СЛОВНИК ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Агресивність - емоційний стан і риса характеру людини. Характеризується імпуль­сивною активністю поведінки, афективними переживаннями - гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично або морально).

Адаптація людини - процес пристосування людини до зміни умов життєдіяльності.

Анімізм (від лат. anima - душа, дух) - віра в безсмертя душі та в існування духів.

Аномалія - у психології різноманітні відхилення від норми перебігу психічних процесів і функцій. Психічна А. може зумовлюватися фізіологічними дефектами аналізаторів, сома­тичними вадами, а також неправильними діями, підходами до навчання, тренування тощо.

Апатія - психічний стан людини, який супроводжується індиферентністю, байдужістю, відсутністю інтересу до навколишніх явищ і подій. А. буває справжня і уявна.

Архетип (від гр. Arhe - початок, typos - зразок) - модель поведінки, алгоритм пізнання, який переходить від покоління до покоління.

Відчуття - побудова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними.

Враження - чуттєві образи з яскраво вираженим емоційним відтінком. Людині власти­во проводити сприйняте через свої емоції і почуття, так би мовити, почуттєво оцінювати сприйняте.

Гнів - психічний стан людини. Фізіологічним механізмом Г. є підвищення процесів збудження в корі головного мозку, викликаних певними негативними подразниками.

Гомеостаз - процес, за рахунок якого досягається відносна сталість внутрішнього сере­довища організму (температури тіла, кров’яного тиску, концентрації цукру в крові).

Дезадаптація - порушення адаптаційних процесів.

Дістрес - стрес, пов’язаний з вираженими негативними емоціями, який справляє шкід­ливий вплив на здоров’я.

Досвід - сукупність знань, умінь, що здобуваються у процесі життя, на практиці.

Емпатія - пасивно-споглядальницьке ставлення до почуттів, психічних станів іншої особи без активного втручання з метою надання допомоги.

Збудження - динамічний фізіологічний процес, за допомогою якого нервові, м’язові і залозисті живі клітини відповідають на зовнішній вплив.

Ілюзія - хибне сприймання об’єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи.

Інтенція - спрямованість свідомості на який-небудь об’єкт.

Локомоція - переміщення тіла в просторі.

Методологія (від гр. methodos - шлях дослідження, спосіб пізнання ; logos - наука) - система основних принципів та методів науки.

Мовлення внутрішнє - різновид мовної діяльності, що виступає в ролі механізму мовного мислення.

Мотив - спонукальна причина дій і вчинків людини.

Мотивація - сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування. М. буває більш і менш усвідомленою.

Надія - очікування чогось, сподівання. Може мати лише позитивне спрямування. Н. породжує наміри досягти певних успіхів у майбутньому, виступає організуючим фактором діяльності особи.

Негативні тропізми - рухи у напрямі від подразника.

Несвідоме - сукупність психічних процесів, станів та дій, зумовлених явищами дійс­ності, що не піддаються контролю з боку свідомості та впливу яких людина не здатна зафіксувати.

Обдарованість - поняття загальної психології, високий рівень задатків, схильностей. О. є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Образ - форма і продукт суб’єктивного, ідеального відображення об’єктивної реаль­ності у свідомості людини.

Передсвідоме - частина несвідомого, яка складається з прихованих (латентних) знань.

Підсвідоме - психічні процеси, стани та дії, які не усвідомлюються лише в певний момент, проте можуть помітно вплинути на зміст свідомості людини.

Психічний розвиток - вид безповоротних кількісних та якісних змін психіки.

Психічний стан - психологічна характеристика, що відбиває тривалі душевні пережи­вання особистості.

Психологія вчинку - напрям психології, який виник у 70-х роках ХХ ст. в Україні; його прихильники вважають психологію наукою про вчинок.

Резистентність - здатність організму чинити опір подразненню.

Рефлексія (від лат. reflexio - відображення) - внутрішня психічна діяльність, спрямо­вана на усвідомлення власних дій та станів людини.

Розвиток - поступальний рух, в результаті якого відбувається зміна якості об’єкта, перехід від старого до нового.

Розщеплення особистості - хворобливий психічний стан роздвоєння свідомості суб’єк­та спостерігається при істерії, сомнамбулізмі.

Самооцінка - 1) усвідомлення людиною свого «Я»; 2) цінність, якою людина наділяє себе загалом і окремі властивості своєї особистості, діяльності, поведінки.

Самопізнання - функція самосвідомості, яка спрямовує людину на пізнання своїх ті­лесних та духовних можливостей і якостей, свого місця серед інших людей.

Самосвідомість - 1) усвідомлене ставлення людини до самої себе та свого місця в житті; 2) свідомість людини, спрямована на себе.

Сенсомоторна реакція - рухова реакція у відповідь на дію сенсорного подразника.

Спіритизм - містичне вчення, яке проповідує віру в духів, у те, що людина нібито за допомогою медіума може спілкуватися з духами.

Суб’єкт психології - людина як носій певних фізичних та психічних властивостей.

Сугестивність - підвищена піддатливість стосовно спонукань, що спровоковані іншими людьми.

Творчість - продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матері­альні та духовні цінності суспільного значення.

Умовний рефлекс - тимчасовий нервовий зв’язок.

Фобії - нав’язливі страхи, які людина не в змозі переборювати.

Цінність - поняття, що фіксує позитивне або негативне значення будь-якого об’єкта або явища.

«Я-концепція» - динамічна система уявлень людини про себе.