3.3. Забруднення літосфери

З розвитком науки та техніки невпинно зростає антропогений вплив на гелогічне середовище.

Шкідливий антпопогений вплив, а також розгул стихій, природних та посилених людиною, завдають грунтам величезної, інколи непоправної шкоди.

– водна і вітрова ерозія;

– погіршення ґрунтової структури;

– механічне руйнування та ущільнення грунту;

– постійне збіднення на гумус та поживні речовини;

– забруднення грунту мінеральними добривами; отрутохімікатами, мастилами та пальним;

– перезволоження та засоленість земель.

Деякі види антропогених впливів на грунти, які зумовлюють зміну їхньої родючості, наводяться в табл. 5.

Таблиця 5

Наслідки антропогенних впливів на грунти

Продовження таблиці 5

Землеробству загрожує й ерозія грунтів: площинна (поверхневий змив) і ярусна (лінійний розмив). Сьогодні ерозія значно посилюється через антропогенний фактор – поздовжня оранка схилів, застосування важкої колісної техніки.

Останнім часом багато проблем виникло у зв’язку з безжалісно експлуатацією земельних угідь. Як відомо, для утворення шару родючого грунту потрібні тисячі, навіть мільйони (залежно від клімату й складу материнської породи) років. Українські чорноземи раніше становили близько 50 % їх світового банку. Тепер через надмірну експлуатацію та забруднення виведено з обороту майже 60 % чорноземів.

Втрата грунтами грудкуватої структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок постійного зменшення вмісту органічних речовин, механічного руйнування структури різноманітними знаряддями обробітку, а також під впливом опадів, вітру, перепаду температур тощо.

Глобальною проблемою сьогодні є постійне зменшення вмісту гумусу, який відіграє провідну роль у формуванні грунту, його цінних агрономічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами.

Щороку землі України втрачають 24 млн т гумусу (перегною), що визначає родючість грунтів. Однією із основних причин цього є споживацький підхід до землі, намагання як найбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути. А гумус витрачається не тільки на мінералізацію з вивільненням доступних для рослин поживних речовин, а й виноситься з грунту в процесі ерозії, з коренеплодами та бульбоплодами, на колесах транспортних засобів, руйнується під впливом різноманітних хімічних речовин.

Сьогодні дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації сільського господарства – погіршуються властивості грунту, його стан через нагромадження в ньому великої кількості шкідливих хімічних речовин, що вносились без належних розрахунків і врахування екологічних законів.

До таких хімічних речовин, в першу чергу, належать міндобрива та різні отрутохімікати – пестициди. Всі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії, і тому, потрапляючи в продукти харчування, вони завдають великої шкоди здоров’ю людей.

Гострою проблемою є вилучення орних земель під забудову різних промислових об’єктів, а також складування промислових та побутових відходів.

Негативний бік мають і такі важливі для сільського господарства роботи як зрошення й осушення земель. Зрошувані землі дають близько 30 % продукції рослинництва, але створення водойм і зрошення великих територій призводить до підняття рівня ґрунтових вод і зміни їхнього хімічного складу. Відбувається засолення грунтів, заболочування, підвищується сейсмічність території.

Внаслідок осушення зникають болота, міліють річки. Меліорація змінює склад рослинності, місця мешкання тварин, призводить до великих втрат лікарських та харчових рослин.

Таке використання та погіршення якості наших земель вимагає вжиття термінових науково обґрунтованих заходів, що сприяють значному підвищенню родючості грунтів та отриманню екологічно чистих продуктів харчування.