<<
>>

Основна ідея священних книг

Тісний зв’язок політики та релігії, їх переплетіння — як історична традиція всіх великих конфесій — християнства, мусульманства, іудаїзму, буддизму простежується в змісті і кон­цепціях священних книг — Біблії, Корану, Талмуду, де поряд з релігійно-обрядовими та побутовими, морально-етичними пора­дами і рекомендаціями даються широкі і прості політичні наста­нови, що обов’язкові для віруючих і відображають політичні по­дії рабовласницького та ранньо-феодального суспільства.

Священні книги — настільні путівники для віруючих в їх житті та діяльності. При певних специфічних відмінностях у змісті священних книг ясно простежується їх разюча схожість в голо­вному і вирішальному — в політичних орієнтаціях, що відобра­жають інтереси панівних класів — рабовласників або феодалів, в ставленні до нижчих класів і станів, з наполегливістю, уперто на­голошується на непохитності існуючого обожнюваного експлуа­таторського ладу. Священні книги визнають непорушним і при­родним поділ суспільства на багатих і бідних і засуджують прагнення бідних змінити своє тяжке становище, немовби угото­ване їм не властями, а самим Господом Богом. Обожнення дер­жавної влади найрельєфніше висловлене в Біблії, де апостолу Павлу приписуються погляди, що стали політичною програмою для всіх християн світу: «Всяка душа та буде покірною вищим властям, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені. Тому, хто чинить опір владі, той противиться божо­му встановленню» (Послання до римлян. Новий Завіт, гл. 13, п. 12). Звідси випливають і заклики до гноблених: «Раби, у всьому коріться панству вашому во плоті... В простоті серця бійтесь Бо­га» (Послання до колосян. Новий завіт, гл. 3, п. 22).

Обожнення царів, монархів, халіфів, ханів мало місце ще в язи­чницьких релігіях, зокрема, римські імператори оголошувалися богами. Папа римський проголошував себе намісником Бога на землі, російські царі називались «помазаниками божими».

Коран, як і Біблія, відстоює експлуататорське суспільство як «божествен­не встановлення» самого Аллаха і погрожує жорстокою розправою тим, хто не слухатиметься «вісника Бога». Хто зазіхатиме на май­но вищих класів, «не задивляйся очима твоїми на ті блага, якими наділені деякі наші сімейства», — сказано в Корані (гл. 20, с. 131). Схожі положення закладені й у Талмуді — священній книзі іудей­ської релігії, де обожнювався поділ суспільства на багатих (хаве- рів) і бідняків (амхаресців), узаконюється жорстоке поводження з рабами, як «худобою, що говорить» і навіть встановлюються для них знаряддя послуху та тортур — ошийник, батіг та ін. Разом з тим релігійні книги в розраду бідним і гнобленим обіцяють їм віч­не блаженство в загробному житті, в раю, куди не будуть допуще­ні багатії. «Багатому втрапити в царство небесне так само тяжко, як верблюду пролізти в вушко голки», — говориться в «Новому Завіті». Біблія вістує: багаті тільки в цьому світі можуть користу­ватися всіма життєвими благами, а в загробному житті будуть тер­піти скруту на відміну від бідняків. Тому, вказується в Корані, по­кликання людини в тому, щоб, покірливо переносячи будь-які негоди, звернути свої помисли на особисте врятування на тому світі, не надаючи значення земному життю. Зневага до земного життя в ім’я вічного загробного, тлінність земного життя яскраво висловлені в «Новому Завіті»: «Що таке життя ваше! Пара, що ви­никає на певний період, а потім зникає». I хоча церква нерідко за­мовчує або по-іншому тлумачить основні положення релігії, однак релігійних книг вже не переробиш. I сама церква визнає їх незапе­речними. Сучасні церковні служителі знов підтверджують, що «не земля, але небо — істинна наша вітчизна», «на небі наше вічне життя, наш спокій і блаженство».

Кричущу невідповідність реальних відносин людей в сучасному суспільстві піддав критиці письменник Володимир Тендряков, який відмітив крайню суперечливість та закликав: «Любити таку людину, означає, принаймні, примирятися з тим, що несумісно з любов’ю, су­перечить їй, знищує її. В такому випадку любов немовби підтримує ненависть, жорстокість, неблагородство і тим зводить себе до нісені­тниці» («Наука і релігія», 1991, № 11). А втім, і самі церкви не дотри­муються принципу загальної любові у взаємовідносинах з іншими церквами, особливо з тими, що вийшли з підпорядкування й претен­дують на автономію. Церковне керівництво не терпить різномислен- ня у своєму середовищі та жорстоко розправляється з тими ієрарха­ми, які займають протилежні соціальні позиції, зокрема у ставленні до державної влади. З історії Російської православної церкви відомо, що в церковній ієрархії неодноразово виникали принципові розбіж­ності й до інакомислячих застосовувалося не всепрощення, а суворі заходи впливу, аж до позбавлення повноважень, відлучення від церк­ви, заслання в дальні монастирі та інші заходи впливу.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Основна ідея священних книг:

  1. Ідея просвітницького абсолютизму
  2. Наполеоновские войны и Священный союз как система общеевропейского порядка
  3. Українська ідея Михайла Грушевського
  4. 66. Ідея суспільно-економічних формацій у марксизмі. Соціальні дії М. Вебера.
  5. 69. Українське Просвітництво. Національна ідея у Європі та Україні. Філософія України у ХХ ст. (20 – 80 роки).
  6. 64. Соціально-політичні погляди мислителів Нового часу (Н. Мак’явеллі, Савонарола, теорія суспільного договору Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж. -Ж. Руссо, ідея історичного прогресу Дж. Віко, Ж. Кондорсе, Й. Г. Гердер).
  7. 22. Происхождение и ранняя история христианства: социальные и идейные предпосылки зарождения. Христианство возникло в палестине в i в. Н. Э. Его родство с иудаизмом проявляется в том, что первая часть библии, ветхий завет, священная книга как иудеев, так
  8. Сущность основных средств (основного капитала) предприятия. Источники их формирования, состав и структура
  9. Сущность основных средств (основного капитала) предприятия. Источники их формирования, состав и структура
  10. 4. Нарушения кислотно-основного равновесия, классификация. Основные механизмы компенсации.
  11. 42. Основные причины, предпосылки и задачи великой французской революции. Содержание основных этапов.
  12. Проверка сохранности, технического состояния и использования основных средств. Ревизия операций по поступлению и выбытию основных средств.
  13. Основные этапы становления идеи развития в биологии. Структура и основные принципы эволюционной теории.
  14. Основные проблемы схоластики. Философия Фомы Аквинского. Учение об универсалиях. Номинализм и реализм как основные направления средневековой мысли.