Гра як провідний вид діяльності дошкільника

Гра - важливий засіб розвитку дитини, підготовки її до школи, до майбутнього життя.

У грі відбувається:

- розвиток моторики: гра створює сприятливі умови для удосконалення рухів дитини (О.

- формування довільності пам'яті: у грі діти запам'ятовують і пригадують більше слів, ніж у будь-якій іншій діяльності (З. М. Істоміна);

- вироблення вміння дошкільника підкорятися правилам, утворюється механізм керування своєю поведінкою, гартується воля (З. В. Мануйленко);

- складання довільності психічних процесів;

- формування особистості дитини.

Отже, гра є провідною діяльністю дітей. Звідси випливає її особливе значення для розвитку дошкільників. Гра - найдоступніша для дошкільнят діяльність, оскільки найбільше відповідає їх фізичним і психічним можливостям. Вона ніколи не ставить недоступних вимог, але разом з тим завжди вимагає деякого напруження сил, що підтримує бадьорість, життєрадісність дитини, забезпечує її здоров'я.

1.5.1. Продуктивні види діяльності в дошкільному дитинстві

Поруч з грою суттєву роль у психічному розвитку дошкільника відіграє продуктивна діяльність - малювання, ліпка, аплікація, конструювання. Кожна з них характеризується спрямованістю на отримання результату (малюнка, будівлі та ін.), притаманним певним заданим якостям. Від дитини вимагається, щоб вона вміла досягти необхідного результату навіть у тому випадку, якщо сам процес діяльності у цей момент її не цікавить, щоб вона вміла створити і послідовно втілити задум. Спочатку дитину зацікавлює не стільки результат, скільки сам процес діяльності - складання кубиків, зміни форм глини, поява слідів на папері під час користування олівцем. Спрямованість на отримання результату виникає поступово під час оволодіння діяльністю. І в міру формування цієї спрямованості дитина оволодіває необхідними зовнішніми, внутрішніми, практичними, психічними видами дій, у неї формуються естетичні переживання та творчі здібності.

Увагу психологів та педагогів найчастіше привертають до себе дитячі малюнки.

Зображувальна діяльність дорослого і дитини відрізняється, а саме:

дорослий: головне отримати результат, тобто щось зробити;

діти: результат - вторинне, головне - процес створення малюнка:

- малюють з великим задоволенням, багато говорять і жестикулюють;

- часто викидають свої малюнки тільки-но вони закінчені;

- не запам'ятовують, що саме вони малюють; дитячі малюнки відображають не лише зорове сприймання, а й увесь сенсорний досвід та уявлення про предмет (тому важливо, що дитина малює);

- характер зображень визначається тим, що виділяє дитина для себе в предметі і що знає про нього (н-лад, одяг зображуваної людини може бути «прозорим», тому дитина знає, що під ним знаходяться руки та ноги, деякі частини тіла можуть бути зовсім відсутні - для дитини вони неважливі (вуха, волосся, пальці);

- у дитини, як правило, немає потреби в спостереженні натури (майже не дивиться на предмет, який малює).

Поступово малюнки дітей стають усе більш схожими на дійсність.

Але, як зазначає В. С. Мухіна, дитячим малюнкам притаманна тенденція до закріплення традиційних графічних образів, які швидко перетворюються в шаблони. Найпоширенішими шаблонами є зображення будинків, дерев, квітів.

Закріплення графічних образів і перетворення їх у шаблони - велика небезпека для розвитку дитячих малюнків. Дитина може так і не навчитися малювати нічого, крім деяких засвоєних схем.

Завдання в навчанні малювання - руйнування шаблонів і стимулювання дітей до творчості.

Іншою формою продуктивної діяльності дошкільників є конструювання - цілеспрямований процес створення певного результату (будівлі з кубиків, конструктора). У процесі конструювальної діяльності діти вчаться співвідносити розмір і форму різних деталей, з'ясовувати їхні конструктивні властивості.

Виділяють 3 види конструювальної діяльності:

1) елементарний - конструювання за зразком. Дітям пропонують зразок майбутньої споруди або показують, як потрібно будувати, і просять відтворити заданий зразок.

Така діяльність не потребує особливого розумового чи творчого напруження, але вимагає уваги, зосередження і головне прийняття самого завдання - «діяти за зразком».

2) конструювання за умовами. Діти будують не на основі зразка, а на основі умов, які висуваються завданням гри або дорослим. Таке конструювання вимагає чіткої організації діяльності, розвитку творчої ініціативи. Н-лад, отримавши завдання побудувати парканчик навколо 4 будиночків таким чином, щоб один будиночок (найбільший - будиночок лисиці) був відгородженим від решти трьох (будиночків гусей); дитина розуміє, що вона не має права переставляти будиночки з місця на місце, підлаштовуючи їх до парканчика, що будується.

3) конструювання за задумом; найчастіше присутнє у грі, де використовується не лише будівельний матеріал, а й інші предмети з довкілля. Гра часто передбачає споруди, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти споруджують будиночки, в які вони хочуть заходити, у яких вони хочуть мешкати.

Конструювання об'єднує дітей, вони вчаться спільно обговорювати план побудови, доходити спільної думки, підкоряти свої бажання конструктивним задумам, які підтримує більшість, відстоювати свій більш вдалий варіант конструкції.

Аплікація, ліпка; їхнє психологічне значення схоже на значення зображувальної і конструктивної діяльності. Отже, всі продуктивні види діяльності сприяють розвитку в дітей здібності наперед уявляти собі, що повинно бути зроблено, розвитку здібності до планування діяльності.

2.