Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем України

Історичний досвід свідчить, що в ряді країн з багато­національним складом населення при дотриманні принципів бу­ржуазного парламентаризму, демократизму досягається повна погодженість національних інтересів різних груп населення сто­совно їх економічного, політичного і культурного становища, хо­ча і залишається багато нерозв’язаних проблем (Швейцарія, Да­нія).

Складність реалізації принципу рівноправності полягає в не­обхідності проголошення юридично-правової рівності націй, їх фактичної рівності в основних сферах суспільного життя, насам­перед в економічній і духовно-культурній. Створення реальних умов соціально-економічного і культурного розвитку націй і на­родностей, які живуть тепер в Україні, залежить від продуманої законотворчої діяльності держави. Критична ситуація в міжнаці­ональних відносинах в ряді регіонів Співдружності Незалежних Держав, дійшовши до збройного протистояння, фактично до гро­мадянської війни між окремими народами (Нагірний Карабах, Вірменія і Азербайджан, Придністров’я, Таджикистан), значною мірою зумовлена не тільки тим, що ще не подолана до кінця тра­гічна спадщина минулого у взаємовідносинах народів, породжена жорсткими рішеннями місцевої влади, але й прорахунками, по­милками в здійсненні національної політики, допущеними у 80­х — на початку 90-х років верхніми ешелонами влади. Тільки підхід з позицій зваженості, чіткого врахування реалій життя, з позицій послідовного демократизму і соціальної справедливості може забезпечити реалізацію невідкладних інтересів усіх, кожної нації та народності, стабілізувати міжнаціональні відносини на основі дружніх, рівноправних взаємовідносин між народами в ім’я їх загального добра і прогресу.

Складність, багатогранність і уразливість міжнаціональних від­носин вимагають широкого політичного компромісу, такого полі­тичного підходу, коли переборюються нерозуміння власних стра­тегічних вигод нації. В процесі державного будівництва усуваються соціальні та політичні забобони й упередження різних соціальних і національних груп, їх амбіції і груповий егоїзм, навіть прагнення паразитувати, спекулювати на трагічних сторінках істо­ричних взаємовідносин народів, на труднощах у міжнаціональних відносинах сучасності. Політичний компроміс у міжнаціональних відносинах означає відмову від екстремізму, нігілізму в вирішенні національних проблем, вимагає зваженого і спокійного, вдумливого пошуку всіма учасниками міжнаціональних відносин такого рі­шення, коли виграють всі, коли врахований обопільний інтерес. Повністю справедливим є твердження, що тільки велика увага до існуючих проблем національного життя, вчасне їх розв’язання на всіх рівнях національної політики і державного управління ство­рюють фундамент для прогресу кожної нації, суспільства.

У нормалізації національних відносин важко переоцінити пріоритетну роль політичних засобів. Так, значне місце займає мовна політика держави, основана на рівноправності мов, їх ві­льному розвитку і функціонуванні в усіх сферах життя.

Основними рисами високої етнополітичної культури визнані: розуміння необхідності досягнення балансу і гармонії міжнаціо­нальних, державних і національних, загальнолюдських та націо­нальних інтересів; неподільне почуття громадянської і націона­льної гордості; почуття дружби між народами країни прожи­вання, єдності родини людської; піклування про долю малої Ба­тьківщини, великої Батьківщини, всієї планети Земля; розуміння необхідності працювати на добро своєї країни, народу, в ім’я збереження людства; прагнення і сприяння вирішенню політич­них і економічних зв’язків свого народу та країни з народами та країнами всього світу; невідривний інтерес до політичної і духо­вної культури свого народу, країни і всього світу; знання рідної мови, мов народів своєї країни та інших країн; громадянська і на­ціональна скромність, турбота про гідність свого та інших наро­дів, країни і всього людства; дотримування законів країни і по­ложень міжнародних пактів про права людини і народів; глибока повага до громадянської та національної гідності людей своєї наці­ональності та будь-якої іншої, відмова від звички ділити людей за їх політичними поглядами і національним походженням; нетерпимість до проявів етнополітичного екстремізму.

Активна роль політичної свідомості виявляється в національ­ному ідеалі. Ідеї не тільки підсумовують досвід попереднього розвитку знання в тій або в інший галузі, а й є основою для син­тезу знань в систему, відіграють роль активних евристичних принципів пояснення явищ, пошуку нових шляхів вирішення проблем. Політолог Макс Гувер підкреслює, що національна ідея виступає яскраво тоді, коли народ відчуває єдність, свій внутрі­шній зв’язок, свій історичний характер, свої традиції, свою долю і призначення, перетворює їх на предмет свідомості, мотиви своєї волі. Отже, йдеться про національну спільність як єдине безпере­рвне утворення, в єдності минулого, сучасного і майбутнього. Духовність не виникає з кожною природною або соціальною змі­ною, постійно оновлюється. Національну ідею не можна зрозу- мити без урахування особливих умов життя народу протягом усі­єї історії. Вік української національної ідеї — це вік самої України. Національна ідея охоплює прагнення до ідеального са- моустрою нації — господарській, духовній, соціальній сферах, розуміння політичної мети нації.

Література

Бабкин В. Д., Козюбрин Н. И., Копейчиков В. В. и др. Основы политологии: Курс лекций. — Киев, 1991.

Бромлей Ю. В. Этносоциальные процессы в СССР. — М., 1986.

Зейну М. Самоопределение народов в контексте обострения межнациональных отношений //Социально-политический журнал. — 1992. — № 9.

Національні відносини на Україні: Запитання і відповіді. — Київ, 1991.

Політологія / За загальною редакцією I. С. Дзюбко, К. М. Лев- ківського. — Київ, 1998.

Римаренко Ю. И. О причинах национализма в СССР. — М., 1989.

Питання для повторення

♦ У чому суть ідейно-теоретичних основ національної держа­вності в Україні? Зміст і суть концепції національної держав­ності.

♦ Які особливості етносоціальної структури України?

♦ Що означає національне самовизначення народів? Який зміст принципу суверенітету і які види суверенітету?

♦ Яка суть міжнаціональної згоди і шляхи її досягнення?