7.2. Система екологічного законодавства

Центральне місце у системі екологічного законодавства посідає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. Закон визначає концептуальні засади правового регулювання екологічних відносин – завдання та основні принципи охорони навколишнього природного середовища, право власності на природні ресурси та їх використання, екологічні права та обов’язки громадян, повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища, спостереження, прогнозування, обліку та інформування, стандартизації і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідальність за порушення екологічного законодавства тощо.

В Україні є ряд нормативних актів, основною метою яких є регулювання використання та охорони окремих природних ресурсів. Це:

– Земельний кодекс України;

– Водний кодекс України;

– Кодекс України про надра;

– Лісовий кодекс України;

– Закон України «Про рослинний світ»;

– Закон України «Про тваринний світ»;

– Закон України «Про охорону атмосферного повітря»;

– Закон України «Про природно-заповідний фонд»;

– Закон України «Про екологічну експертизу»;

– Закон України «Про відходи»;

– Закон України «Про пестициди і агрохімікати»;

– Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»;

– Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами».

В Україні 9 лютого 1995 року прийнятий Закон “Про екологічну експертизу”, що визначає її завдання, основні принципи, об'єкти, загальні вимоги по проведенню, суб'єкти, гласність, участь громадськості. В Україні здійснюються державна, суспільна й інша експертизи, закон визначає вимоги до документації й методів її проведення.

Закон регламентує державне регулювання й керування в галузі екологічної експертизи, визначає компетенції Верховної Ради депутатів, Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України, статутних органів, об'єднань громадян й інших суспільних формувань, експертних і консультативних рад екологічної експертизи.

Закон затверджує статус експерта, права й обов'язки замовника, порядок проведення й фінансування екологічної експертизи, відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу, регламентує міжнародне співробітництво в області екологічної експертизи.

Земельний кодекс України прийнятий 5 травня 1993 року закріплює охорону й раціональне використання земель, на які існує державна, колективна й приватна власність.

Кодекс регламентує умови передачі земель у власність, користування або оренду, припинення й переходу прав на землю, викупу земель, оплати за неї.

Земельний кодекс визначає, що для будівництва промислових підприємств й інших об'єктів надаються землі несільськогосподарського призначення або непридатні для сільського господарства або сільськогосподарські угіддя гіршої якості, і при їхньому будівництві необхідне дотримання екологічних і санітарних вимог з охорони земель.

Водний кодекс України (1995 рік) забезпечує раціональне використання вод за умови першочергового задоволення питних і побутових потреб при розміщенні, проектуванні, будівництві й введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств й інших об'єктів, а також при впровадженні нових технологічних процесів, що впливають на стан вод.

Водний кодекс регулює правові відносини, установлює власність на воду (народ через Верховну Раду України й місцеві Ради депутатів здійснює право власності на воду), визначає компетенцію Верховної Ради України, районних, сільських, селищних і міських Рад депутатів в області регулювання водних відносин, установлює державні й регіональні програми використання, керування й охорони вод і відновлення водних ресурсів.

Водний кодекс регламентує завдання державного обліку вод, водного кадастру, регулює економіку раціонального використання й охорони вод і поновлення водних ресурсів, визначає стандартизацію й нормування, види й порядок водокористування, умови скидання оборотних вод у водні об'єкти, установлює порядок експлуатації водогосподарчих систем.

Кодекс затверджує обов'язковість установлення округів і зон санітарної охорони із твердим режимом використання вод, використовуваних для пиття, побуту, курортів, лікувальних й оздоровчих потреб.

Лісовий кодекс України (21 січня 1994 року) регулює відносини по охороні, відновленню лісів, підвищенню їхньої продуктивності, раціональному використанню з потребами суспільства в лісових ресурсах, установлює відповідальність за його порушення.

Кодекс України про надра (24 липня 1994 року) затверджує порядок відносин між споживачами надр і державою, установлює основні вимоги в галузі охорони надр і види відповідальності за їхнє порушення.

Закон України про охорону атмосферного повітря (16 жовтня 1992 року) регламентує питання охорони атмосферного повітря, регулює споживання його для продуктивних потреб, а також визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Завданням цього закону є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення й відновлення стану атмосферного повітря, зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного й іншого впливу на атмосферу повітря, забезпечення раціонального використання його для виробничих цілей, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.

Закон регламентує стандартизацію й нормування в галузі охорони атмосферного повітря, визначає заходу його охорони, контролює дотримання вимог до нього при проектуванні, використанні, будівництві й реконструкції промислових об'єктів.

Закон про природно-заповідний фонд України (16 червня 1992 року) визначає правові основи організації, охорони й використання природно-заповідного фонду, встановлює режими охорони, відновлення й використання.

Закон України про тваринний світ (3 березня 1993 року) регулює відносини в галузі охорони, використання й відновлення об'єктів тваринного світу, збереження й поліпшення середовища їхнього перебування, забезпечення умов постійної розмаїтості всього видового й популяційної розмаїтості тварин у стані природної волі, неволі або напіввільних умов.

19 листопада 1992 року в Україні прийнято Закон “Про охорону здоров'я”, що затверджує невід'ємне й непорушне право людини на охорону здоров'я й визначає правові організаційні, економічні й соціальні основи охорони здоров'я, регулює суспільні відносини в цій галузі.

24 лютого 1994 року прийнятий Закон України “Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення”, що регулює суспільні відносини у цій сфері, визначає права й обов'язки державних органів і підприємств, організацій і громадян, установлює порядок організації санітарно-епідеміологічної служби й здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

В Україні прийнято близько 20 природоохоронних законів, зміцнюється Державна екологічна інспекція, завершено створення екологічної прикордонної служби. У вересні 2000 р. був затверджений Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної програми України на 2000 — 2015 роки”.

Взагалі в Україні нині сформована одна з кращих у Європі систем екологічного законодавства, визначені основні напрямки державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і турботи про екологічну безпеку, розроблено кілька проектів природоохоронних програм для найбільш неблагополучних районів.