5. Філософські погляди Сократа

У центрі філософії Сократа – людина. Але вона ним розглядається насамперед як моральна істота. Тому філософія Сократа – це етичний антропологізм. Інтересам Сократа були чужі як міфологія, так і метафізика.

Ціллю філософських вчень Сократа була допомога людям. Своїм покликанням він вважав “виховання людини”, смисл якого бачив у дискусіях та бесідах, а не в систематичному викладенні якоїсь області знань. Сократ ніколи не вважав себе “мудрим”, а лише філософом, який “любить мудрість”. Звання ж мудреця належить на його думку лише Богові. Якщо людина самовпевнено вважає, що знає на все готові відповіді, то така людина для філософії загублена.

Для Сократа дух та свідомість були важливішими від природи. Раціональне знання, котре походить від суб’єктивного духу – то найвища цінність. Тут бере свій початок коріння європейської системи цінностей. Не природа, а людина є мірою усіх речей. А все, що існує у світі має своєю метою користь людини.

У той же час, відповідно до сократівського вчення, добродійність є привілеєм благородних. Сам виходець із народу, Сократ був непримиренним ворогом афінських народних мас. Він обожнював аристократію. Його уявлення про непохитність, вічність та незмінність моральних норм виражають ідеологію саме цього класу.