<<
>>

Політичні і правові норми

В політичній системі важливим регулюючим елемен­том виступають політичні і правові норми. Політичні і правові норми і принципи становлять нормативну основу політичної вла­ди і політичного життя.

Норми регулюють політичні відносини, надаючи їм упорядкованості, визначаючи бажане і небажане, до­зволене і недозволене з позиції управління політичної системи. Якщо ж політичні норми діють та реалізуються у вигляді прин­ципів та установ, що регулюють діяльність політичних інститутів і громадян як суб’єктів політичного життя, то правові норми, право — одна з нормативних систем, що регулює відносини в су­спільстві, дії та поведінку людей, функціонування об’єднань і державних органів. Право закріплюється в офіційних документах держави: встановлюючи загальну форму відносин, право визна­чає і міру свободи людей, їх об’єднань, державних органів у вза­ємовідносинах між ними і гарантії свободи. Право і правові нор­ми спрямовані на забезпечення стійкості, організованості, опти­мальних умов функціонування суспільного організму.

Специфіка і роль права, правових норм в житті суспільства і його суб’єктів обумовлені тісним зв’язком з державою і харак­тером зв’язку. Саме у цьому відмінність права від інших норма­тивних систем, що регулюють суспільне життя: норм моралі, ре­лігії, традиційних стереотипів поведінки та ін. Тільки держава спроможна забезпечити через механізм влади управління, право­суддя, розробку і реалізацію єдиних, загальнообов’язкових, чітко визначених типових масштабів для взаємовідносин і поведінки в суспільстві, порушення яких невигідне, тягне за собою держав­ні заходи впливу та покарання. Але, як і в кожному суспільстві, в Україні є і такі соціальні сили, які дотримуються інших, аніж па­нівні, політичних принципів і норм, які у випадку їх реалізації дестабілізують існуючу політичну систему. Через політичні і правові норми та принципи одержують офіційне визнання і за­кріплення певні соціальні інтереси та політичні устрої.

За допо­могою політичних та правових принципів та норм політико- владні структури інформують суспільство, соціальні групи, окре­мих індивідів, вірогідну опозицію, обґрунтовують політичні рі­шення, що приймаються, і визначають своєрідну модель поведін­ки всіх учасників політичного життя. Суб’єкти політичного жит­тя, політичного керівництва і управління, закріплюючи в принци­пах і нормах заборони і обмеження, погодженість інтересів і за­охочення ініціативи, чинять регулюючий вплив на політичні від­носини, а через них і на інші види суспільних відносин. Природ­но, йде формування політичної свідомості і поведінки суб’єктів політичної діяльності, вироблення у них настанов, відповідних принципам політичної системи.

Встановлення зв’язку між інститутами політичної системи та координацію їх дій здійснює в структурі політичної системи ін­формаційно-комунікативна сфера (політичні комунікації). Полі­тичні комунікації — поняття, що відображає процес взаємодії політичних суб 'єктів на основі обміну інформацією і безпосеред­нього спілкування людей, а також засоби та способи духовної взаємодії. Та абсолютизація ролі комунікації спостерігається і в ряді теорій технологічного визначення — концепція інформацій­ного суспільства, комп’ютерної демократії (Девід Белл, Збігнєв Бжезинський та ін.), де комунікації розглядаються як соціокуль- турне джерело влади, суть людино-машинного діалогу та полі­тичний розвиток. Інформаційно-комунікативна сфера охоплює канали передачі відомостей, інформації уряду (процедура слу­хання справ на відкритих засіданнях Кабінету Міністрів, комісій по розподілу, конфіденційні консультації із зацікавленими орга­нізаціями, об’єднаннями та ін.), а також засоби масової інформа­ції (преса, телебачення, радіо та ін.). Наявність певного обсягу знань та інформації, особливо в сфері політичного життя, має ве­личезне значення для оцінки громадянами дій і подій, що відбу­ваються в політичній, економічній і соціальній сферах суспільства.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Політичні і правові норми:

  1. Політичні і правові вчення в Росії в період абсолютизму
  2. Політичні і правові вчення в період кризи феодалізму на Заході
  3. § 7.1. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ. ЇХ ВПЛИВ НА ПРАВООХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ
  4. Тема 5. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РУХИ
  5. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНІ РУХИ
  6. 2. Правові основи використання криміналістичної техніки
  7. Політико-правові погляди французьких матеріалістів
  8. 1. Правові форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах
  9. 2.1. Правові засади функціонування органів кримінальної юстиції
  10. Соціальні, політично-правові вчення утопічного соціалізму
  11. Політичні інститути
  12. Політико-правові ідеї Іммануїла Канта