<<
>>

Суть і форми релігійного досвіду

Сфера релігії — привабливе і таємниче духовне життя. Виникають питання. Як же сталося, що давні євреї з їх примітив­ним побутом створили Біблію, а пророк Мухаммад створив Ко­ран? І чи справді монах Сергій чув голос святих ангелів? І якщо Бог єдиний, то чому релігій так багато? Відповідь одна: релігія — особлива сфера життя людського духу, його взаємодії з реальніс­тю.

Тільки реальність релігії інша, не та, з якою зустрічаємось в повсякденній дійсності. Всяка зустріч почуттів і свідомості лю­дини з чимось, що перебуває за їх межами — це досвід особисто­сті. Зустріч з реальністю релігії є релігійний досвід. Якщо б не іс­нувало релігійного досвіду, не могла б виникнути жодна релігія, як не було б жодної з природничих наук, якщо б людині не була б доступна сфера природи. Багато людей протягом століть зазнава­ли впливу тієї реальності, про яку говорять релігії. Їх релігійний досвід — розрізнений, але має і загальні поняття, зміст.

Найінтенсивнішим і неповторно-індивідуальним стає досвід великих засновників релігій — Будди, Мойсея, Мухаммада, Ісуса Христа і його апостолів. Коли досвід основоположників став надбанням великих мас людей, виникли стабільні форми і мето­ди, способи поклоніння богам. Склалися системи культів. Виник­ла теологія — наука про Бога і його характерні риси (атрибути), що стала своєрідною надбудовою над релігійною реальністю. Ре­лігійні традиції є не що інше як особлива соціальна структура, відтворювана, що зберігає і транслює зміст здобутих з досвіду уявлень про святість. Поняття релігійного досвіду охоплює зди­вування перед нескінченністю космосу, трепет і відчуття таємни­чості священного, відчуття залежності від божественної сили або невидимого порядку речей, почуття вини і неспокій, що супрово­джують віру в божественне правосуддя, і відчуття світла і спо­кою в надії на божественне прощення. Сенс життя і індивідуаль­на доля мають релігійний аспект. Релігійний досвід допускає контакт з божеством, аналогічний контакт з іншими людьми і ре­чами в світі. Але релігійний досвід допускає не контакт з божест­вом, а швидше сприймання священного або праведного як реаль­ності або те, що всякий досвід розглядається у зв’язку з тим, що основою, на якій формується звичайно релігійний досвід, є спе­цифічне сприймання божественного як граничного, що застосо­вується до будь-якої форми досвіду, який є свідчення божествен­ного і гранична реальність.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Суть і форми релігійного досвіду:

  1. 2. Релігійно-клерикальні концепції
  2. 1. Зміст та класифікація релігійних вірувань
  3. 48. Етико-антропологічна спрямованість російської релігійно-філософської думки першої половини XX ст. Персоналістичне вчення М. Бердяєва.
  4. 1.4 Зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення
  5. 75. Соціальна структура суспільства. Її елементи та цивілізаційні форми. Устрій суспільства. Форми правління і форм державного устрою. Політичний режим.
  6. 3.1. Зарубіжний досвід систематизації законодавства про адміністративну відповідальність
  7. 1.3. Досвід окремих країн світу в здійсненні податкового контролю
  8. Європейський досвід адміністративно-процесуальних гарантування прав і законних інтересів публічних службовців
  9. 1.3. Застосування закордонного досвіду та міжнародних стандартів у процесі формування органів місцевої міліції в Україні
  10. 4.4. Досвід підвищення ефективності управління (на прикладі реалізації програм по протидії торгівлі людьми в Україні)
  11. Історико-політичний досвід світової цивілізації та на­ціональних суспільств показує: в ХІХ і ХХ ст. політичний процес характеризується формуванням і розвитком суспільно-політич­них течій.
  12. 43. Метафізика П. Д. Юркевича. Вчення П. Д. Юркевича про досвід та розум.
  13. 56. Основні форми наукового пізнання
  14. Рівні та форми пізнання.
  15. Форми діяльності Спілки адвокатів України
  16. Форми діяльності Спілки адвокатів України
  17. Суть, основні принципи правової держави