СЛОВНИК ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Абіотичне середовище - сукупність неорганічних умов існу-вання організмів (сонячне світло, тепло, материнська порода, повітря, вода).

Адаптація - процес формування ознак у організмів, що забезпе­чують їх існування в умовах того чи іншого середовища.

Ареал - область поширення: 1) систематичної групи живих організмів (виду, роду тощо); 2) визначеного типу угруповань;

3) подібних умов; 4) подібних об'єктів (населених місць, тощо).

Баланс екологічних компонентів - кількісне сполучення еко­

логічних компонентів (енергії, газів, води, субстратів, рослин- продуцентів, тварин-консументів та організмів-редуцентів), що забезпечує екологічну (натуральну, природну) рівновагу, яка й дозволяє формуватися та підтримуватися екосистемі визначеного типу.

Безвідхідна технологія - технологія, що дає теоретично досяж-ний мінімум відходів усіх видів виробництва. Містить у собі комплекс заходів, що забезпечують мінімальні втрати при-родних ресурсів при виробництві сировини, палива й енергії, а також максимальну ефективність і економічність їхнього застосування.

Біогеоценоз - історично сформований взаємозумовлений комп-лекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії.

Біоіндикатори - група особин одного виду або угруповання, за наявністю, кількістю і станом яких, а також за їх поведінкою визначають зміни в довкіллі.

Біотехнологія - використання живих організмів у виробницт-ві та переробці різноманітних продуктів. Термін з'явився у 70-ті роки 20 століття у зв'язку з успіхами молекулярної

генетики. Сучасні Б. широко використовують методи генної інженерії. З розвитком Б. пов’язують вирішення проблем забезпечення населення планети продуктами харчування, мінеральними ресурсами, енергією (біогаз, біодизель) та вирі­шення проблемохорони і збереження довкілля.

Біологічна різноманітність - кількість живих видів - рослин, тварин і мікроорганізмів.

Біом - велика регіональна або субконтинентальна біоси-стема (сукупність біоценозів), яка характеризується певним основним типом рослинності або іншою характерною особ-ливістю ландшафту.

Біомаса - кількісна оцінка живої речовини, виражена в одини-цях маси або енергії, що припадає у даний час на одиницю площі чи об’єму.

Біота - історично сформована сукупність рослин і тварин, об’єд-наних загальною областю поширення.

Біотоп - (місце мешкання виду) - обмежена в просторі сукуп-ність умов абіотичного і біотичного середовища, яка забезпе-чує весь цикл розвитку особин, популяцій або виду взагалі.

Біосфера - (грецьк. „біос” - життя, „сфера” - оболонка) - оболонка Землі, в якій існує життя.

Біоценоз - сукупність популяцій, пристосованих до спільного існування на даній території.

Викид(и) - короткочасне або за визначений час (година, доба) надходження в навколишнє середовище будь-яких забруд-нень. Розрізняють: 1) В. від окремого джерела; 2) сумарний В. на площі міста, регіону, держави, їхньої групи, світу в цілому.

Відновлення природних ресурсів - комплекс заходів, спрямова-них на одержання природних ресурсів у кількості, близькій до вихідної. Досягається за допомогою штучних заходів після повного або часткового виснаження цих ресурсів (наприклад, реінтродукція рослин, реакліматизація тварин, відновлення лісів, тощо).

Вода технічна - вода, яка використовується у побуті та промис­ловості, однак не вважається придатною для пиття та приго­туванню їжі.

Водомісткість виробництва - кількість води, яка використову-ється для одержання одиниці готової продукції.

Водоочищення - процес доведення якості води, що надходить у водогінну мережу, до встановлених нормативами показників.

Водопостачання оборотне - відносно швидке повторне надхо­дження раніше використаної води в технологічні цикли або побутові водогінні мережі після її очищення. У деяких галузях промисловості перевищує 80 % усієї води, що використовується.

Гармонізація відносин суспільства і природи - сукупність заходів, спрямованих на зменшення техногенного тиску на довкілля, збереження біосфери і відтворення екосистем.

Генофонд - сукупність генів однієї групи організмів (вид, популя-ція тощо), що характеризується певним якісним складом та чисельністю.

Гідросфера - перервна водна оболонка Землі, представ-лена ріками, озерами, морями і океанами.

Глобальне забруднення - забруднення, що порушує природні фізико-хімічні, біологічні показники всієї біосфери і виявля-ється в будь-якій точці поверхні нашої планети.

Гранично допустима концентрація (ГДК) - прийнятий законом санітарно-гігієнічний норматив кількості шкідливої речо-вини в середовищі на рівні, коли вона практично не викли-кає несприятливих наслідків в організмі людини.

Гранично допустиме надходження (ГДН) - кількість речовини (забруднювача),що надходить до певної території за одиницю часу в кількості, яка утворює концентрації, не вищі за вста-новлені ГДК.

Гранично допустимий викид (ГДВ) - кількість (об'єм) забруд-нюючої речовини за одиницю часу, перевищення якої (якого) призводить до несприятливих наслідків в природному середо­вищі або є небезпечним для здоров'я людини (тобто веде до перевищення ГДК).

Гранично допустимий скид (ГДС) - 1) науково-технічний нор-матив, який встановлюється з урахуванням ГДК речовин в місцях водовикористання (в залежності від виду водовикори-стання), асимілюючої здатності екосистеми водного об'єкту, перспектив розвитку регіону та оптимального розподілу між водоспоживачами маси речовин, що скидаються ними із стіч-ними водами; 2) ліміт витрачання стічних вод і концентрації домішок, що в них містяться.

Детрит (синон. мортмаса) - відмерла біомаса. Дрібні частки органо- мінерального походження, що утворюються з залиш-ків померлих організмів та продуктів їх виділення. На його поверхні активно розвиваються бактерії. Служить їжею для багатьох організмів, що мешкають у водному та ґрунтовому середовищах.

Дефоліанти - хімічні речовини, що викликають опадання листя рослин.

Допустимі границі змін середовища - мінімально та макси-мально критичні величини параметрів стану природного сере-довища, в межах яких воно зберігає стійкість і не руйнується.

Ємність середовища - здатність природного середовища абсор­бувати без змін свого стану неприродні впливи зовнішніх факторів (сторонні речовини, надлишкова енергія та ін.).

Евтрофна водойма - високопродуктивна водойма, багата на рослинність. Для неї характерна низька прозорість води, від-носно підвищена мінералізація, накопичення в донних від-кладеннях біогенних та органічних речовин.

Екологічна експертиза - міжгалузеве екологічне дослідження, аналіз та оцінка передпроектних, проектних та інших мате-ріалів чи об'єктів, реалізація чи дія яких може впливати або впливає на стан довкілля та здоров'я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, забезпе-чення екологічної безпеки.

Екологічна ніша - сукупність факторів середовища, в межах якої можливе природне існування виду. Термін запропонований Дж. Грінелом в 1917 р. Екологічна ніша - це певне положення (виконувана роль, функція), яке займає вид у загальній системі біогеоценозу і яке зумовлює потреби в їжі, території та функції відтворення. Дуже влучно визначили це поняття Вільберг та Лаглер: „Середовище - це адреса, за якою мешкає даний вид, тоді як ніша додатково вказує на його заняття, його професію”.

Екологічна піраміда - графічне зображення співвідношення трофічних рівнів. Може бути трьох типів - чисельності, біо-маси, енергії.

Екологічна катастрофа - 1) ланцюг порівняно швидких подій, що призводять до важких або безповоротних процесів дегра-дації природи (наприклад, утворення пустель на місці лісів) і (або) до її забруднення (зараження), що робить неможливим будь- який тип господарювання, або призводить до реальної небезпеки важких захворювань, людських смертей, або до мутагенних та канцерогенних ефектів і зростання генетич-них вад; 2) природна аномалія (тривала засуха, масовий мор худоби та ін.), яка виникає внаслідок прямого або опосередко-ваного впливу людини на природні процеси і призводить до гостро несприятливих екологічних, соціальних та економіч-них наслідків або масових захворювань, а іноді - до загибелі населення певного регіону; 3) велика аварія технічного харак-теру (АЕС, танкеру та ін.) або небезпечна господарська акція, наприклад поховання (дампінг) токсичних, радіоактивних та інших відходів в морях та океанах, що призводить до гостро несприятливих змін у середовищі.

Екологічне лихо - будь-яка (природна, природно- антропогенна, антропогенна) зміна природного середовища, яка викликає погіршення здоров'я населення або небезпечне забруднення довкілля. Має різний ступінь: від виникнення напруженої екологічної ситуації і екологічної проблеми до власне еколо-гічного лиха і екологічної катастрофи.

Екологічно чистий продукт - продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає чинним екологічним стандартам і є сертифікованим з відповідним маркуванням.

Екологія - комплексна наука, що вивчає взаємозв'язки і вза­ємовідносини в природі між усіма її живими (у тому числі людиною) і неживими компонентами. Е. класифікується як система наукових знань та практичних дій щодо гармонізації співіснування суспільства і природи.

Екологія виду (аутекологія) - вивчає взаємовідносини виду (особини) з оточуючим середовищем.

Екологія загальна - наука про загальні закономірності взаємо­відносин рослинних, тваринних, мікроорганізмів та середо-вища. У ній виділяються підрозділи: аутекологія, демекологія синекологія та глобальна екологія.

Екологія людини - наука, що розглядає біосферу, як екологічну нішу людства, вивчає природні, соціальні та економічні умови як фактори середовища мешкання людини, які забез-печують їй нормальний розвиток і розмноження.

Екологія популяції (демекологія) - розділ екології, що вивчає загальні закономірності динаміки чисельності та структури популяцій, а також взаємодії (конкуренція, хижацтво) між популяціями окремих видів.

Екологія прикладна - розглядає джерела антропогенних впливів, норми використання природних ресурсів, допустимі наванта-ження на довкілля, способи екологізації виробничих процесів.

В більш загальному вигляді - це розділ екології, який вивчає механізми руйнування біосфери людиною, розробляє заходи його запобігання і принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації природного середовища.

Екологія угруповань (синекологія) - вивчає закономірності організації угрупувань (біоценозів), їх структуру і функці-онування, що проявляються, в першу чергу, як біотичний кругообіг і трансформація (перетворення) речовин в ланцю-гах живлення.

Екологія часткова - вивчає весь комплекс взаємовідносин організмів конкретної таксономічної групи (екологія ссав-ців, екологія мікроорганізмів, екологія зайця та ін.) з середо-вищем.

Економіка природокористування - розділ економіки, що вивчає питання економічної оцінки природних ресурсів і оцінки збитків від забруднення навколишнього середовища.

Екосистема - це сукупність груп різних видів в екотопі, що вза­ємодіють між собою і з навколишнім середовищем таким чином, що зберігаються тривалий час завдяки обміну речо-вин, енергії та інформації.

Екотон - перехідна зона між зовнішньо різними біогеоцено-зами, яка має значне підвищення біорізноманіття порівняно

з граничними біогеоценозами як наслідок крайового ефекту. Екотоп - сукупність екологічних чинників у межах певного однорідного місцезнаходження (топу), зумовлена поєднан-ням і взаємодією компонентів неживої природи, характеризу­ючи певну однорідну ділянку землі.

Екоцид - значне пригнічення і загибель екосистем, різних орга-нізмів, зокрема й людей, під впливом різких (або довготрива-лих) змін одного чи комплексу екологічних чинників.

Ефект сумації - посилення дії одного чинника за наявності іншого. За наявністю в середовищі домішок, щодо яких визначено необхідність урахування сумісної шкідливої дії, як критерії для встановлення ГДК використовуються вимоги про виконання співвідношення:

С1/ГДК1 + С2/ГДК2+...+ Сп/ГДКп ≤ 1.

Забруднювальна речовина - це будь-який природний або антропогенний фізичний чинник або хімічна речовина, біо-логічний вид, які потрапляють або виникають в середовищі життя у кількості, яка виходить за межу граничних природ-них коливань або середнього на даний час фону, або знахо-дяться в довкіллі в кількості, що перебільшує допустиму.

Зв'язки топічні - біологічні, фізичні або хімічні умови існування одного виду внаслідок життєдіяльності іншого. Найбільш чітко проявляються на прикладі консорцій, коли консорти знаходять на детермінантах схованку і житло (тобто місце для мешкання).

Зв'язки трофічні - тип відносин, коли консорти пов'язані з детермінантом трофічними зв'язками, тобто отримують від них їжу та енергію (наприклад, комахи - фітофаги, що жив-ляться листям, деревиною, плодами).

Зелена книга - зведення відомостей про рідкісні, зникаючі і типові рослинні угруповання, які потребують особливої охорони.

Зелена книга України - набула статусу законодавчого акта в 1997 році. До її першого видання занесено понад 120 рослин-них угруповань.

Земна кора - верхня оболонка Землі, яка включає літосферу, гід­росферу та атмосферу.

Зона екологічного лиха - територія з дуже сильним і стійким забрудненням (понад 10 ГДК), руйнівною втратою продук-тивності, тобто з практично безповоротною трансформацією екосистем, що майже повністю вилучає їх з господарського використання. Деградовані землі тут складають понад 50 % території.

Зона екологічного ризику - територія з підвищеним забруднен-ням (2-5 ГДК), помітним зниженням продуктивності екосис-тем. Деградація земель тут охоплює 5-20 % території. Однак при умові послаблення антропогенного навантаження ще можливе поліпшення екологічної ситуації, покращення якості та поповнення відповідних ресурсів, відновлення структурно-функціональної цілісності ландшафтів.

Зона екологічної кризи - територія з сильним забрудненням (понад 5-10 ГДК) та поривчастим зниженням продуктивності екосистем. Деградовані землі тут займають 20-50 % території,

а господарське їх використання можливе лише як вибіркове. Структурно-функціональна цілісність ландшафтів втрачає стійкість; порушення носять важко поворотний характер.

Канцероген - фактор, здатний викликати розвиток злоякісних новоутворень, або сприяти їх виникненню з нормальної тка-нини.

Кислотні дощі - атмосферні опади, які утворені розчинними кислотними оксидами антропогенного походження і мають рНшар - шар атмосфери, що лежить на висоті 20-25 км, з підвищеною концентрацією молекул озону.

Охорона природного середовища - комплексна система захо-дів, спрямована на збереження, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, в тому числі - на збере-ження екологічного різноманіття біосфери, земних надр, водних ресурсів, атмосферного повітря. Для досягнення мети використовуються такі форми природоохоронної діяльності: створення заповідних комплексів; регламентація викорис-тання природних ресурсів (розробка лімітів), організація їх оцінки та обліку, підготовка кадрів для інспекції та проекту-вання різних споруд, розробка механізмів і технологій, які б забезпечували екологічно безпечну експлуатацію природних ресурсів тощо.

Оцінка природних ресурсів - якісне і (або) кількісне визначення економічної, соціальної та (або) екологічної цінностей (зна­чимостей) ресурсу в коштах або в умовних одиницях відно-шення до нього людей (на підставі громадського опитування або знання настрою людей).

Висока або низька економічна (коштовна) оцінка не завжди співпадає з соціальною та екологічною і навпаки.

Оцінка стану природного середовища - співвідношення реаль-ної ситуації з ідеальною або тимчасовою нормою згідно стан­дартизованих перемінних.

Оцінка збитків від забруднення - визначення економічних та позаекономічних втрат, зв'язаних з явищами, причиною яких служить фізичне, хімічне та біологічне забруднення середовища. Як правило, визначається в коштах, які в даному випадку виступають не тільки як економічний показник, але й як умовна міра соціальних і економічних збитків. Економічна (коштовна) оцінка можлива лише в кінцевих величинах, в той час як соціальний збиток може бути нескінченним при безпо­воротних втратах головних цінностей: виду тварин або рос-лин, людського життя, пам’ятників культури та ін.

Оцінка збитків від порушення природного балансу визна-чення економічних та позаекономічних втрат, пов’язаних з безпосередніми і опосередкованими наслідками докорінної зміни середовища життя та громадського виробництва внас-лідок порушення екологічної рівноваги. Сума оцінки включа-ється до екологічної вартості вилучених природних ресурсів.

Оцінка економічна - визначення економічного значення (в кош-тах, балах або натуральних величинах) ресурсів, об’єктів, змін середовища життя чи екологічних умов ведення господарства.

Парниковий ефект - утворення в атмосфері шару повітря з підвищенною концентрацією так званих парникових газів (вуглекислого газу, метану та ін.), який не пропускає теплове випромінення земної поверхні, що призводить до глобаль-ного потепління клімату.

Популяція - сукупність особин одного виду, здатна до самовід- новлення, відмежована від інших аналогічних сукупностей цього самого виду екологічними чи біологічними бар’єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією.

Природні ресурси - конкретні види матерії та енергії (вода, ґрунт, мінерали, рослинність, тварини, газ, нафта, вугілля, торф та ін.), які використовуються в процесі життєдіяльності людини. Ресурси можуть бути відновлюваними та невіднов-люваними.

Природоємність - показник, який визначається співвідношен-ням обсягів використаних природних ресурсів і кінцевої про-дукції, що з них виробляється.

Природокористування раціональне - вивчення природних ресурсів, їх дбайлива експлуатація, охорона і відтворення з урахуванням не тільки дійсних, але і майбутніх інтересів роз-витку народного господарства і збереження здоров’я людей.

Продуктивність біологічна - здатність біоценозів (або їхніх ком­понентів) підтримувати певну швидкість відтворення своїх складових. Мірою біологічної продуктивності є біомаса, утво-рена за одиницю часу (сезон, рік тощо) на одиницю площі чи об'єму і виражається найчастіше в грамах вуглецю чи сухої органічної речовини. Біологічна продуктивність - один з най-важливіших проявів біотичного кругообігу речовин.

Рекреація - система заходів для відновлення здоров'я та працез­датності людей шляхом відпочинку поза постійним житлом на спеціалізованих територіях (санаторій, ліс, річка, море та ін.).

Рекультивація земель - система заходів, спрямованих на від­новлення господарської цінності і комплексного поліпшення земель, пошкоджених у процесі господарської діяльності людини.

Ренатуралізація - ліквідація негативних наслідків господарсь-кої діяльності інженерними засобами. Наприклад: віднов-лення русел річок, ліквідація меліоративних систем, рекуль-тивація земель після гірничодобувних робіт, насадження лісосмуг та ін.

Репелент - речовина природного походження (або синтезована штучно), яка лякає тварин. В природних умовах це один з агентів алелопатії (хімічного впливу організмів, що мешкають поряд, один на одного); у господарстві - це одна з груп пестицидів.

Середовище - сукупність конкретних абіотичних та біотичних умов, в яких мешкає дана особина або вид. Середовище має три складових - природну, штучну і соціальну.

Стійкість середовища - здатність середовища до самозбере-ження і саморегулювання в межах, що не вища за певні кри-тичні величини гранично допустимих змін.

Сукцесія - послідовна природна або антропогенна заміна про-тягом часу одних біогеоценозів іншими на певній ділянці земної поверхні; закономірний спрямований процес самороз-витку угруповань організмів.

Техносфера - частина біосфери, трансформована під впливом техногенної діяльності людини.

Тропосфера - нижня частина атмосфери, висота якої доходить до 20 км., де життя вже немає, але відбувається міграція і обмін біогенних газів.

Трофічний рівень - сукупність організмів, які займають певне положення в загальному ланцюгу живлення. Співвідношення трофічних рівнів зображують у вигляді екологічних пірамід.

Урбанізація - 1) процес збільшення відносної площі міст у регі-оні; 2) процес пристосування видів тварин і рослин до умов існування в місті; 3) формування в місті специфічних для існу-вання організмів умов середовища.

Фактор - в перекладі з латинської означає „той, що діє”, „той, що учиняє”, тобто - це сила, чинник, що рухає будь-який процес або явище.

Фактори абіотичні - сукупність неорганічних умов мешкання організму. Поділяються на хімічні (склад атмосфери, вміст у ній різних домішок, склад морських та прісних вод, донних відкладень, ґрунтів) і фізичні (температура повітря, води, ґрунту, атмосферний тиск, напрямок вітру, течія, інсоляція, характер субстрату, радіаційний фон та ін.).

Фактори антропогенні - сукупність факторів, що виникають внаслідок господарської діяльності людини.

Фактори біотичні - сукупність організмів, життєдіяльність яких впливає на інші організми, тобто які можуть служити для них їжею, бути середовищем мешкання (наприклад, хазяїн для паразита), сприяти розмноженню (наприклад, комахи - опи-лювачі для квіткових рослин), завдавати хімічного, механіч-ного та іншого впливу.

Фактори екологічні - будь-яка умова середовища (окремі вла­стивості або елементи довкілля), яка діє на організм протягом хоча б однієї із стадій його життя. Поділяються на абіотичні, біотичні і антропогенні.

Хімічне споживання кисню (ХСК) - показник, який означає кількість кисню, що була витрачена на окислення органічної речовини під впливом сильнодіючого окислювача - біхро-мату калію.

Червона книга - збірка описів рідких видів рослин та тварин, що знаходяться під загрозою зникнення.

Якість води - характеристика складу та властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання.

Якість повітря - рівень потрібності його людині.

Якість ґрунту - характеристика складу і властивостей ґрунту, яка визначає її придатність для конкретних цілей викорис-тання.

Якість середовища - ступінь відповідності природних умов потребам людей та інших живих організмів.