Головні цілі й завдання

До головних завдань педагогічної практики слід віднести:

• закріплення і поглиблення теоретичних знань із екології та інших

природничих дисциплін та дисциплін психолого-педагогічного циклу;

• виховання у студентів професійно значущих якостей особистості

учителя/викладача, педагогічних здібностей, потреби у педагогічній самоосвіті;

• виховання інтересу й любові до професії учителя/викладача;

• формування й розвиток професійних педагогічних умінь і навичок;

• вироблення творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності;

• ознайомлення з сучасним станом педагогічного процесу у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, із досвідом кращих учителів/викладачів.

Під час педагогічної практики студент має оволодіти такими уміннями:

• визначати конкретні навчально-виховні задачі із урахуванням індивідуальних і вікових особливостей учнів, соціально-психологічних особливостей колективу;

• ефективно використовувати набуті теоретичні знання з екологічних та психолого-педагогічних дисциплін;

• вивчати особистість учня/студента і класний колектив (студентську групу) з метою діагностики і прогнозування їх розвитку й виховання;

• здійснювати поточне і перспективне планування навчально-виховної роботи з екології;

• використовувати різноманітні форми й методи організації навчально- пізнавальної, виховної, художньо-творчої та інші діяльності;

• спостерігати і аналізувати навчально-виховну діяльність, коригувати її у разі потреби;

• приймати участь у проведенні батьківських зборів тощо.

Формування й вдосконалення професійних знань, умінь і навичок - процес трудомісткий і довготривалий. Тому робота студента-практиканта включає в себе декілька напрямків і видів діяльності, які поступово ускладнюються від курсу до курсу. Головні з них:

• ознайомлення із завданнями школи й змістом навчально-виховної роботи з екології та інших предметів природничого циклу;

• вивчення учнів/студентів, їх вікових та індивідуальних особливостей,

особливостей їх життя у навчальному колективі;

• вивчення структури, організованості, психологічного клімату класного

колективу (студентської групи);

• виконання навчально-практичних завдань, пов’язаних із вивченням курсів педагогіки, психології, методики педагогічної взаємодії, які націлюють на самотворення спеціаліста;

• самостійна підготовка і проведення окремих видів навчальної й виховної роботи;

• участь у систематичному обговоренні й аналізі роботи студентів-практикантів і результатів педагогічної практики в цілому.

Важливо розробити для себе програму формування педагогічних умінь і навичок по етапам, систематично аналізувати й поціновувати хід і результати роботи. Основою для складання програми має стати попередня діагностика рівня сформованості особистісної моделі учителя (студент заповнює анкету для виявлення рівня сформованості особистісної моделі учителя).

Рівень сформованості у студентів професійних умінь і навичок можна визначити за такими показниками:

• характер ускладнень, що виникають у процесі педагогічної діяльності;

• ступінь задоволеності роботою;

• ступінь самостійності у виконанні завдань;

• характер відносин із дітьми;

• спектр методів та прийомів, що використовуються в навчально-виховній діяльності для досягнення поставленої мети;

• ступінь імпровізації на уроці (вміння ставити й відповідати на питання учнів, дискусії, ігрові моменти, нестандартні завдання, поведінка в різних ситуаціях тощо).

2.2.