Спалахування і горіння газів

Процес спалахування приводить до горіння. Мінімальну температуру, при якій суміш спалахує, називають температурою спалахування. Вона не є постійною фізико-хімічною величиною, тому що залежить від певних умов (від пропорції між газом та окислювачем і від витрат у навколишнє середовище).

Однак у складі технічних газів існують негорючі складові (баласт) - азот N₂, вуглекислота СО₂ і водяні пари, що знижують теплову цінність газу.

Спалахування і подальше мимовільне горіння газоповітряної суміші можливе тільки при певних співвідношеннях газу і повітря, які мають назву границь спалахування. Нижня границя спалахування, об.%: для ацитілену - 2,5, водню - 4, метану - 5, пропану - 2,3, бутану - 1,9; верхня для ацитілену - 80, водню - 75, метану - 15, бутану - 8,5, пропану - 9,5.

Якщо вміст газу в суміші менше нижньої границі спалахування, то така суміш самостійно горіти не може. При вмісті газу, що є більшим верхньої границі спалахування, кількості повітря в суміші недостатньо для повного згоряння газу. Тому важливо дотримуватись необхідних границь для кожного компонента у правильній пропорції.

Газоповітряна суміш, вміст газу в якій знаходиться між нижньою і верхньою межами спалахування, є вибухонебезпечною.

Вибух - явище швидкого переходу речовини з одного стану в інший, яке супроводжується нагріванням продуктів згоряння до високої температури і різким підвищенням тиску.

Якщо горюча суміш знаходиться в закритому об’ємі (посудина, трубопровід, приміщення), то з появою джерела теплоти або полум’я з температурою, що досягає температури спалахування, відбувається вибух цієї суміші.