Структура учбової діяльності

Учбова діяльність - процес, у результаті якого людина набуває навички чи змінює чинні в неї знання, уміння і навички, удосконалює та розвиває свої здібності. Така діяльність дозволяє їй пристосуватися до навколишнього світу, орієнтуватися в ньому, успішніше і повніше задовольняти свої основні потреби, в тому числі потреби інтелектуального зросту і персонального розвитку.

Структура учбової діяльності:

1) учбова задача;

2) мотив;

3) учбові дії;

4) контроль, що переходить у самоконтроль;

5) оцінка, що переходить у самооцінку.

Основною її одиницею, за Д. Б. Ельконіним, є учбова задача. Вона відрізняється від інших задач тим, що мета розв'язання учбової задачі «полягає у зміні самого діючого суб'єкта, тобто в оволодінні певними способами дій». Процес і результат формування самої учбової діяльності, яка активно складається на початку шкільного навчання, залежить від методики навчання та від форм організації учбової роботи дітей.

Не сформованість учбової діяльності в молодших школярів до їхнього переходу в середні класи веде до відставання дітей у розвитку і є однією з основних проблем, з якими зіштовхуються учні-підлітки, приступаючи до вивчення теоретично складних предметів.

Провідною серед них є смислотвірна, саме вона надає навчальній діяльності особистісного змісту та значущості, визначає характер функцій. Навчальну мотивацію визначають такі фактори: освітня система; освітній заклад; організація навчального процесу; об'єктивні особливості тих, хто навчається (вік, стать, інтелект, розвиток, здібності і рівень домагань, самооцінка, тощо); суб'єктивні особливості педагога, насамперед його ставлення до учня, до власної справи; специфіка навчального процесу.

Навчальна діяльність має зовнішню структуру, яка включає: мотив, учбові задачі, учбові дії, контроль, оцінка, що переходить у самооцінку. Це те заради чого здійснюється діяльність (А.

Розрізняють спонукальну, організуючу та смислотвірну функції мотивації навчальної діяльності, які у своїй єдності забезпечують її керівну роль засобом досягнення учбових цілей.

Задача - складна система інформації про якесь явище, об'єкт, процес, у якій чітко визначена лише частина відомостей, а решта невідома. Вона може бути знайдена лише на основі розв'язання задачі чи відомостей, сформульована таким чином, що між окремими поняттями, положеннями є неузгодженість, протиріччя, які вимагають пошуку нових знань, доведення, узгодження і т. ін.

Способом розв'язання задач називається “всяка процедура, яка при її здійсненні розв'язником може забезпечити розв'язання даної задачі (Г. А. Балл).

Етапи розв'язання задач.

1. Розуміння задачі, сформульованої у готовому вигляді вчителем чи обраною самим учнем.

2. Прийняття задачі учнем, він повинен розв'язувати її для себе, вона повинна бути особистісно значущою, а тому зрозуміла і прийнята для розв'язування.

3. Розв'язування задачі повинно визивати емоційні переживання (краще задоволення, ніж розчарування, незадоволеність собою) і бажання поставити і розв'язувати особисту задачу.

Учбові дії. Розв'язання учбової задачі засобом учбових дій предметних і допоміжних. Дії відповідають певній меті.

Види учбових дій.

1. Дії цілепокладання, програмування, планування, виконавчі, дії контролю (самоконтролю), оцінки (самооцінки). Так, будь-яка діяльність починається з усвідомлення мети як відповіді на питання «для чого», «з якою метою я це роблю?» Постановки цих питань, знаходження відповідей і підкорення поведінки цьому рішенню є складною сукупністю дії.

2. Перетворюючі, дослідницькі дії. Ці дії можуть бути двох планів.

1) учбові дії зі знаходження загального, генетично вихідного відношення в особливому матеріалі;

2) учбові дії зі встановлення ступенів конкретності раніше встановленого загального відношення;

3) дослідницько-відтворюючі дії спрямовані на змістовне узагальнення, і є для учнів способом відкрити деяку закономірність, впізнавання, ідентифікація, фільтрація інформації, структурування, збереження та ін.;

4) мислительні, перцептивні, мнемічні дії - інтелектуальні дії, що становлять внутрішню психічну діяльність суб'єкта.

5) репродуктивні і продуктивні дії. До репродуктивних належать виконавчі, відтворюючі дії, до продуктивних - дії цілеутворення, перетворення, створення, контролю, оцінки, аналізу, синтезу, які здійснюються за самостійно сформованими критеріями.

В учбовій діяльності за критерієм продуктивності і репродуктивності можуть бути виділені 3 групи дій.

1) дії, які за їхнім функціональним призначенням виконуються за заданими параметрами, заданим способом, завжди репродуктивні, н-д виконавчі;

2) дії, спрямовані на створення нового, н-д, цілепокладання, - продуктивні;

3) проміжну групу становлять дії, які залежно від умов можуть бути і тими, і тими (н-д, дії контролю).

Контроль учителя - контрольні дії, що переходять у самоконтроль.

Контроль передбачає 3 ланки:

1) модель, образ потрібного, бажаного результату;

2) процес злиття цього образу та реальної дії;

3) прийняття рішення про продовження чи корекцію дії.

Блонський П. П. виділив 4 стадії прояву самоконтролю стосовно засвоєного матеріалу.

1) Характеризується відсутністю будь-якого самоконтролю (учень не засвоїв матеріал і відповідно не може нічого контролювати).

2) Повний самоконтроль (учень перевіряє повноту і правильність засвоєння матеріалу);

3) Вибірковий самоконтроль (учень контролює, перевіряє лише головне з питань);

4) Самоконтроль здійснюється на основі минулого досвіду, якихось незначних деталей, прикмет.

Оцінка вчителя, тобто зовнішні оціночні дії, які переходять у самооцінку. Контроль (самоконтроль) та оцінка (самооцінка) відіграють значну роль у структурі навчальної діяльності. Це зумовлено тим, що будь-яка дія набуває довільного і регульованого характеру лише за наявності контролювання та оцінювання у структурі діяльності.

3.