо­зв’язків і взаємовпливів всередині біоценозу та зв’язків з його середовищем місцезростання, наявністю в цьому комплексі живої і неживої природи кругообігу речовини і енергії. Проте однорідність біоценозу також є відносною, оскільки всередині біогеоценозу нема жодної суттєвої біоценологічної, геоморфо­логічної, гідрологічної і ґрунтово - геохімічної межі. Однак, досить невизначеною залишається міра цієї відносності: з одного боку, біогеоценози мають певну просторову (верти­кально- горизонтальну) структуру і є сукупністю підсистем; з іншого боку, дуже часто біогеоценози не мають різких меж між собою і тому їх дуже важко розмежувати в природі.

Е.М. Лавренко і М.В. Диліс (1968) запропонували дуже влучне визначення: „біогеоценоз - екосистема в межах фітоценозу” (рис. 14). Дійсно, після встановлення меж фітоценозу цей при-родний об'єкт можна вивчати як екосистему.

Науку про біогеоценози називають біогеоценологією. Вона вивчає біоценотичні процеси, які відбуваються в кожному кон-кретному біогеоценозі (екосистемі), зокрема продуктивність, обмін речовиною і енергією.

Біоценологію від біогеоценології відрізняє передусім те, що остання включає як складову частину досліджуваної системи абіотичний комплекс, біоценологія ж вивчає лише сукупність організмів. Важливою характеристикою екосистем є розмаїття видового складу. Однак структура біогеоценозу, тобто склад утворюючих його видів, властивості кожного середовища і особ­ливості взаємодії між ними визначають специфіку речовинно- енергетичного обміну.

Рис. 14. Спрощена структура біогеоценозу

В.М. Сукачов висунув тезу: обмін речовиною і енергією є такою ж характерною властивістю біогеоценозу, як і склад рос-лин і тварин; специфіка взаємозв’язків і взаємодії між ними має принципове значення, оскільки саме участь усіх взаємо-діючих організмів у речовинно-енергетичному обміні функці-онально об’єднує їх в єдину систему, яка включає і абіотичне середовище. Сукупність біогеоценозів із відносно схожими характеристиками (передусім - рослинністю), які займа-ють значну територію й розвиваються в схожих кліматич-них умовах, називають біомами. Сьогодні на нашій планеті виділяють близько 30 основних біомів (тундра, тайга, степ, пустеля, тропічні ліси тощо). Таким чином, біогеоценоз - це елементарна наземна екосистема, головна форма існування природних екосистем.

11.2.