Виникнення та розвиток політичних партій

Перші політичні партії виникли в Давній Греції. Ство­рювалися політичні партії для визначення сили в суспільстві, ви­ражали думки та інтереси тієї або іншої частини населення. За складом політичні партії — порівняно нечисленні та вузькі угру­повування, які не відрізнялися тривалістю, стійкістю та організа­ційною оформленістю.

В історії політичних партій виділяється декілька етапів. Попе­редники сучасних політичних партій — англійські торі та вегі XVII—XVIII ст., коли суб’єкти політики виступали представни­ками верхівки суспільства, скоріше всього, нагадували політичні осередки, що формувалися навколо окремих лідерів і добивалися своїх позицій у королівському дворі. Війна США за незалеж­ність, Велика Французька революція (1789 р.) і наступні після неї політичні події в Європі зробили політичні партії важливим ком­понентом суспільного життя, і політичні партії поступово набули чітких організаційних рис, пов’язуючи себе з тим або іншим ідейним і політичним напрямком. У період буржуазних револю­цій в Європі виникають прототипи сучасних політичних партій. Iсторичне виникнення політичних партій припадає на кінець XVII ст., коли почали формуватися політичні системи буржуаз­них держав Західної Європи і Америки. Війни, буржуазні рево­люції у Франції і Англії та інші політичні події в Європі, що су­проводжували процес виникнення і розвитку політичних систем і політичних партій, показують, що народження політичних пар­тій відображало ранню стадію боротьби прихильників розвитку різноманітних напрямків буржуазної державності: аристокра­тів і буржуа, федералістів і антифедералістів тощо.

Політичні партії XIX ст. відрізняються від сучасних своїми функціями, засобами організації і діяльності. Малочисельні полі­тичні партії, об’єднання представляли елітарні клуби. Діяли полі­тичні партії, насамперед, в межах парламенту, а поза парламен­том обмежувалися діяльністю виборів. Не визнавався принцип членства, організаційного оформлення тощо. В міру розвитку по­літичних партій і розширення їх функцій, структури, в політичній думці виникають дискусії про розуміння природи функцій, стру­ктури і причин виникнення політичних партій і об’єднань. Одні вчені вважали, що політичні партії виникають внаслідок втілення природного для людини духу суперечностей (Томас Гоббс), інші намагалися зрозуміти їх суть, розкриваючи природу політичного (Нікколо Макіавеллі, Гаетано Моска, Роберт Міхельс) або пар­тійного (Юм, Роберт Міхельс, Моріс Дюверже), треті — вивчали і соціально-класові визначення діяльності політичних партій (Карл Маркс та ін.).

Розвитку політичних партій сприяло зростання у другій поло­вині XIX ст. робітничого руху. Саме робітничий рух створював умови розвитку організаційних форм політичних партій, сформу­вавши тип політичної партії з масовим членством, з розгалуже­ною мережею місцевих організацій, періодичними з’їздами, чіт­ким статутом і фіксованими розмірами членських внесків. Певні риси політичних партій запозичені багатьма буржуазними парті­ями Європи. Тоді ж відбулося і розмежування позицій різномані­тних класів. Тому-то і залучення мас до політику здійснювалося як вибір тієї або іншої класової, станової позиції, що не обов’я­зково співпадало з об’єктивним становищем того, хто вибирав. Політичні партії виступали політичним відображенням інтересів класів, соціальних верств населення. Однак вже тоді партійні структури не збігалися з класовими. Звичайно ж, виникнення по­літичних партій тісно перепліталося із залученням широких сус­пільних верств до управління державою, суспільством.

Природно, в XVIII—XIX ст. уявлення про ранньобуржуазні по­літичні партії пов’язується з іменами відомих політичних діячів і учених Монтеск’є, Руссо, Вашингтона та ін.

У XX ст. проблеми діяльності політичних партій займають значне місце в працях політологів і соціологів Джеймса Брайнса, Михайла Острогорського, Роберта Міхельса, Карла Фрідріхсона, Збігнєва Бжезинського та ін. Стверджується, що політичні партії є виразниками інтересів, потреб і мети певних класів і соціальних спільностей. Політичні партії активно беруть участь у функціо­нуванні механізму політичної влади або опосередковано вплива­ють на нього, відіграють певну роль у формуванні політичної свідомості мас. Визначаючи місце і роль політичних партій в су­спільному житті, американський політолог Джеймс Брайнс від­значав, що «дух і сила партій в Америці також необхідні для приведення урядового механізму в дію, як пара потрібна для ло­комотива. Або інакше, організація партії служить для органів ке­рівництва, управління майже тим самим, чим служить рухаюча сила нервів для м’язів, жил, кісток людського тіла. Партії стають рушійною силою в сфері управління і визначають напрям, в яко­му діють органи урядової влади».

Розкриваючи суть політичної партії, Роберт Міхельс відзна­чає, що без організації демократія неможлива. Будь-який клас, що ставить перед суспільством певні вимоги, прагне ввести в дію комплекс самостійно породжених ідеологією ідеалів, що випли­вають з виконання ними функції, має потребу в економічній і по­літичній організації як єдиному засобі для здійснення спільної волі. Досліджуючи тенденції розвитку політичної партії, Роберт Міхельс визначає дві принципово різноманітні фази: фаза фор­мування, консолідації політичної партії і фаза знаходження ма­сової політичної партії при владі.

Марксизм розглядає політичну партію як політичну організацію певного соціального класу і соціальної спільності, що представляє і захищає інтереси класу, соціальної спільності. За висхідне політич­них партій марксизм вважає їх соціально-класову природу, що зу­мовлює всі інші ознаки політичних партій. Основними рисами ре­волюційної політичної партії вважається вірність ідеалам соціалі­зму, революційність, основна мета — підготовка і здійснення соціа­льної революції, завоювання і встановлення влади в формі диктату­ри пролетаріату — пролетарської демократії. По суті така політична партія — авангард робітничого класу, тісно зв’язана з масами, по­будована і функціонує на основі принципу пролетарського інтерна­ціоналізму і демократичного централізму. Демократичний центра­лізм — система управління з єдиного центру, основана на точному підпорядкуванні нижчих органів вищестоящим.

Політичні партії — один з найважливіших інститутів полі­тичної системи суспільства. Багато в чому політичні партії ви­значають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику оволодіння владою, політичну стабільність суспільства.