<<
>>

Виникнення та розвиток політичних партій

Перші політичні партії виникли в Давній Греції. Ство­рювалися політичні партії для визначення сили в суспільстві, ви­ражали думки та інтереси тієї або іншої частини населення. За складом політичні партії — порівняно нечисленні та вузькі угру­повування, які не відрізнялися тривалістю, стійкістю та організа­ційною оформленістю.

Так, в Афінах йшла боротьба між партією знаті та партією народу. В Давньому Римі в періоди кризи респу­бліки (кінець II—I ст. до н. е.) суперничали між собою партія по- пулярів, які відображали інтереси плебсу, і партія оптиматів, що представляла патриціанство та заможні плебейські сім’ї.

В історії політичних партій виділяється декілька етапів. Попе­редники сучасних політичних партій — англійські торі та вегі XVII—XVIII ст., коли суб’єкти політики виступали представни­ками верхівки суспільства, скоріше всього, нагадували політичні осередки, що формувалися навколо окремих лідерів і добивалися своїх позицій у королівському дворі. Війна США за незалеж­ність, Велика Французька революція (1789 р.) і наступні після неї політичні події в Європі зробили політичні партії важливим ком­понентом суспільного життя, і політичні партії поступово набули чітких організаційних рис, пов’язуючи себе з тим або іншим ідейним і політичним напрямком. У період буржуазних револю­цій в Європі виникають прототипи сучасних політичних партій. Iсторичне виникнення політичних партій припадає на кінець XVII ст., коли почали формуватися політичні системи буржуаз­них держав Західної Європи і Америки. Війни, буржуазні рево­люції у Франції і Англії та інші політичні події в Європі, що су­проводжували процес виникнення і розвитку політичних систем і політичних партій, показують, що народження політичних пар­тій відображало ранню стадію боротьби прихильників розвитку різноманітних напрямків буржуазної державності: аристокра­тів і буржуа, федералістів і антифедералістів тощо.

Політичні партії XIX ст. відрізняються від сучасних своїми функціями, засобами організації і діяльності. Малочисельні полі­тичні партії, об’єднання представляли елітарні клуби. Діяли полі­тичні партії, насамперед, в межах парламенту, а поза парламен­том обмежувалися діяльністю виборів. Не визнавався принцип членства, організаційного оформлення тощо. В міру розвитку по­літичних партій і розширення їх функцій, структури, в політичній думці виникають дискусії про розуміння природи функцій, стру­ктури і причин виникнення політичних партій і об’єднань. Одні вчені вважали, що політичні партії виникають внаслідок втілення природного для людини духу суперечностей (Томас Гоббс), інші намагалися зрозуміти їх суть, розкриваючи природу політичного (Нікколо Макіавеллі, Гаетано Моска, Роберт Міхельс) або пар­тійного (Юм, Роберт Міхельс, Моріс Дюверже), треті — вивчали і соціально-класові визначення діяльності політичних партій (Карл Маркс та ін.).

Розвитку політичних партій сприяло зростання у другій поло­вині XIX ст. робітничого руху. Саме робітничий рух створював умови розвитку організаційних форм політичних партій, сформу­вавши тип політичної партії з масовим членством, з розгалуже­ною мережею місцевих організацій, періодичними з’їздами, чіт­ким статутом і фіксованими розмірами членських внесків. Певні риси політичних партій запозичені багатьма буржуазними парті­ями Європи. Тоді ж відбулося і розмежування позицій різномані­тних класів. Тому-то і залучення мас до політику здійснювалося як вибір тієї або іншої класової, станової позиції, що не обов’я­зково співпадало з об’єктивним становищем того, хто вибирав. Політичні партії виступали політичним відображенням інтересів класів, соціальних верств населення. Однак вже тоді партійні структури не збігалися з класовими. Звичайно ж, виникнення по­літичних партій тісно перепліталося із залученням широких сус­пільних верств до управління державою, суспільством.

Природно, в XVIII—XIX ст. уявлення про ранньобуржуазні по­літичні партії пов’язується з іменами відомих політичних діячів і учених Монтеск’є, Руссо, Вашингтона та ін.

!стотне місце проблема політичних партій зайняла в творах соціологів Макса Вебера, Гае- тано Моски, Вільфредо Парето та ін. В їх працях знаходить уза­гальнення досвід формування і діяльності буржуазних політичних партій США, Англії, Франції, соціал-демократії Німеччини, Австрії та інших країн. Особливе значення мала поява масових робітничих партій, завоювання робітничим класом виборчих прав тощо.

У XX ст. проблеми діяльності політичних партій займають значне місце в працях політологів і соціологів Джеймса Брайнса, Михайла Острогорського, Роберта Міхельса, Карла Фрідріхсона, Збігнєва Бжезинського та ін. Стверджується, що політичні партії є виразниками інтересів, потреб і мети певних класів і соціальних спільностей. Політичні партії активно беруть участь у функціо­нуванні механізму політичної влади або опосередковано вплива­ють на нього, відіграють певну роль у формуванні політичної свідомості мас. Визначаючи місце і роль політичних партій в су­спільному житті, американський політолог Джеймс Брайнс від­значав, що «дух і сила партій в Америці також необхідні для приведення урядового механізму в дію, як пара потрібна для ло­комотива. Або інакше, організація партії служить для органів ке­рівництва, управління майже тим самим, чим служить рухаюча сила нервів для м’язів, жил, кісток людського тіла. Партії стають рушійною силою в сфері управління і визначають напрям, в яко­му діють органи урядової влади».

Розкриваючи суть політичної партії, Роберт Міхельс відзна­чає, що без організації демократія неможлива. Будь-який клас, що ставить перед суспільством певні вимоги, прагне ввести в дію комплекс самостійно породжених ідеологією ідеалів, що випли­вають з виконання ними функції, має потребу в економічній і по­літичній організації як єдиному засобі для здійснення спільної волі. Досліджуючи тенденції розвитку політичної партії, Роберт Міхельс визначає дві принципово різноманітні фази: фаза фор­мування, консолідації політичної партії і фаза знаходження ма­сової політичної партії при владі.

На першій фазі політична партія малочисельна, кістяк її складає активну меншість, всі її члени мають однакові права, більшості партійців гарантується вплив на управління суспільними справами. Всі мають право ви­бору. Всі можуть бути обраними. Всі посади в політичній пар­тії — виборні. Вожді і активна меншість фанатично віддані ідеї. Друга фаза характеризується тим, що сама політична партія і більшість народу виходять на політичну арену. Партія при владі. Відбувається динамічне зростання її членів. З зростанням полі­тичної партії стає неможливою пряма демократія. Великі натовпи людей неспроможні безпосередньо і самостійно до прийняття на­віть найнеобхідніших рішень. Слова і вчинки обмірковуються натовпом в значно меншому ступені, аніж окремими людьми або невеликими групами того ж натовпу. Натовпи витісняють індиві­да, а разом з ним — і особу, почуття відповідальності.

Марксизм розглядає політичну партію як політичну організацію певного соціального класу і соціальної спільності, що представляє і захищає інтереси класу, соціальної спільності. За висхідне політич­них партій марксизм вважає їх соціально-класову природу, що зу­мовлює всі інші ознаки політичних партій. Основними рисами ре­волюційної політичної партії вважається вірність ідеалам соціалі­зму, революційність, основна мета — підготовка і здійснення соціа­льної революції, завоювання і встановлення влади в формі диктату­ри пролетаріату — пролетарської демократії. По суті така політична партія — авангард робітничого класу, тісно зв’язана з масами, по­будована і функціонує на основі принципу пролетарського інтерна­ціоналізму і демократичного централізму. Демократичний центра­лізм — система управління з єдиного центру, основана на точному підпорядкуванні нижчих органів вищестоящим.

Політичні партії — один з найважливіших інститутів полі­тичної системи суспільства. Багато в чому політичні партії ви­значають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику оволодіння владою, політичну стабільність суспільства.

Однак не існує якогось загального універсального визначення по­літичної партії як специфічної організації, функції якої тільки по­літичні. Деякі політологи розглядають політичні партії як спільно­сті людей, об’єднані спільною ідеологією або діючі на основі загальної програми. Інші звертають увагу на організаційну побу­дову, соціальний склад, ідеологічну доктрину тощо. Французький політолог Моріс Дюверже визначає політичну партію як своєрід­ний інститут, рисою якого стала особлива структура і організація. Соціолог Макс Вебер вважав політичні партії суспільними об’єднаннями, що спираються на добровільне, усвідомлене членс­тво і ставлять метою завоювання влади для керівництва і управ­ління суспільством і забезпечення активним членам певних вигод (духовних і матеріальних) або особистих привілеїв, або того і ін­шого водночас. Визначальний фактор діяльності політичних пар­тій, на думку багатьох соціологів, є їх виборча функція — прове­дення виборів, вплив на виборців з метою завоювання державної влади. З позицій науки про політику найістотнішим є визначення політичної партії як суб’єкта політичного життя, з’ясування її міс­ця в формуванні політичної системи, владних структур і владних відносин. Політична партія — такий політичний рух, що має висо­кий ступінь організації і прагне реалізувати свою мету шляхом оволодіння владою і програмно не обмежуватися впливом на засо­би її здійснення. Ідеальній політичній партії властиві пластичність, спроможність на крутих поворотах і змінах в суспільстві міняти структуру, постійно удосконалюватися, розвиватися. Найважли­вішими рисами ідеальної політичної партії є спроможність відчу­вати політичну ситуацію, уміння знаходити в своєму середовищі і виховувати справді політичних діячів, політичних лідерів та ін.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Виникнення та розвиток політичних партій:

  1. Фактори, що зумовлюють виникнення політичних партій
  2. Походження і розвиток політичних партій, їх ознаки, функції та класифікація
  3. Політична партія як організація. Функції та типологія партій
  4. Функції політичних партій
  5. Поняття політична партія
  6. Типи політичних партій
  7. Сутність і функції політичних партій
  8. Соціальна база політичних партій
  9. Виникнення і розвиток вчення про владу
  10. 23. Виникнення та розвиток української адвокатури
  11. Виникнення та розвиток психології як науки