Висновки

Різні напрями психологічної підтримки мають за мету зміну ставлення особистості до своїх можливостей у вирішенні кризових ситуацій, знаходження нових стратегій. За умов усвідомлення своїх потреб, якостей, можливостей, віри у свої сили, можлива самореалізація особистості, її духовно-особистісна інтеграція.

Пошук сенсу життя у духовному розвитку особистості представляє собою процес, який зачіпає практично усі підструктури особистості. В якості необхідних компонентів він включає: розробку внутрішньої позиції, особистісного відношення до об’єктивних умов ситуації вибору, обставинам, явищам і власним потребам; співставлення вірогідних позитивних і негативних наслідків вибору, передбачення його результатів у соціальному та індивідуальному плані; визначення життєвої перспективи особистості і побудова життєвих планів; визначення практичної лінії поведінки і перебудови системи поведінкових настанов і стереотипів в залежності від прийнятих рішень. Віра у вищу ідею зумовлює певну ієрархію цінностей, які зумовлюють пошук сенсу життя.

Віра у вищу ідею впливає на пошук сенсу життя особистості, визначає зміст процесу оволодіння духовними цінностями, формування світогляду, становлення «площини», в якій віддзеркалюються особистісні якості, характеристики для побудови індивідуального простору. Віра у вищу ідею спонукає особистість до активізації пошуку сенсу життя, стає основою для духовного розвитку особистості.

Пошук сенсу життя відіграє вирішальну роль у формуванні життєвих стратегій особистості, ієрархії цінностей, смисложиттєвих орієнтацій. Життєстійкість у протистоянні життєвим негараздам створює умову пошуку нових стратегій вирішення життєвих проблеми, поштовхом до пошуку нових життєвих смислів. Почуття образи, несправедливості у кризових

життєвих ситуаціях каналізують пошук смисложиттєвих орієнтацій, виправдання власної життєвої позиції.

Пошук сенсу життя відбувається за рахунок зміни системи цінностей, принципів за якими особистість живе, на основі яких будує свій життєвий шлях. Зміна ієрархії цінностей визначає вибір життєвих стратегій, конструювання нових життєвих перспектив. Змінюючи одні життєві пріоритети на інші, особистість моделює майбутній життєвий шлях (свій соціальний статус, майбутню професію, одруження, народження дітей та інше). В моделі майбутнього закладаються механізми пристосування до мікросоціуму: прийняття норм, правил та зразків поведінки, характерних для певної референтної групи, внаслідок ідентифікації з нею; пристосування найближчого оточення та підпорядкування його своїй владі; взаємодія з іншими на основі відповідальності. Лише за умов усвідомлення своїх потреб, якостей, можливостей та віра у свої сили в реалізації них, можлива самореалізація особистості, її духовно-особистісна інтеграція.

Пошук сенсу життя відбувається на протязі усього життя, починаючи з раннього дитинства (сімейні традиції, трансгенераційні зв’язки, способи виховання формують ставлення до власного життя, життєвих перспектив, можливостей життєтворчості). Юнацькій вік – найбільш сензитивний до проблеми пошуку сенсу життя, коли сама реальність ставить людину перед необхідністю вибору подальшого життєвого шляху. Але процес формування смисложиттєвих орієнтацій особистості є «наскрізним», який проходить складні взаємовпливи вікових особливостей та факторів середовища. На кожному віковому етапі відбувається розвиток особистості, її потреб, мотивів, здатності до осмислення свого існування.

Важливим для розвитку смисложиттєвих орієнтацій – активна позиція особистості до засвоєння знань, учбово-пізнавальна мотивація. Орієнтація не тільки на знання але й на засоби їх отримання формує основу для становлення смисложиттєвих орієнтацій, пошуку сенсу життя. Це стає умовою становлення реалістичних життєвих планів, адекватних власним можливостям і наявним обставинам життя, що протистоїть фантазійним, нереальним прожектам, які лопаються, як мильні бульки.

Необхідною умовою для становлення здатності осмислення життя, набуття значущості життя є здатність до спілкування з самим собою (внутрішнього діалогу), вміння подивитися на себе зі сторони, вміння саморегуляції, своїх емоцій, настрою, знати свої переваги і вміти спиратися на них у скрутних ситуаціях, виокремлювати свої недоліки, вміння працювати над їх усуненням.

Пошуки автентичності спонукають особистість до активізації пошуку сенсу життя, стає основою для особистісного, духовного розвитку особистості. Набути автентичність означає знати ким насправді ти є. Саме це дає поштовх до пошуку сенсу життя, свого місця в ньому, пізнання конфлікту-

ючих сторін особистості. Пошук своєї цілісності у набутті ідентичності дає

можливість особистості прийняти в собі усі якості, характеристики, набуті протягом життя. Якщо одна з них не приймається особистістю, ігнорується, то це призводить до внутрішнього конфлікту і назовні це проявляється в поведінкових паттернах. Одним з провальних паттернів – намагання бути з іншою людиною, яка демонструє саме ці приховані сторони особистості, які ігноруються особистістю. Саме на ці сторони особистість найгостріше реагує, намагається змінити іншу людину, ідеалізувати або переоцінювати ці сторони.

Пошук сенсу життя може відбуватися лише за умов свободи вибору життєвого шляху, незалежності вільного мислення. Свобода не може досягти свого абсолюту, лише в рамках, які виборює сама особистість. В міру можливості особистість переборює певні життєві труднощі, відчуває гострі відчуття ущербності та знедоленості, щоб сформувати в собі протиотруту у вигляді невичерпного запасу волі до життя. Це дозволяє задовольнити потребу в досягненні життєвого успіху. У пошуках сенсу життя особистість починає випробовувати свою волю, життєву стійкість, здатність ставити цілі і досягати їх.

У психологічній підтримці особистості процесу пошуку сенсу життя виділяються основні напрямки, які спрямовані на: адекватне ставлення до власної долі, перспективи свого життя, адекватне сприйняття минулого, сучасного та майбутнього, адекватне ставлення до успіхів та невдач, формування учбово-пізнавальної мотивації, яка спрямована не тільки на знання, але й на засоби їх досягнення. На різних вікових етапах становлення особистості проявляються смисложиттєві орієнтації, які обумовлюють пошук сенсу життя. Психологічна підтримка спрямовується на усвідомлення особистістю можливостей контактування з іншими, врахування своїх потреб, зміну самооцінки з «неспроможного, нікчемного» на такого, який може бути «рівним з іншими». Програвання різних способів контактування: маніпулювання, пристосування до інших, взаємини «бути на рівних» допомагає особистості проявляти гнучкість у виборі стратегії поведінки. Важливо спрямувати психологічну підтримку на створення адекватних уявлень про власні можливості особистості у побудові свого майбутнього, уявляти своє життя не як туманне, незрозуміле майбутнє, а більш реальне конкретне, з певними цілями і адекватними можливостями їх досягнення. Лише за цих можлива самореалізація особистості, її духовно-особистісна інтеграція.

Віра у вищу ідею вмотивовує особистість до самовдосконалення (відтворення прекрасного та досконалого у собі), покращення світу, примноження добра, мудрості (пошук і примноження істини), праведності (дотримання духовних принципів, відтворення гармонії у власному житті) та святості (прийняття та виконання духовної місії, духовне подвижництво та наставництво). Віра у вищу ідею є продуктом присвоєння особистістю транспек-

тивних моментів картини світу. Це форма, засіб, механізм усвідомлення

та рефлексії картини світу, це його концептуальна, знаково-символічна модель. Це фактична та прогностична модель життя, яка організує життя особистості, ієрархізує життєві цінності, визначає життєві цілі та засоби їх досягнення.