<<
>>

Філософія Григорія Сковороди

В Україні тоді серед просвітителів чільне місце займає Григорій Савич Сковорода — гуманіст, поет, філософ. Народився Григорій Сковорода 22 листопада 1722 року в селі Чернухи на Лубенщині, в сім’ї козака.

Отримавши початкову освіту в місце­вій школі, Григорій вступив до Київської академії, де навчався з перервами з 1738 по 1750 рік. Після академії їде в Угорщину. Там, в Токаї, в руській церкві співає в хорі, відвідує Відень, Офен, Пресбург. Повернувшись до України, протягом 15 років вчителює в різних церковно-приходських школах, а в 1769 році припиняє педагогічну діяльність і відтоді понад двадцять п’ять років мандрує по Слобідській Україні, пише, переважно в формі діалогів, найважливіші твори, де висловлює свої погляди на лю­дину і світ, на можливість розкриття пізнання, суті людини, сві­ту. Григорій Сковорода прожив життя і вмер як праведник, муд­рість якого стала джерелом праведності. Помер Григорій Савич у 1794 році в селі Іванівка на Харківщині в садибі дідича Андрія Ковалевського. На камені його могили, як і заповідав філософ, напис: «Світ ловив мене, та не піймав».

Філософія Григорія Савича Сковороди зводилась до основної ідеї, що сутність людини — це дух, думка і серце. Шлях до ідеа­льного суспільства пролягає через серце людини, її мораль, само­виховання, творчу працю. Тема природної людини у творчості Григорія Сковороди, як і в західноєвропейських мислителів-про- світників, — одна з провідних. Філософ осмислює сутність лю­дини з побутового досвіду, яскравого фольклорного надбання народної мудрості. У багатьох творах чітко окреслені три аспекти тлумачення теми природи людини: по-перше, пантеїстичний ас­пект — природність людини як злиття її з первинною природою, тобто натурою; по-друге, соціально-психологічний аспект — природність людини як спрямування життєвої діяльності за її природними нахилами, за внутрішнім законом буття особистості (життя за принципом «хто ти є»); по-третє, природність людини як цілеспрямованість особистості на гармонізацію відносин лю­дина — природа і людина — людина (суспільство). Григорій Ско­ворода палко відстоює рівність між людьми, право кожного неза­лежно від соціального становища на щастя і свободу, вважаючи свободу найвищим досягненням людини. Шлях до ідеального су­спільства, де всі рівні, вбачав у вихованні через самовиховання, на основі праці відповідного життєвого покликання. В ліквідації ненависного світу зла, користолюбства, зажерливості, наживи бачив суть методів вирішення соціальних проблем. Його твор­чість створила міцні передумови для становлення нової українсь­кої літератури. Між тим чомусь Григорій Сковорода бачив, що українському народу загрожувало перетворення в аморфну етно­графічну масу, приречену на денаціоналізацію, але не зважав, ра­хуючи, що все саме собою вирішується. Ідеї Григорія Сковороди хоча і миролюбні, але не пацифічні, за ними стояв той, хто про­буджував народ.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Філософія Григорія Сковороди:

  1. 41. Філософська діяльність Григорія Сковороди.
  2. 2. Філософія в системі духовної культури людства. Філософія як самосвідомість епохи.
  3. 42. Антропологія та етика Г. С. Сковороди.
  4. 17. Філософські погляди Сковороди
  5. 68. Соціальна філософія Франкфуртської школи. Феноменологічна і герменевтична соціологія. Соціальна філософія в добу постмодерну.
  6. Основи психології : навчальний посібник / Григорій Петрович Вася­нович- К. : Педагогічна думка,2012. - 114 с., 2012
  7. 18. Філософія серця
  8. 27. Некласична філософія 19-20 ст
  9. 18. Схоластична філософія Томи Аквінського.
  10. 16. Класична німецька філософія
  11. 16. Класична німецька філософія
  12. 16. Філософія в Києво-Могилянській академії