Тлумачний словничок деяких екологічних термінів

Абіотичні фактори - це компоненти і явища неживої, неорганічної природи, які прямо або опосередковано впливають на організм або екосистему.

Адаптація - процесс пристосування живих організмів до певних умов середовища.

Антропогенні фактори - різноманітні форми людської діяльності, які прямо або опосередковано змінюють біотичні та абіотичні елементи природи.

Атмосфера - газоподібна оболонка Землі вагою 5,15х10¹⁵ т, що складається із суміші різних газів, водяної пари та твердих частинок.

Безвідходне виробництво - організація і технологія виробництва, за яких відходи зведено до мінімуму або їх повністю переробляють на вторинні матеріальні ресурси.

Безпека екологічна - стан, при якому відсутня загроза нанесення збитків природному середовищу та здоров’ю населення.

Біогеноценоз - природна система функціонально взаємпов’язаних живих організмів і навколишнього абіотичного середовища, що характеризується певним енергетичним станом, типом і швидкістю обміну речовин та інформації.

Біологічне забруднення - привнесення в середовище нових, не властивих йому раніше організмів; надмірне збільшення чисельності організмів, що перевищує норму в природних умовах.

Біосфера - «зона існування живих організмів». Це своєрідна оболонка Землі, яка містить усю сукупність живих організмів і ту частину планети, що знаходиться в безперервному обміні речовиною, енергією та інформацією з цими організмами.

Біотичні фактори - сукупність впливу життєдіяльності одних організмів на життєдіяльність інших, а також на середовище існування.

Біохімічне споживання кисню (БСК) - сумарний показник ступеня забрудненості вод органічними речовинами, що виражається кількістю кисню, який витрачається на біохімічне окиснення органічних речовин мікроорганізмами за певний проміжок часу.

Відходи - непридатні для виробництва даної продукції види сировини: тверді, рідкі і газоподібні залишки, що утворюються під час технологічних процесів.

Водокористування - використання водних об’єктів і систем

водопостачання для задоволення потреб населення і народного господарства.

Водоспоживання - споживання води з водного об’єкту чи системи водопостачання.

Вплив на навколишнє середовище (негативний) - будь-які потоки речовини, енергії та інформації, що безпосередньо виникають в навколишньому середовищі або плануються як наслідок антропогенної діяльності, які призводять до негативних змін у навколишньому середовищі.

Гідробіонти - водні організми, які поділяють на мешканців дна водойми, мешканців товщі води та активно плаваючих мешканців поверхневої плівки води.

Гідросфера - водна оболонка Землі, яка є сукупністю океанів і морів (Світовий океан), континентальних (річки, озера, льодовики) та підземних вод.

Граничнодопустима концентрація (ГДК) - це така концентрація шкідливої речовини в об’єктах довкілля, яка при впливі на Людину не викликає негативних змін у її здоров’ї.

Дощ кислотний - атмосферні опади з величиною рН менше за 5,6.

Евтрофікація - підвищення біологічної продуктивності водних об’єктів внаслідок зростання у воді біогенних елементів (Нітроген, Фосфор) та органічних сполук, що надходять у воду внаслідок антропогенної діяльності.

Екологізація - послідовний процес впровадження технологічних, управлінських систем та рішень, які дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів поряд із збереженням якості природного середовища.

Екологічна ситуація - це сукупність станів екологічних об’єктів в межах певної території в певний проміжок часу.

Екологія - це комплексна наука, яка використовує знання різних природничих, технічних, гуманітарних і соціальних наук для вивчення взаємозв’язку суспільства і довкілля, впливу людини на природу з метою збереження і покращення природи і довкілля людини.

Екосистема - сукупність живих істот і середовища їх існування, поєднані в систему взаємозумовлених біотичних і абіотичних явищ та процесів.

Ерозія - руйнування ґрунту, гірських порід водними потоками і вітром з порушенням їх цілісності і зміною фізико-хімічних властивостей.

Забруднення - потрапляння в середовище або виникнення в ньому нових, не характерних для нього фізичних, хімічних, біологічних агентів або відхилення природного середнього рівня їх концентрації, що призводить до негативних наслідків. Виділяють такі види забруднення: фізичне, хімічне та біологічне.

Катастрофа екологічна - несприятлива екологічна ситуація, при якій проходять незворотні зміни в екосистемах, вичерпуються природні ресурси і різко погіршуються умови проживання населення.

Колообіг води - процесс неперервного, взаємопов’язаного переміщення води на Землі, який проходить під впливом сонячної енергії, сили земного тяжіння, життєдіяльності організмів та господарської діяльності людини.

Лімітуючий фактор - це екологічний фактор, який при певному виборі умов навколишнього середовища обмежує будь-які прояви життєдіяльності організмів.

Літосфера - верхня тверда оболонка Землі, яка містить земну кору і верхнюю частину мантії Землі.

Макроелементи - хімічні елементи, які широко використовуються живою речовиною, вони є основною складовою живої речовини і їх- кількість становить не менше 0,1 % загальної маси тіла (Оксиген, Карбон, Фосфор, Нітроген, Сульфур, тощо).

Меліорація - значна зміна природного середовища з метою її поліпшення для ведення господарства (сільськогосподарського, лісового) або життя людей.

Мікроелементи - хімічні елементи, що використовуються живою речовиною в малій кількості і становлять менше 0,1 % загальної маси тіла організмів (Купрум, Цинк, Бор, Манган, тощо).

Навантаження антропогене - ступінь прямого та опосередкованого впливу людей та їх господарської діяльності на природу в цілому або на її окремі екологічні компоненти (ландшафт, природні ресурси, організми).

Ноосфера - вища стадія розвитку біосфери, коли розумова діяльність людини стає головним фактором розвитку Землі. Передбачає становлення цивілізованого суспільства, яке гармонійно взаємодіє з природою.

«Озонові отвори» - значні простори в стратосфері Землі з істотно пониженим (до 50 % і більше) вмістом озону.

Охорона природи - система заходів (технологічних, економічних, адміністративно-правових, освітніх, тощо), які направлені на підтримання взаємодії між діяльністю людини і навколишнім природним середовищем, забезпечують збереження та відновлення природних ресурсів, запобігають прямому і опосередкованому впливу результатів діяльності суспільства на природу і здоров’я людини.

Парниковий ефект - поступове потепління клімату Землі внаслідок зростання в атмосфері концентрації парникових газів (діоксид карбону, метан, тощо), які пропускають сонячні промені, але перешкоджають довгохвильовому (тепловому) випромінюванню із земної поверхні.

Природокористування - сукупність усіх форм експлуатації природно­ресурсного потенціалу та заходів щодо його збереження.

Рекультивація земель - комплекс заходів, напрямлених на відновлення продуктивності порушених земель, а також на покращення умов навколишнього природного середовища.

Ресурси природні - важливіші компоненти навколишнього природного середовища, які використовуються для створення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Середовище навколишнє - сукупність взаєпов’язаних природних, видозмінених природних, штучно створених та соціальних компонентів в оточенні яких живее організм і з якою він безпосередньо взаємодіє.

Смог фотохімічний - суміш високотоксичних речовин в приземному шарі атмосфери, яка утворбється внаслідок фотохімічних реакцій за певних фізико-географічних умов.

Стандарт екологічний - кількісний або якісний показник природних об’єктів, який має юридичну значимість.

Стічні води - води, що відводяться після використання в побуті, виробничій та сільськогосподарській діяльності людини.

Фотосинтез - окисно-відновна реакція, що приводить до утворення органічних речовин з неорганічних, яка протікає у вищих зелених рослинах за участю хлорофілу з використанням енергії сонячного випромінювання.

Фреони - леткі, хімічно інертні біля земної поверхні речовини, що використовуавлися на виробництві і в побуті як холодоагенти, розчинники в аерозолях та піноутворювачі.

Якість об’єктів навколишнього природного середовища - сукупність властивостей природних об’єктів, які забезпечують нормальне функціонування природних екосистем, колообіг речовини і які сприятливо впливають на життя та розвиток живих організмів.

4.