§ 11.2. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ПРАВОСВІДОМОСТІ

Правосвідомість є важливим елементом правової культури. Оскільки рівень засвоєння суспільством, соціальною групою чи окремою особою правових цінностей, їх правові орієнтири та переконання, ставлення до закону, суду, правоохоронних органів, юридичних засобів, механізмів та процедур впливає на стан правової культури.

Отже, правова культура тісно пов'язана з правосвідомістю. Правова культура є ширшою за змістом ніж правосвідомість, так як включає не тільки психологічні та ідеологічні елементи, але й стан правотворчості та реалізації права, юридичну діяльність та її результати.

Як і будь-яка діяльність, що здійснюється без порушень чинного законодавства, так і діяльність працівників поліції (правоохоронних органів) є ефективною за умови чіткого усвідомлення її мети, цілей, завдань, засобів, кінцевого результату тощо. Правосвідомість працівників поліції характеризується високим рівнем, обсягом та глибиною правових знань, розумінням корисності, необхідності і справедливості застосування норм права.

Правосвідомість - це форма суспільної свідомості, що відображає ставлення особи (соціальної групи, суспільства) до права, похідних від нього правових явищ та майбутнього стану правопорядку.

Ознаки правосвідомості:

- правосвідомість є специфічною формою суспільної свідомості;

- зміст правосвідомості складають правові ідеї, теорії, почуття, настрої, емоції, концепції тощо, на основі яких формується ставлення особи (соціальної групи, суспільства) до права, похідних від нього правових явищ та майбутнього стану правопорядку;

- правосвідомість є визначальним чинником правомірної поведінки під час реалізації норм права.

Основні функції правосвідомості:

- когнітивна - пізнання правової дійсності з подальшим її відображенням у теоріях, доктринах, концепціях, почуттях тощо;

- правоутворююча (правоформуюча) - утворення (формування) соціально-необхідних норм права;

- оціночна - критична оцінка наявної системи норм права, правового регулювання, шляхів оновлення законодавства та інше;

- праворегулююча - забезпечує належну правомірну поведінку особи під час реалізації норм прав.

Структурно правосвідомість складається з таких елементів:

- правової психіки, що є результатом емпіричного сприйняття правової дійсності, її відображення у правових знаннях, уявленнях, мотивах, переживаннях, почуттях, емоціях, оцінках тощо;

- правової ідеології, основою якої є система правових принципів, ідей, теорій, доктрин, концепцій, що є результатом наукового аналізу закономірностей виникнення, розвитку та функціонування права, його найсуттєвіших характеристик і соціального значення.

Види правосвідомості:

1. За суб’єктами (носіями) правосвідомості:

- індивідуальна - сукупність правових поглядів, почуттів, емоцій, переконань тощо конкретної особи;

- групова - виражає ставлення до права, та інших правових явищ, їх оцінку з боку формальних і неформальних соціальних груп, відображає їх загальні інтереси і потреби;

- суспільна - виражає ставлення всього суспільства до права, відображає його інтереси.

2. З точки зору глибини відображення правової дійсності:

- буденна - складається стихійно, під впливом конкретних умов життя, особистого життєвого досвіду, правової інформації тощо та відображає загальні знання про право;

- наукова формується шляхом наукових досліджень

закономірностей виникнення, розвитку та функціонування права, його сутнісних властивостей. Сприяє вдосконаленню юридичної практичної діяльності;

- професійна - це система специфічних правових ідей, поглядів, орієнтацій, способів сприйняття правової дійсності тощо, що характеризується цілісністю, практично орієнтованістю й зумовленістю юридичними (професійними) обов’язками. Суб’єктами такої правосвідомості є особи, які мають відповідну вищу юридичну освіту та здійснюють нормотворчу, правоохоронну, правозастосовну діяльність на професійній основі.