Сутність діяльності, її психологічна структура

Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму із середовищем. Джерелом активності живих істот є потреби, що спонукають їх до відповідних реакцій, дій.

Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли та розвинулися історично. Діяльність людини характеризується свідомістю і цілеспрямованістю. Особистість як суб'єкт діяльності, задовольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну і розумову активність у досягненні поставленої мети.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдосконалення.

Отже, діяльність людини - це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Структура діяльності

Мотив - те, що спонукає до діяльності, заради чого виконується. Мотив є конкретна потреба, яка в ході й за допомогою цієї діяльності задовольняється, не завжди усвідомлюється (напр., дошкільник рідко усвідомлює мотив ігрової діяльності).

Мета діяльності - усвідомлена. Якщо мета неусвідомлена - спостерігається імпульсивна поведінка.

Предмет діяльності - те, з чим людина має справу безпосередньо (напр.: предметна, пізнавальна діяльність - будь-яка інформація; предметна, трудова діяльність - матеріальний продукт; навчальна діяльність - знання, вміння, навички).

Дія - частина діяльності, яка має самостійну, усвідомлену людиною мету; закінчений акт діяльності, спрямований на досягнення певної задачі. Дія є проміжним етапом досягнення головної мети певної діяльності (напр.: у структурі пізнавальної діяльності дії - отримання книги, читання її).

Дії поділяються на:

- імпульсивні (випадкові порушення дисципліни);

- вольові;

- фізичні - з предметами (беремо книжку);

- розумові - внутрішні (рахуємо подумки).

Структурними компонентами дії є рухи:

- уроджені (з безумовними рефлексами - хватальний, смоктальний, крик, моргання);

- набуті (пересування людини).

Виділяють три елементи руху/

1) узяти;

2) перемістити;

3) відпустити + допоміжні - рухи корпусу, тіла, рук, ніг.

Розрізняють рухи:

- предметні;

- пози (забезпечують стояння, сидіння);

- переміщення (ходьба, біг);

- комунікації (міміка, пантоміміка - виразні рухи; смислові жести, мовні рухи).

Контроль за діями та рухами:

- сенсорний (зі сторони органів відчуттів - слух, зір);

- центральний (за допомогою ЦНС - у мозку людини мета діяльності представлена образом, динамічною моделлю майбутнього результату діяльності; з моделлю зіставляється фактичний результат дії).

- кінестетичний ( за допомогою м'язової чутливості).

Оцінка результату діяльності

Яким чином мозок може передбачати майбутній результат і як може виникати в психіці відображення результатів ще не зробленої дії?

Для пояснення використовують поняття:

- екстеріоризація;

- інтеріоризація.

Інтеріоризація - процес переходу від зовнішньої, реальної дії у внутрішню, ідеальну (здібність оперувати образами предметів, які в даний момент відсутні).

Екстеріоризація - перехід від внутрішньої до зовнішньої дії (н.-д. перш ніж розпочати зовнішню діяльність, людина планує дії в умі).

Отже, діяльність - це сукупність цілеспрямованих, усвідомлюваних дій. Свідома діяльність людини характеризується не тільки цілями та мотивами, а й певними засобами, за допомогою яких вона здійснюється.

Успішне виконання будь-якої діяльності потребує від людини оволодіння необхідними для неї засобами. Воно передбачає вироблення у людини вмінь і навичок користуватися ними для досягнення поставленої мети.

2.