Провідний вид діяльностімолодших школярів. Структура учбової діяльності

Під провідною діяльністю розуміють діяльність, у процесі якої проходить формування основних психічних процесів і якостей особистості, з'являються головні новоутворення віку (довільність, рефлексія, самоконтроль, внутрішній план дій та ін.).

Д. Б. Ельконін писав, що «свою провідну функцію та чи та діяльність здійснює найбільш повно в період, коли вона складається, формується». Молодший шкільний вік і є періодом найбільш інтенсивного формування учбової діяльності.

Зміст учбової діяльності і відповідно взаємини з учителем настільки важливі для першокласника, що він переносить їх і на інші види своєї поза навчальної діяльності. Н-лад, діти не лише навчають ляльок, тварин, грають «у школу», а й при цьому «у всьому копіюють вчителя». Шляхом гри «в школу» проходить засвоєння дітьми «специфічних норм спілкування в процесі навчальної діяльності».

Як навчання впливає на розвиток пізнавальних процесів?

За Д. Б. Ельконіним виділяють такі компоненти учбової діяльності.

1. Мотивація. З-поміж них є мотиви, найбільш адекватні учбовим завданням; якщо вони формуються в школяра, його учбова робота стає усвідомленою і ефективною. Ельконін називає їх учбово-пізнавальними. В їх основі лежать пізнавальні потреби та потреби в саморозвитку. Це інтерес до того, що вивчається, до процесу діяльності - як, яким способом досягаються результати, вирішуються учбові задачі. Дитина повинна бути мотивована не тільки результатом, а й самим процесом учбової діяльності. Це також мотив особистого росту, самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.

2. Учбова задача - система завдань, при виконанні яких дитина засвоює найбільш загальні способи дій. Учбову задачу слід відрізняти від окремих завдань. Зазвичай діти, розв'язуючи багато конкретних задач, стихійно відкривають для себе загальний спосіб їхньої розв'язки. Розвивальне навчання передбачає спільне «відкриття» і формування дітьми та вчителем загального способу розв'язання цілого класу задач.

3. Учбові операції є низками способу дій. Операції і учбова задача - основні структурні компоненти учбової діяльності.

У наведеному вище прикладі операторним змістом будуть ті конкретні дії, які здійснює дитина, розв'язуючи завдання: знайти корінь, префікс, суфікс і закінчення в заданих словах. Що робить школяр, знаючи загальний спосіб розв'язання цих завдань? Передовсім змінює слово так, щоб отримати його варіантні форми (скажем: лісна, лісні, лісному), порівнює їхні значення і виділяє закінчення у вихідному слові. Потім, добираючи слова, отримує однокоріневі слова, проводить порівняння значень, виділяє корінь та інші морфеми.

Кожна учбова операція повинна бути відпрацьована.

4. Контроль. Спочатку учбову роботу дітей контролює учитель. Поступово учні починають контролювати її самі. Недостатньо контролювати роботу лише за кінцевим результатом (правильно чи неправильно виконано завдання). Дитині необхідний поопераційний контроль, тобто контроль за процесом учбової діяльності.

5. Оцінка. Дитина, контролюючи свою роботу, повинна навчитися й адекватно її оцінювати. При цьому також недостатньо загальної оцінки - наскільки правильно і якісно виконано завдання; потрібна оцінка своїх дій - спосіб розв'язання задач засвоєно чи ні, які операції ще не відпрацьовано.

Учитель, оцінюючи роботу учнів, не обмежується виставлянням оцінки. Для розвитку саморегуляції дітей важлива не оцінка як така, а змістовна оцінка - пояснення, чому поставлена ця оцінка, які плюси і мінуси має відповідь чи письмова робота. Змістовно оцінюючи учбову діяльність, її результати та процес, учитель задає певні орієнтири - критерії оцінки, які повинні бути засвоєні дітьми. Учнів навчають оцінювати не лише свою роботу, а й роботу однокласників за єдиними для всіх критеріями. Часто використовуються такі прийоми, як взаємне рецензування, колективне обговорення відповідей і т. ін.

Отже, специфіка самої учбової діяльності дитини впливає на розвиток її психічних функцій, особистісних новоутворень та довільної поведінки.

2.3.