6.2. Система екологічного контролю

Виконання екологічних регіональних (міжнародних і національних) законів перевіряють за допомогою системи екологічного контролю.

До системи екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація об’єктів людської діяльності та екологічна експертиза.

Екологічний моніторинг – це система спостережень за змінами стану середовища, спричиненими антропогенними факторами, яка дозволяє прогнозувати розвиток цих змін.

Термін «моніторинг» походить з латинської мови, що в перекладі означає «спостережливий» або «запобігливий».

На основі моніторингової інформації видають попередження про критичні ситуації, що створюються, шкідливі чи небезпечні для здоров’я людей, інших живих организмів і їх угруповань.

Основними завданнями екологічного моніторингу є:

– спостереження за фактичним станом біосфери та її змінами;

– визначення змін, спричинених діяльністю людини та узагальнення результатів спостережень;

– оцінка змін біосфери та їх тенденцій;

– виявлення тенденцій, зумовлених антропогенною діяльністю.

Ці завдання формують систему моніторингу, схема якої наведена на рис.18. На схемі зображені прямі та зворотні зв’язки між основними системоутворюваними блоками.

Рис. 18. Схема моніторингу

Блоки «Спостереження» і «Прогнозування стану» тісно взаємопов’язані, оскільки прогнозування стану навколишнього середовища можливе лише за наявності достатньої інформації про фактичний стан середовища (прямий зв'язок).

Побудова прогнозування, з однієї сторони – йдеться про володіння інформацією щодо закономірності змін стану природного середовища, наявність схеми і можливостей числового розрахунку, з іншої – спрямованість прогнозування, яка значню мірою повинна визначати структуру і склад мережі спостереження (зворотній зв'язок).

Залежно від території, охоплюваної спостереженнями, моніторинг підрозділяють на:

– глобальний – спостереження за загальносвітовими процесами і явищами;

– регіональний – спостереження за процесами і явищами в межах того чи іншого регіону, де вони можуть відрізнятися від фону, характерного для всієї біосфери;

– локальний – спостереження за природними явищами й антропогенними впливами на невеликих територіях.

Для забезпечення екологічного моніторингу в більшості промислово розвинутих держав світу створені автоматизовані системи контролю забруднюючих речовин.

Задачі автоматизованих систем контролю забруднюючих речовин:

1) автоматизований нагляд та реєстрація концентрації забруднюючої речовини;

2) аналіз отриманої інформації з метою визначення фактичного стану довкілля;

3) прийняття начальних заходів по ліквідації забруднення;

4) розробка рекомендацій для поліпшення стану довкілля у перспективі.

За характеристикою об’єкта спостереження розрізняють три види моніторингу – фоновий, біологічний (біосферний) і господарський.

Фоновий моніторинг передбачає систематичні стаціонарні виміри, що проводяться за єдиною програмою, стану атмосфери, грунту, природних вод і особливостей земної поверхні.

Біологічний моніторинг зорієнтований на систематичне оцінювання стану видів рослин і тварин. Він включає реєстрацію зміни чисельності, структуру їх популяцій, характер міграцій і розмноження.

Господарський моніторинг проводиться з метою оцінки діяльності окремих сільськогосподарських чи промислових підприємств.