<<
>>

Парламентаризм

Однією з найбільш розповсюджених форм управління державою є парламентаризм. Парламент походить від французь­кого слова parlament, parler, що означає говорити, і від англійсь­кого — parliament, що означає представницький, законодавчий орган, що обирається.

Парламентаризм — це реальна практика і певна ідеологія, що встановилася в конкретній державі. Парла­ментаризм водночас є і засіб контролю над адміністративними органами, і авторитет, який визнають всі інститути управління суспільством.

Парламентаризм має давню історію. Ще в XIII ст. в Англії ви­никає перший парламент як орган станового представництва. Та реальне значення парламент набуває тільки в ХУН—ХУШ ст., коли в ході буржуазних революцій в Західній Європі створюють­ся представницькі органи управління державою. В США та ряді інших країн Америки парламент називається конгресом, в Туреч­чині — великими національними зборами, в Україні, Білорусі та інших — Верховною Радою, в Швеції — риксдагом тощо. Поява парламенту засвідчила про практичне здійснення принципу роз­поділу влади, за якого законодавча влада набуває незалежності в формі представницького інституту. Виняткову роль, пов’язану з прийняттям і виробленням законодавчих актів, в механізмі дер­жавної влади виконує парламент. Його статус і повноваження ре­гулюються конституцією. Політична місія парламенту зв’язана з реалізацією корінних інтересів панівних політичних сил.

Поняттям парламентаризм охоплюється вся сукупність меха­нізмів практичної діяльності парламенту, специфіка структурно­го поділу, обсяг компетенцій, способи, методи легітимізації, фо­рми взаємодії з іншими структурами управління, а також зв’язки і відносини з виконавчою і судовою владою. Парламентаризм — це різноманітні форми управління державою в демократичних республіках із сильною президентською владою (США), в респу­бліках з помірною президентською владою (Франція, Україна), в країнах зі слабкою президентською владою (Австрія, ФРН, Італія та ін.) або навіть в конституційних монархіях (Великобри­танія, Бельгія, Голландія, Швеція, Данія, Іспанія та ін.).

Життє­здатність і дієвість парламенту залежать не тільки від норматив­но-конституційних положень і способів їх легітимації, але й від результативності парламентської практики, від зв’язку парламен­ту з різноманітними групами виборців, від відповідності норма­тивних документів, що приймаються ним, правам і свободам громадян. В парламентаризмі величезну роль відіграє механізм взаємодії парламенту з інститутами виконавчої та судової влад. Прояв на практиці політичного плюралізму, коли виробляються компроміси і консенсуси та забезпечується цивілізована рівнова­га в суспільстві, і є практичною діяльністю парламенту. Парла­ментаризм, по суті, є спосіб встановлення суспільного договору політичними засобами, коли різноманітні суспільні групи, соціа­льні спільності, верстви, що мають різноманітні, властиві тільки їм інтереси, домовляються між собою про певний баланс, рівно­вагу та погодженість інтересів. Парламентаризм є і засобом при­родного відбору політичних лідерів, політиків-професіоналів, що володіють глибокими знаннями з різноманітних проблем суспі­льного життя.

Різноманітність парламентаризму як форми правління визна­чається наявністю певних факторів. Якщо форма держави — президентська республіка, то і парламентаризм президентсь­кий, якщо — парламентсько-кабінетна республіка, то й кабіне­тний парламентаризм, якщо — конституційна монархія, то й монархічний парламентаризм (існує там, де монархія реально бере участь в управлінні державою). Якщо в державі двопартій­на система, то в парламенті представлені дві ведучі політичні партії: правляча і опозиційна (Великобританія, Канада, США). Якщо в державі двоблокова система, то і парламент складається з двох блоків, що створюються з багатьох політичних партій: блок, який править, і блок опозиційний (Швеція, ФРН). Якщо для управління державою характерна багатопартійна система, то і парламент багатопартійний (Польща, Україна, Італія, Бель­гія, Голландія та ін.). Структура парламенту також різноманіт­на: двопалатний парламент (США, Великобританія, Франція, Японія, Канада, Росія та ін.) і однопалатний — Данія, Швеція, Україна, Білорусь та ін.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Парламентаризм:

  1. 53. формирование партийно- политической системы в Англии. Кризис парламентаризма в 19-20 в. Реформа парламента 1911г.
  2. причины, ход и итоги революции 1918 г. В германии.
  3. Делегированное законодательство и принцип разделения властей
  4. 3.2. Проблеми взаємовідносин прокуратури з органами законодавчої і виконавчої гілок влади і місцевого самоврядування
  5. Место и роль политических партий в политической системе общества
  6. 31.Средневековое общество и политические институты.
  7. Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем України
  8. Полит. сист. Р. империи нач. ХХ вв.
  9. Демократические политические режимы
  10. Веймарская республика: от правового государства к фашизму
  11. 38. Политическая сфера жизни общества.
  12. 24. Государство и политические партии.
  13. Развитие конституционной монархии в Англии XVIII — начала Х1Х в. Кабинет министров. Ответственное правительство.