78. Динаміка суспільства. Джерела соціальної енергетики. Еволюція і революція в суспільному розвитку.

Розгляд суспільства з погляду його змін і розвитку припускає пошук відповідей на такі питання: які сили або фактори розвитку суспільства є рушійними; які є основні форми, в яких відбувається соціальний розвиток; у якій динаміці розвивається суспільство і соціальні процеси.

Першим є питання про рушійні сили, або джерела змін, що відбуваються в суспільстві.

У соціальній філософії під рушійними силами розвитку суспільства розуміють істотні, необхідні, довгостроково діючі чинники, що забезпечують його розвиток.

Щодо вирішення цього питання серед філософів немає спільної думки. Прихильники натуралістичних концепцій пов'язували розвиток суспільства зі зміною природних основ соціального життя, кліматичними, біологічними і навіть космічними факторами. Послідовники марксистської соціологічної теорії і філософи-технократи визначальну роль у суспільному розвитку відводять матеріальному виробництву, прогресу техніки і технологій. Інші філософи пов'язували процес соціального розвитку зі змінами в культурному житті, системі духовних цінностей.

Важливе місце в теорії суспільного розвитку посідають питання, пов'язані з визначенням форм переходу суспільства з одного стану в інший. Як правило, цей перехід здійснюється революційним або ж еволюційним шляхом і в суспільстві реалізується за допомогою реформ.

Революція - це стрибкоподібний перехід суспільства і держави з одного якісного стану в інший, від одного суспільно-політичного ладу до іншого, а еволюція (у вузькому розумінні цього слова) - процес безупинного, поступового нагромадження в суспільстві чи в його підсистемах (економічній, політичній, соціальній і т. д. ) кількісних змін. У суспільстві можуть відбуватися різні революції: у продуктивних силах, науці і техніці, у свідомості і культурі. Якісні зміни в суспільних відносинах здійснюються в процесі соціальної революції. Соціальна революція є способом вирішення суперечностей, що назріли в суспільстві, і, на відміну від еволюції, являє собою стрибок, що приводить до виникнення нової якості - нових суспільних відносин.

Еволюція соціальна (від лат. evolutio — розгортання)—одне з найпоширеніших у другій пол. XIX ст. вчень про закономірний розвиток суспільства. Елементи теорії соціальної еволюцію в широкому значенні цього поняття розвивали Арістотель, Лукрецій, Дж. Віко, О. Конт. Вивчення у межах дарвінізму теорії природного добору, походження людини мало значний вплив на теорії суспільного розвитку. Продуктом цієї взаємодії стали соціологічні теорії соціальної еволюції у вузькому значенні. їх принципи базуються на твердженні, що минуле людства можна відновити, вивчаючи примітивні суспільства, а історичний родовід сучасного суспільства простежити, вивчаючи первіснообщинні ідеї та звичаї, запозичені з антропології, етнології. Неоеволюціонізм намагається застосовувати дарвіністські принципи до еволюції людського суспільства. Внаслідок їх застосування суспільство розглядається як безструктурна сукупність властивостей чи елементів, які змінюються з часом завдяки випадковим варіаціям і природному добору. Через конкуренцію в певному середовищі деякі типи соціальних явищ починають кількісно переважати в силу кращих адаптивних властивостей.