Політологія як наука

Політологія як наука про політику вивчає певні законо­мірності та тенденції політичного життя. Законам політично­го життя не властиві такі ж стійкість і необхідність, як зако­нам природи.

Разом з тим у кожній ситуації виявляються ознаки, які ма­ють здатність повторюватися при збігові тих чи інших факторів і нехтувати якими не можна. Наприклад, політичною законо­мірністю можна вважати неможливість здійснити реформи при слабкій виконавчій владі або ефективно управляти за відсут­ності чіткого розподілу функцій державних органів.

У політологічній літературі вирізняються три групи законів по­літичного життя: закони структури, функціонування, розвитку. За­кони структури виявляють сталість, визначеність зв’язків певної політичної структури (держави, партії). Так, закономірність олігар- хізації партії значною мірою зумовлена її авторитарною організа­ційною структурою. Закони функціонування торкаються сталості й визначеності зв’язків у процесі політичної діяльності в певному часовому вимірі.

Отже, політологія - це наука про закономірності й тенденції функціонування і розвитку політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсис­темами суспільства.

Нині термін "політологія" вживається здебільшого в країнах колишнього CPCP, а в інших країнах застосовується термін "пол­ітичні науки", який об’єднує політичну філософію, політичну соціологію і політичну психологію.

Стосовно розуміння предмета політології виділяються два підходи: плюралістичний і моністичний. Прихильники плюралі­стичного підходу включають до політології різні дисципліни: історію політичних і правових учень, політичну соціологію, політичну філософію, політичну географію. Прихильники мон­істичного напряму розглядають політологію як окрему галузь дослідження зі специфічними методами. Так, у французьких та італійських посібниках термін "політологія" застосовується на позначення дисципліни, яка вивчає політичні режими, інсти­тути, елементи громадянського суспільства. В англо-амери- канській традиції відповідна дисципліна називається "по­рівняльним правлінням". Політологія в моністичному значенні включає два аспекти: етатистський (державознавчий), який охоплює коло проблем, пов’язаних з функціонуванням держав­них інститутів, й такратологічний, що вивчає владні відносини на всіх рівнях суспільства.

На сучасному етапі проблематика політології тісно переплітається з проблематикою соціології. Деякі західні політо­логи, зокрема Р.Бендікс і С.Ліпсет, розрізняють політологію і соціологію на тій підставі, іцо перша вивчає вплив держави на суспільство, а друга - вплив суспільства на державу. Це тверд­ження не є незаперечним з огляду на дедалі більше зближення політології й соціології в площині спільного використання ме­тодів дослідження. Йдеться про те, що методологія сучасних політологічних досліджень змістилася до конкретно-соціологі­чного аналізу політичних явищ і процесів, тобто соціолого-по- ведінковий аспект досліджень визначає специфіку сучасної політології. Отже, політологія нині зводиться до одного з підроз­ділів соціології - соціології політики.

Політологія тісно переплітається з політичною філософією. Відмінність між ними, на думку багатьох політологів, полягає в тому, що філософія розглядає більш умоглядні, абстрактні про­блеми, а політологія - ті явища, які можна експериментально перевірити; філософія говорить про те, що має бути, а політо­логія - про те, що є.

4.