Функції науки про політику

Важливим елементом науки про політику виступають і її функції. Функціями є ті напрями, за якими здійснюється вплив науки на вивчення її людьми і її використання людьми в інтересах суспільства.

Наука про політику досліджує історію політичної думки, полі­тичних систем, політичних процесів, політичної свідомості та політичної культури, а також глобальних світових політичних проблем та закономірностей розвитку. Наука про політику як на­ука здійснює фундаментальні і прикладні дослідження, озброює маси знаннями про політичну сферу суспільства, про закономір­ності її розвитку, про сучасні політичні інститути, їх структуру і функціонування, про права, свободи та обов’язки громадян демо­кратичного суспільства, про зміст і шляхи формування політич­ної культури, про рушійні сили сучасного світового розвитку. Вивчення науки про політику допомагає стати компетентним по­літично, оволодіти діалектико-матеріалістичним методом аналізу політичних процесів, — все це допомагає реалізувати світогляд­ну функцію науки про політику.

Можливість виробити методи, способи, уміння та навики за­стосування принципів сучасного політичного мислення при ана­лізі соціально-політичних проблем, зайняти активну громадянсь­ку позицію, здатність ефективно впливати на політичні процеси, брати участь в здійсненні народовладдя — і тим самим виконує наука про політику методологічну функцію. Важливо відзначити й ідеологічну функцію політичної соціології, яку в певній мірі за­позичує і наука про політику. Ідеологічна функція науки про по­літику полягає не тільки в тому, щоб своєчасно інформувати громадськість про рівень популярності того або іншого політич­ного діяча або політичного інституту, але й про формування іде­ології взаємної терпимості, пропаганда уявлення про політичну реальність як барвистість і неприйняття однозначних оцінок, а, отже, і непідвладність простим політичним рішенням.

Виховна функція науки про політику полягає в тому, що спри­яє політичному моральному вихованню, дозволяє всій системі знань формувати політичну свідомість, політичну культуру полі­тично компетентних членів суспільства, способи та форми їх участі у політичному житті, здатні ефективно впливати на полі­тичні процеси, що відбуваються в суспільстві.

Визначаючи об’єкт, предмет, закономірності, функції науки про політику, її роль у формуванні політичної свідомості та полі­тичної культури населення, багато соціологів та політологів на­магаються розкрити взаємозв’язок і взаємоперехід політичних і соціальних відносин, зміст політичних та соціальних процесів. Вітчизняні соціологи і політологи, розглядаючи відмінності між наукою про політику та іншими соціально-політичними науками, і, зокрема, соціологією, відмічають: якщо предмет науки про по­літику — закономірності, формування і розвиток політичної вла­ди, форми та методи її функціонування та ін., то предмет соціо­логії — суспільство, це наука про суспільство, окремі соціальні інститути (держава, право, мораль та ін.), політичні процеси, сус­пільні верстви та соціальні спільності. Переплетіння соціології та політології — реалії сучасності тому, що політичні процеси не­можливо вивчати без розгляду соціологічних, тобто суспільних, відносин.

Підпадаючи під владу суспільної думки, наука про політику може легко втратити свій об’єкт і тим самим припинити викону­вати одну з основних функцій — підтримання в суспільстві де­мократичної суспільної згоди і злагодженості та відповідного по­літичного порядку. Специфічний аспект використання політичної інформації — її дидактичне засвоєння за допомогою навчальних посібників, різних навчальних програм та ін., мета яких — сфор­мувати у людей політичні знання і переконання, оціночні полі­тичні критерії та ін. Наука про політику тільки тоді стає автори­тетною галуззю знань, коли викорінено помилкові принципи та установки, характерні в минулому для соціально-політичних наук.

По-перше, доцільно уникнути традиційної для вітчизняного суспільствознавства радянізації баченої політичної науки, не аб­солютизувати висновки політичної теорії і практики досвіду уст­рою сучасних політичних систем і політичних інститутів, їх фун­кціонування. Вивчення політичних процесів передбачає ураху­вання всієї їх багатоманітності, характерної для сучасної цивілі­зації.

По-друге, в процесі вивчення політичних відносин функціо­нування політичної системи і її інститутів та механізмів дії акти­вно використовувати досягнення світової політичної науки, осо­бливо науки про політику Заходу, де нагромаджено багато цінного у вивченні політичних проблем — політичних інтересів особи, верств, соціальних спільностей, політичної культури насе­лення, діяльності політичних партій та рухів, масових суспіль­них, громадських об’єднань та організацій, політичного лідерства.

По-третє. Важливо уникнути зайвої юридизації в процесі ви­вчення політичної науки, переважання чисто державно-правових аспектів у змісті науки про політику, особливу увагу доцільно приділити природі політичних явищ, причинно-наслідковим зв’язкам та ін.