2.10. Літосфера

Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що охоплює всю земну кору й частину верхньої мантії; вона складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.

Літосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує важливі функції:

· на її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі й людина;

· верхня тонка оболонка літосфери на материках — це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей;

· літосфера — це «комора» корисних копалин — енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо.

У літосфері періодично відбувалися й відбуваються грізні процеси — виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія земної поверхні, які призводять до небезпечних екологічних ситуацій. Іноді ці процеси спричинюють глобальні екологічні катастрофи.

Нижня межа літосфери нечітка й визначається за різким зменшенням в'язкості порід, збільшенням їхньої щільності та іншими геофізичними характеристиками.

Товщина літосфери на континентах і під океанами різна й становить відповідно 25—200 та 5— 100 км. Найглибші шахти, пройдені людиною, сягають 3—4 км, а найглибша в світі свердловина (пройдена на Кольському півострові) — трохи більше за 12 км. Про склад і будову глибших зон літосфери нам відомо лише на основі непрямих методів (сейсмо- та електро­розвідка, гравіметрія тощо).

Ґрунти — органо-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла.

Це природні утворення, які характеризуються родючістю — здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їхньої життєдіяльності.

Найродючіші й найпотужніші ґрунти — чорноземи — формувалися протягом багатьох тисячоліть у зонах лучних степів, де був сприятливий клімат (тепле літо, кількість опадів — 500—600 мм/рік), оптимальні умови для розвитку багатої трав'янистої рослинності.

Найбільші в світі запаси чорноземів зосереджені на території України. Про їхню цінність свідчить хоча б такий факт: у роки другої світової війни німецькі окупанти вивозили український чорнозем залізничними ешелонами до Німеччини. Сьогодні, на жаль, запаси та якість цього неоціненного природного ресурсу в нашій державі істотно знизилися, що пояснюється варварською, непродуманою їх експлуатацією, ерозією, засоленням, відчуженням земель під кар'єри й промислові споруди тощо.

Дуже важливим компонентом ґрунту є гумус (перегній) — органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів, які переробляють їх, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, сполуками азоту та іншими речовинами.

Ґрунтоутворення — важлива частина біологічного кругообігу речовин та енергії.

Ґрунт забезпечує рослини калієм і вуглецем, азотом і фосфором тощо. Родючість ґрунту залежить від кількості цих речовин у гумусі, гумусу в ґрунті й товщини шару ґрунту. Найкращі чорноземи містять до 9 % гумусу.

Грунти становлять величезну цінність не лише тому, що це основне джерело отримання продуктів харчування:

– вони, крім того, беруть активну участь в очищенні природних стічних вод, які фільтруються крізь них;

– грунтово-рослинний покрив планети – це регулятор водного балансу суші, оскільки він поглинає, втримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи;

– це й універсальний біологічний фактор, і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень.

Визначення раціонального і нераціонального природокористування

Природні ресурси – це природні об’єкти, які використовуються людиною та сприяють створенню матеріального благополуччя.

Розрізняють природні ресурси вичерпані та невичерпані.

До вичерпаних ресурсів відносяться ті, які можуть бути вичерпані в найближчий час або віддаленій перспективі (ресурси надр, живої природи).

До невичерпнаних відносяться ті ресурси, які можна використовувати необмежено довго (ресурси сонячної енергії, вітру, морських приливів).

Класифікацію природних ресурсів по їх вичерпаності наведено на рис. 14.

Рис. 14. Класифікація природних ресурсів по їх вичерпаності.

Земельні ресурси – це з найбільш універсальних природних ресурсів, які необхідні для всіх галузей господарства. Особливості земельних ресурсів полягають у тому, що їх не можуть замінити жодні інші ресурси і вони повинні використовуватися там, де знаходяться.

Територія України становить усього лише 0,4 % загальної поверхні суші, але в Європі це друга за площею країна після Росії, вона займає 6 % Європейського субконтиненту.

Крім того, Україна має дуже зручне економіко-географічне положення і практично вся її територія придатна для промислового, транспортного та сільськогосподарського освоєння. Майже 95 % її території займають низовини і височини і лише 5 % - гори.

Переважно високорородючі грунти і сприятливі кліматичні умови зумовили високу господарську освоєність території – 92 %. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70 %, і це один з найвищих показників у світі.

Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинна база України є багатством її народу, вона забезпечує незалежність і національну безпеку. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Україна вигідно відрізняється від багатьох держав, займаючи 0,5 % суші й переробляючи близько 5 % світового обсягу мінеральної сировини.

На території України розвідано близько 8 тис.родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них – нафта, газ залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі глини, питні мінеральні води та інше.

Біологічні ресурси. Україна завдяки сприятливому географічному положенню в Середній Європі та різноманітним типам рівнинних, степових, лісостепових, лісових ландшафтів, а також гірських екосистем, вирізняється багатими за видовим складом флори та фауни.

Ландшафт – територіальна система, яка складається з природних або природно-антропогенних компонентів і комплексів, які взаємодіють між собою.

Природний ландшафт формується під впливом природних процесів. Розрізняють вертикальні й горизонтальні ландшафти. Під впливом антропогенних дій структура і зовнішній вид ландшафтів зазнають змін. Часто порушені ландшафти відновлювати надзвичайно важко, а деколи і просто неможливо.

Флора – історично складена сукупність видів рослин, які ростуть у будь-якій місцевості або на Землі в цілому. Забруднення природного середовища викидами, стоками, відходами призводить до зникнення окремих видів та загибелі флори в цілому.

Фауна – сукупність видів живих организмів, які мешкають у певній місцевості або на Землі в цілому. Фауна в процесі еволюції постійно зазнає змін. Вона характеризується кількістю видів тварин, які об’єднані спільною територією поширення (ареалом), ступенем її своєрідності.

На жаль, антропогенний вплив на фауну призводить до зникнення окремих видів живих организмів. Види, які зникають, заносяться в Червону книгу і для них створюються особливі умови існування.

Рекреаційні ресурси є передумовою відтворення фізичних і духовних сил людини, затрачених у процесі праці. Майже всю територію України (крім Причорнобильської зони) можна вважати санаторно-курортним регіоном.

Найбільш сприятливим для відпочинку є ліс. Відпочинок у лісі, особливо в гірському, сприяє зростанню фізичних можливостей людини, запобігає серцево-судинним захворюванням, захворюванням органів кровотворення, неврозах, стабілізує роботу органів опорно-рухового апарату.

Поняття природокористування як правовідносин є сукупністю прав і обов’язків суб’єктів, що здійснюють таке користування.

Основними завданням прирокористування є:

1) задовільнення потреб суспільства в природних ресурсах;

2) створення умов для поширеного відновлення природних ресурсів, підвищення продуктивності природного середовища;

3) економія загальної праці за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів;

4) раціональне економне використання невідновлювальних природних ресурсів;

5) цілеспрямоване відновлення ландшафтів.

За значимістю природних ресурсів розрізняють використання природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

- територіальні та внутрішні морські води;

- природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

- атмосферне повітря, підземні води, поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

- лісові ресурси державного значення;

- природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

- дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об’єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України, корисні копалини, за винятком загальнопоширених та інші.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Раціональне природокористування – це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, що не приводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує і підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів, облагороджує їх.

Нераціональним природокористуванням вважається таке природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідновлення, самоочищення і саморегулювання, підривається рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі і куротні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання взагалі.

Виходячі із загальних підходів і особливостей України, формулюються такі основні принципи раціонального природокористування:

- кожна людина має право на здорове і плідне життя в гармонії з природою, на життя в сприятливому для неї навколишньому середовищі;

- раціональне природокористування повинно бути спрямоване на поліпшення якості життя людей у припустимих межах господарської ємності екосистем;

- природокористування повинно здійснюватися не на шкоду навколишньому природному середовищу і забезпечувати можливість задоволення основних життєвих потреб як нинішніх, так і майбутніх поколінь людей;

- в одне ціле повинні бути поєднані економічний розвиток, соціальна справедливість і екологічна безпека, що в сукупності визначають основний принцип раціонального природокористування;

- ведення господарської діяльності повинне здійснюватися з відмовленням від проектів, здатних завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу, екологічні наслідки яких недостатньо вивчені;

- потрібен вільний доступ до екологічної інформації, створення відповідної бази даних (банк екологічної інформації).