Особливості авторитаризму

Авторитарній політичній системі притаманні специфі­чні риси. По-перше, носієм політичної влади виступає одна лю­дина (монарх, тиран тощо) або група осіб (військова хунта та ін.).

Політична поведінка влади при авторитарному режимі характери­зується високим рівнем економічної, політичної та правової компете­нтності, що дозволяє швидко й ефектно здійснювати реорганізацію суспільних структур і концентрувати зусилля на вирішенні найбільш важливих проблем. Дати визначення авторитарним системам дуже важко. На відміну від тоталітаризму, автократія — влада, основана на якому-небудь авторитеті, не встановлена шляхом демократичної процедури (авторитарна влада), а тоталітаризм — влада, що не знає жодного іншого «авторитету», окрім зовнішнього примушення, прямого насильства (тоталітарна влада).

Чим же відрізняються авторитарні системи від тоталітаризму? Найважливіша відмінність полягає в тому, що авторитарна влада не має тоталітарних амбіцій.

В сучасному світі авторитарні режими мають ряд різновиднос­тей: теократичний (Іран після 1979 р.); неототалітарний режим в умовах існування масових політичних партій (Мексика); війсь­кове правління, за якого політична діяльність або взагалі заборо­нена, або обмежена; персоніфікований режим, коли влада нале­жить лідеру без сильних інститутів влади, за винятком поліції (Саддам Хусейн в Іраку). І, нарешті, є ще одна категорія авторита­рних режимів, що вже зникає, — монархія. Не всі монархії автори­тарні. В Європі — Англія, Норвегія, Швеція, Данія, Бельгія, Люк­сембург, Іспанія — монархії, що існують в системах парламен­тської демократії. Йдеться про монархії в найменш розвинених країнах, де монарху належить вся повнота влади (Марокко, Йор­данія, Саудівська Аравія та ін.). Залежно від конкретно-історичних обставин, авторитарний режим може орієнтуватися не тільки на демократію, але й на тоталітаризм. Історичний факт: відбулося пе­реростання авторитарного режиму на Кубі в тоталітарний полі­тичний режим. Водночас авторитаризм в Іспанії, Південній Кореї, Аргентині, Чилі поступово еволюціонував у демократію.

В посттоталітарній Україні присутні елементи авторитаризму. По-перше, постійно проявляється тенденція до посилення вико­навчої влади за рахунок ослаблення влади законодавчої та її кон­центрації в руках одного лідера. Причому, всі гілки виконавчої влади, від президента до силових міністерств, вимагають для се­бе ледь не виняткових повноважень. По-друге, поява різноманіт­них форм власності сприяє створюванню елементів громадянсь­кого суспільства. По-третє, практична відсутність принципу гласності в діяльності органів державної влади і реальної відпо­відальності керівників за результати своєї діяльності.

Історично авторитаризм існував у різних формах в найрізно­манітніші епохи і в різноманітних країнах: античні грецькі і схі­дні деспотії і тиранії — Персія, Спарта і багато інших феодаль­них абсолютистських режимів та ін. Теорія абсолютизму вперше розроблена на початку XIX ст. ультраконсервативними і реакційними теоретиками Жоржем де Ментром і Леоном де Бо- нальдом як відповідь на Французьку революцію і соціалістичні рухи. З розвитком індустріального суспільства ідея авторитари­зму стала набирати відтінків конструктивної політичної ідеоло­гії, у Жоржа де Ментра контрреволюційна ідея порядку втрати­ла монархічну орієнтацію, відпала концепція абсолютистського авторитаризму: абсолютна і незалежна від людей влада коро­ля — це причина політики; його міністри (апарат влади) — це засоби; суспільство підданих, що підкоряється, — це результат. У XIX ст. авторитаризм стає постійною і важливою течією ні­мецької політичної думки і поповнюється ідеями національної і державної єдності, які авторитаризм мав реалізувати. До кінця століття авторитаризм став розглядатися як засіб потужної на­ціональної і соціальної мобілізації, управління згори процесом державного будівництва. В першій половині XX ст. показова авторитарна доктрина вкрай правого французького ідеолога і політика Шарля Морраса, для якого індустріалізація, проник­нення держави в суспільство, висока мобілізація народу — засіб здійснення політики. Авторитаризм дедалі частіше стає націо­налістичним, антидемократичним.

4.