53. Можливості та межі пізнавального процесу
Пізнання — процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Існують різні думки з приводу того, якими є межі та можливості пізнавального процесу.
Існують різні напрями, які по-різному розглядають межі та можливості пізнання. Це зокрема ідеалізм, матеріалізм, агностицизм.Вчення, що заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності, дістало назву агностицизму. Помилковим є уявлення про агностицизм як про вчення, що заперечує пізнання взагалі. Агностики вважають, що пізнання можливе лише як знання про явища (Кант) або про власні відчуття (Юм). Головною ознакою агностицизму є заперечення можливості пізнання саме сутності дійсності, яка прихована видимістю.
Проте слід зазначити, що агностицизм виявив важливу проблему гносеології — що я можу знати? Це питання стало провідним у праці Канта "Критика чистого розуму" і досі залишається актуальним. Справа в тому, що справді людське пізнання як будь-який процес, що історично розвивається, на кожному конкретному етапі свого розвитку має обмежений, відносний характер. Агностицизм абсолютизує цю відносність, стверджуючи, що людське пізнання в принципі не спроможне проникнути в сутність явищ. Все знання зводиться ним або до звички, пристосування, специфічної організації психічної діяльності (Юм), або до конструктивної діяльності розсудку (Кант), утилітарної користі (прагматизм), до прояву специфічної енергії органів чуття (Мюллер), до "символів", "ієрогліфів" (Гельмгольц. Плеханов), до результатів угоди між вченими (конвенціоналізм), до відображення відношень між явищами, а не їхньої природи (Пуанкаре, Бергсон), до правдоподібності, а не об'єктивної істинності його змісту (Поппер). Спільна ідея — знання — не дає відображення сутності дійсності, а в кращому випадку обслуговує утилітарні потреби та запити людини.
Дійсність за агностицистами прихована видимістю.Принципову можливість пізнання визнають не лише матеріалісти, а й більшість ідеалістів. Проте у вирішенні конкретних гносеологічних проблем матеріалізм і ідеалізм докорінно відрізняються. Ця різниця проявляється як у розумінні природи пізнання, так і в самому обгрунтуванні можливості досягнення об'єктивно істинного знання, а найкраще — у питанні про джерела пізнання. Для ідеалізму, який заперечує існування світу незалежно від свідомості,пізнання уявляється як самодіяльність цієї свідомості. Свій зміст знання отримує не з об'єктивної дійсності, а з діяльності самої свідомості; саме вона і є джерелом пізнання.
В даний час одним з характерних виразів агностицизму є гносеологічна позиція конвенціоналізму, згідно з якою відношення між фактом і належним до нього висловом – лише умовне, оскільки можливий опис одного і того ж факту в різних висловлюваннях. Звідси робиться висновок про довільність пізнання. Але в дійсності між різними мовами опису звичайно можуть бути встановлені досить жорсткі відповідності, не кажучи вже про те, що різні, опису, якщо вони відповідають дійсності, дають в принципі однаковий результат при їх практичному застосуванні.
Еще по теме 53. Можливості та межі пізнавального процесу:
- 3. Джерела і функції тактичних прийомів
- 51. Можливості та межі пізнавального процесу.
- 51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт , об’єкт , мета і ціль, засоби та результат
- 52. Гносеологія та епістемологія
- 53. Можливості та межі пізнавального процесу
- 1.1. Поняття, зміст та значення підсудності в кримінальному судочинстві
- 1.3. Види підсудності та проблеми її класифікації
- Інститут речових доказів у структурі доказового права та цивільного процесуального права
- Поняття та сутність речових доказів у цивільному процесі
- В С Т У П
- 1. 1. Проблеми становлення науки кримінально-виконавчого права.
- 1.2. Співвідношення цілей покарання і завдань органів та установ виконання покарань, теорія і практика, можливості і дійсність виконання покарань.
- 2.1.1.«В и к о н а н н я п о к а р а н н я » - ц е н т р а л ь н а к а т е г о р і я к р и м і н а л ь н о – в и к о н а в ч о г о п р а в а .
- 2.1.2. “В и к о н а н н я п о к а р а н н я” я к с у б с т а н ц і я1) д і я л ь - н о с т і о р г а н і в т а у с т а н о в в и к о н а н н я п о к а р а н ь.
- 2.3.1. С т р у к т у р н о – ф у н к ц і о н а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а д і я л ь н о с т і п о в и к о н а н н ю п о к а р а н ь.
- 3.1.1. Р о л ь п р и н ц и п і в у ф о р м у в а н н і к р и м і н а л ь н о – в и к о н а в ч о г о п р а в а т а к р и м і н а л ь н о – в и к о н а в ч о г о з а - к о н о д а в с т в а.
- 3.1.2. П р и н ц и п и к р и м і н а л ь н о – в и к о н а в ч о г о п р а в а я к в і д б и т т я с у т н о с т і е к з е к у т и в н о ї д і я л ь н о с т і.
- В И С НО В К И