<<
>>

Політичні і правові вчення в період кризи феодалізму на Заході

Ідейна боротьба у Франції, Англії, Італії, Іспанії та ін­ших країнах Західної Європи в ХУШ ст. служить класичним при­кладом того, як в протиборстві з феодальним світоглядом форму­валась політична свідомість буржуазії та найманих робітників.

Піднімаючи народ на боротьбу з абсолютистським режимом, ве­лика буржуазія країн Заходу виступала на чолі третього стану (дрібна міська та сільська буржуазія, селяни, робітники, міська біднота та ін.). Просвітництво як ідейний рух становить законо­мірну ступінь у розвитку буржуазної соціально-політичної дум­ки. Просвітницькі вчення виражали інтереси тих верств великої буржуазії, які сподівались здійснити назрілі перетворення з до­помогою поширення знань і поступових реформ. У процесі наро­стання кризи феодального ладу в просвітництві дедалі більше ви­значався, окреслювався революційно-демократичний напрям.

Основною політичною причиною загострення ідейної бороть­би напередодні революції у Франції стала розстановка класових політичних і станових сил, що склалася тоді в суспільстві. Бур­жуазії, що піднімалась і зростала, протистояла абсолютна монар­хія. Для завоювання політичної влади буржуазія об’єднується з народом. Тоді ж загальновизнаним лідером Просвітництва у Франції стає письменник і філософ Вольтер (псевдонім, справж­нє ім’я — Франсуа Аруз, 1694—1778 рр.). В історію суспільної думки Вольтер увійшов як палкий викривач католицької церкви, релігійного фанатизму і мракобісся. Його світогляд остаточно сформувався в Англії, де він певний період провів у вигнанні. Повернувшись на батьківщину, написав «Філософські листи», де пропагує передові вчення про природничо-правову державу Джона Локка та ін., а також буржуазно-ліберальні порядки і дер­жавний устрій Англії. Не-примиримий ворог християнства, зок­рема православ’я, Вольтер все ж виступає прихильником деізму, допускає існування Бога — першопричини світу, але заперечує втручання бога в життя природи, людини і суспільства. Критику феодальних порядків Вольтер вів з позицій раціоналізму.

На його думку, на зміну деспотичному правлінню прийде царство Розуму та Свободи, де кожній людині надаються природні права — пра­во на особисту недоторканість, право приватної власності, свобо­ди слова, преси, совісті та ін. Під свободою Вольтер розумів усу­нення феодальних пережитків, що сковували творчу ініціативу людини, її приватнопідприємницьку діяльність. Вольтер зводив свободу до залежності громадян від свавілля: «Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від законів». Зв’язуючи благополуч­чя і спокій нації з розвитком торгівлі та нагромадженням ба­гатств, Вольтер, як представник ліберальної буржуазії, підкрес­лював значення розкоші в забезпеченні соціального прогресу. Накреслена ним програма ліквідації кріпосного права передбача­ла визволення селян, які належали церкві та державі. Що ж сто­сується поміщицьких селян, то їх належало визволяти лише за згодою власника і до того ж за викуп. Тут проявилось прагнення Вольтера до компромісу з дворянством. Зосередивши увагу на пропаганді ідей законності ліберальних методів здійснення вла­ди, Вольтер надає іншим просвітителям можливість розробки проектів ідеального устрою держави. Управляти державою ма­ють тільки власники. Визнаючи природну рівність людей, Воль­тер рішуче відкидав соціальну і політичну рівність, що в «світі не може бути, щоб люди, живучи в суспільстві, не поділялись би на два класи: один клас багатих, які наказують, владарюють, дру- гий — бідних, що служать». Теоретично Вольтер віддавав пере­вагу республіканському устрою суспільства, але вважав, що рес­публіканський устрій можна застосувати практично. Зразком державної організації Вольтер вважав парламентські установи в Англії. Політичний ідеал наближався до ідеї поділу властей: за­конодавча, виконавча, судова.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Політичні і правові вчення в період кризи феодалізму на Заході:

  1. Політичні і правові вчення в Росії в період абсолютизму
  2. Стабільні періоди та кризи в психічному розвитку
  3. Політичні і правові норми
  4. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ І КРИЗИ
  5. ПОЛІТИЧНІ КРИЗИ ТА КОНФЛІКТИ
  6. Політичні конфлікти і кризи в суспільному житті
  7. Соціальні, політично-правові вчення утопічного соціалізму
  8. Політичні вчення в Стародавній Греції
  9. Політичні вчення в Стародавньому Римі
  10. Політичні вчення аристократії. Платон і Арістотель
  11. Політичні вчення в Середньовіччі
  12. Політичні вчення античності
  13. Соціально-політичні вчення в Україні на початку ХХ ст. Національне відродження
  14. Сучасні політичні вчення Заходу
  15. 4. Політичні вчення в XVI—XVII ст.
  16. Політичні вчення Заходу кінець XIX ст. — початок ХХ ст.
  17. Соціально-політичні вчення про суспільство (початок XIX ст.)