Просвітителі про державу і право

Тоді ж в Україні серед просвітителів немало відомих мислителів, увага яких прикута до питань соціального життя, проблем держави і права, особистості і суспільства. Їх, зокрема, дотримувалися у своїх працях випускники Київської академії — Іван Хмельницький, світогляд якого формувався під впливом ідей Канта та Фіхте, Яків Козельський — професор Московського уні­верситету, українець за походженням, Василь Золотницький, Па­вло Сохацький.

У питанні про державну форму Петро Лодій, Яків Козельсь- кий та ін. схилялись до республіки тому, що при республікансь­кому правлінні спільна користь виступає базою всіх людських добропорядностей та законодавства, підкреслював Яків Козель­ський. Як тільки держава, суспільство, право не створені люди- ною, а створюються, формуються в процесі тривалої еволюції, вони не можуть будуватися волею людей. Представники історич­ної школи на Заході доводили, що нема природного права, а є лише позитивне право, що має свої закони розвитку, що не за­лежать від розуму. Саме право — історична спадщина народу, що не може і не повинна довільно змінюватися. Справжнім бут­тям, джерелом права виступає не закон, що довільно приймається державою, а звичай, що виражає дух народу. Ось чому в позиції перебудови держави Сергій Десницький хоча і не обмежував се­рйозно монарха в здійсненні законотворчої влади, все ж ставив вимогу зміцнювати орган народного представництва — сенат, члени якого мають користуватися рівними правами і відстоювати суспільні інтереси, вимагав і незалежності і незмінюваності суд­дів, рівності всіх перед судом, а також введення суду присяжних, введення місцевого самоуправління та ін.

2.