Тоталітаризм та християнський демократизм про взаємовідносини особи та держави

Повне підпорядкування людини державі, розчинення індивіда в безликому колективізмі — у політичній партії, класі, нації тощо, безумовний пріоритет цілого над приватним — осно­ва тоталітарної системи взаємовідносин особи і влади.

Тоталітаризм позбавляє людину всілякої свободи вибору, ро­бить повністю беззахисною перед всепроникаючою владою. Як­що одним полюсом тоталітарного бачення особи є людина- гвинтик, то іншим верхнім полюсом виступає всезнаючий та всемогутній вождь, наділений рисами божества. Ідеологізуючи та політизуючи все суспільство, тоталітаризм безмежно поширює сферу взаємовідносин індивіда і влади і одночасно внутрішньо деполітизує особу, перетворює її на людину-функцію, позбавле­ну всякої свободи політичного вибору. В кінцевому підсумку то­талітаризм веде країну до історичної безвиході, тому що руйнує головне джерело сили держави і суспільного багатства — вільну особу, людину-творця.

В сучасних умовах органічне поєднання традиційних ціннос­тей лібералізму і деяких колективістських ідей обґрунтовується в широко розповсюджених у політичній думці теоріях та думках. Видатне місце серед теорій займає християнська концепція полі­тики, а також соціал-демократична ідеологія. Сучасне християн­ське політичне вчення претендує на золоту середину між індиві­дуалізмом, лібералізмом та колективізмом тоталітаризму. Визначаючи місце особи в державі, християнське політичне вчення виходить з трьох основних принципів: унікальної цінності кожної людини внаслідок її духовності, солідарності та субсида- рності. Повага до кожної особи держави та суспільства — це ос­нова гуманістичного ставлення до людини — такий зміст прин­ципу унікальної цінності кожної людини. Соціально-політичне кредо християнського вчення — солідарність. Солідарність — це відповідальне виконання людиною своїх громадських обов’язків, піклування кожного про все і всіх — про кожного — така суть принципу солідарності. І третій, найважливіший принцип хрис­тиянського вчення, — субсидарність, що означає відповідаль­ність кожного за своє благополуччя, надання державної підтри­мки тим, хто сам не може забезпечити себе, неповнолітнім, ін­валідам, престарілим, безробітним тощо. Виявляючи по можли­вості достатню допомогу всім бідним, держава не повинна за них робити те, що вони можуть робити самі, тобто не породжувати соціальне утриманство, а спонукати їх виявити і забезпечити се­бе. Такі тоталітарна і християнсько-демократична форми взаємо­відносин особи й держави.