68. Соціальна філософія Франкфуртської школи. Феноменологічна і герменевтична соціологія. Соціальна філософія в добу постмодерну.

Франкфуртська школа - одна з найбільш впливових в сучасній буржуазній філософії, і зокрема марксологіі,-мала значний вплив на ідеологію, стратегію і тактику всього новітнього ревізіонізму.

Ця школа була утворена в 30-х роках представниками дрібнобуржуазної ліберальної інтелігенції, які з абстрактно-гуманістичних позицій виступили з критикою багатьох негативних сторін державно-монополістичного капіталізму. Одночасно з самого початку вони бачили в робочому класі не велику революційну силу сучасності, а «інтегровану» в капіталізм масу і покладали свої надії на «критично мислячих» інтелігентів. У процесі своєї еволюції лідери Франкфуртської школи виступали то як глашатаї ультралівого і близького до анархізму революціонаризм (Г. Маркузе), то як носії тотального песимізму (Т. Адорно), то як антикомуністи реформістського спрямування. Антикапіталістичні філіппіки виявилися своєрідною зовнішньою оболонкою антикомунізму, який загалом став лейтмотивом діяльності першого і другого поколінь філософів і соціологів Франкфуртської школи.

Феноменологія (гр. -"те, що з'являється" і - вивчення)- напрям філософських досліджень поч. 20 ст. Найвизначнішим представником феноменології був Е. Гуссерль. У викладі Гуссерля феноменологія в основному розглядає та вивчає структури свідомості й явища, які в ній відбуваються. Гуссерль вірив у те, що збудована таким чином наука про явища, феноменологія, може забезпечити міцну основу для усього людського знання включно із науковим. Так філософія могла б отримати статус строгої науки. Крім Гуссерля феноменологію розвив. і критикували М. Гайдеґґер, М. Мерло-Понті, П. Рікер, Е. Левінас. В своїй найпростішій формі феноменологія намагається створити умови для об'єктивного вивчення того, що зазвичай вважається суб'єктивним - свідомості та таких її проявів, як судження, сприйняття та почуття. Хоча феноменологія намагається бути науковою, вона не намагається вивчати свідомість із точки погляду клінічної психології чи неврології.

Замість цього за допомогою систематичних міркувань вона ставить собі метою визначити суттєві властивості структур свідомості та проявів свідомості. Герменевтика означає мистецтво і теорію тлумачення текстів. Філософського змісту їй надав Фрідріх Шлейер-Махер. У нього герменевтика - мистецтво розуміння чужої індивідуальності. Основою розуміння вважав психологію того, хто пізнає і розуміє. Дальшого розвитку герменевтики досягнуто зусиллями В. Дільтея, Е. Гуссерля, Х. Гадамера, П. Рікера та ін. Герменевтика має свій категоріальний аппарат. Це знак і значення, слово і контекст, текст і інтерпретатор та ін. (Ф. Шлейємахер, Г. Гадамер, П. Рікер). Від античності проблема тлумачення, розуміння текстів хвилювала вчених, як і саме поняття мови − засобу спілкування − у зв’язку з мисленням. Мова відкриває істину буття, мовна особистість творить світ культури. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Він передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з'ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури. Скажімо, смисл поняття «живе» з'ясовується на основі функціонування його в певній культурі (в Греції, наприклад, весь космос мислився як щось живе, механістичний світогляд зводив його до механізму тощо). Дух культури (ціле) є основою розуміння окремого (частини).

У некласичній філософії показовим є також найпоширеніший і найбільш популярний сьогодні філософський постмодернізм (англ. букв. те, що після модерну).

У межах постмодернізму поняття "модерн" позначає мислення про еволюційні процеси в науці, філософії, релігії, початок яких у Європі датується XVII ст.

Сама ідея множинності, плюралізму раціональності відображає багатозначність дійсності. Однак у мисленні вона засвоюється складніше, ніж ідея однозначності, вивіреності, жорсткої детермінованості. Очевидно, ця обставина стала однією з причин полегшеного тлумачення ідеї множинності переважно як всеосяжності, еклектики, тотального експерименту без обмежень і будь-якої функціональності, як чергової кризи мистецтва — від музики до кінематографа, літератури, філософії, культури в цілому.

Філософська тенденція в постмодернізмі — факт, що відбувся. Вона виражає умонастрої тієї частини суспільства, яка критичне ставлення до світу людського буття поєднує а творчим пошуком альтернативних рішень. Філософія була і є найбільш повною відповіддю па виклики часу. В її числених напрямах, течіях, школах і тенденціях завжди містяться зерна абсолютної істини. Знайти, дослідити і показати шляхи їх практичного використання — актуальне, почесне і життєво необхідне завдання філософії. Філософська тенденція постмодернізму не може бути тут винятком.

<< | >>

↑

Источник: 94 відповіді з Філософії. 2017

Еще по теме 68. Соціальна філософія Франкфуртської школи. Феноменологічна і герменевтична соціологія. Соціальна філософія в добу постмодерну.:

- Логика - Основы философии - Социальная философия - Философия науки и техники -