Парламентаризм

Однією з найбільш розповсюджених форм управління державою є парламентаризм. Парламент походить від французь­кого слова parlament, parler, що означає говорити, і від англійсь­кого — parliament, що означає представницький, законодавчий орган, що обирається.

Парламентаризм має давню історію. Ще в XIII ст. в Англії ви­никає перший парламент як орган станового представництва. Та реальне значення парламент набуває тільки в ХУН—ХУШ ст., коли в ході буржуазних революцій в Західній Європі створюють­ся представницькі органи управління державою. В США та ряді інших країн Америки парламент називається конгресом, в Туреч­чині — великими національними зборами, в Україні, Білорусі та інших — Верховною Радою, в Швеції — риксдагом тощо. Поява парламенту засвідчила про практичне здійснення принципу роз­поділу влади, за якого законодавча влада набуває незалежності в формі представницького інституту. Виняткову роль, пов’язану з прийняттям і виробленням законодавчих актів, в механізмі дер­жавної влади виконує парламент. Його статус і повноваження ре­гулюються конституцією. Політична місія парламенту зв’язана з реалізацією корінних інтересів панівних політичних сил.

Поняттям парламентаризм охоплюється вся сукупність меха­нізмів практичної діяльності парламенту, специфіка структурно­го поділу, обсяг компетенцій, способи, методи легітимізації, фо­рми взаємодії з іншими структурами управління, а також зв’язки і відносини з виконавчою і судовою владою. Парламентаризм — це різноманітні форми управління державою в демократичних республіках із сильною президентською владою (США), в респу­бліках з помірною президентською владою (Франція, Україна), в країнах зі слабкою президентською владою (Австрія, ФРН, Італія та ін.) або навіть в конституційних монархіях (Великобри­танія, Бельгія, Голландія, Швеція, Данія, Іспанія та ін.).

Різноманітність парламентаризму як форми правління визна­чається наявністю певних факторів. Якщо форма держави — президентська республіка, то і парламентаризм президентсь­кий, якщо — парламентсько-кабінетна республіка, то й кабіне­тний парламентаризм, якщо — конституційна монархія, то й монархічний парламентаризм (існує там, де монархія реально бере участь в управлінні державою). Якщо в державі двопартій­на система, то в парламенті представлені дві ведучі політичні партії: правляча і опозиційна (Великобританія, Канада, США). Якщо в державі двоблокова система, то і парламент складається з двох блоків, що створюються з багатьох політичних партій: блок, який править, і блок опозиційний (Швеція, ФРН). Якщо для управління державою характерна багатопартійна система, то і парламент багатопартійний (Польща, Україна, Італія, Бель­гія, Голландія та ін.). Структура парламенту також різноманіт­на: двопалатний парламент (США, Великобританія, Франція, Японія, Канада, Росія та ін.) і однопалатний — Данія, Швеція, Україна, Білорусь та ін.