Поняття політичний режим

Політичний режим (від франц. regime) — державний суспільний устрій, спосіб правління. Це функціонування полі­тичного життя, що складається внаслідок політичних дій соціа­льних суб’єктів у системі певних політичних владних інститутів, структур, політичних відносин і взаємодії людини і суспільства.

Політичний режим — система засобів та методів здійснення політичної влади, форма взаємодії державно-владних структур та населення. Будь-який політичний режим визначається, по- перше, процедурами та способами організації владних інститутів та безпосереднім здійсненням влади; по-друге, стилем прийняття суспільно-політичних рішень; по-третє, взаємовідносинами між політичною владою та громадянами (населенням) країни. Суве­ренність і соціальний зміст політичної системи, політичної орга­нізації суспільства, структура влади, способи, методи та засоби її здійснення і характеризують політичний режим суспільства.

Природно, політичний режим — політичне явище, що створю­ється органічним поєднанням трьох політичних інститутів — полі­тичної організації суспільства, системи прав і свобод людини, сис­теми методів і механізму здійснення влади. Основними компонентами політичного режиму є: принцип легітимності (закон­ності), структура інститутів, система політичних партій і рухів, і, нарешті, форма і роль держави у здійсненні влади. Принцип легіти- мності передбачає відповідність політичної влади цінностям, на яких базується той або інший режим, і які відповідають інтересам, потребам і сподіванням населення.

Якщо форми державності визначаються трьома категоріями: формою правління або відносинами між центральними органами держави; політичним режимом як сукупністю способів і мето­дів існування державної політичної влади; державним устроєм або структурою органів державного управління (відносини між центральною владою і владою на місцях, а також системоутво­рюючий принцип державної побудови), то політичний режим визначається трьома основами: економічною, політичною та іде­ологічною. Економічною основою виступає власність на основні засоби виробництва в різноманітних формах (в чиїх руках влас­ність, в інтересах того класу, соціальної спільності і створюються сприятливі умови політичного і економічного життя). Політич­ною основою є держава, що має законодавчі та виконавчі функції влади, встановлює і підтримує в суспільстві порядок, вигідний можновладцям. Ідеологічною основою є ідеологія панівного кла­су, політичної еліти, що утверджує у свідомості людей думку про доцільність саме існуючого суспільного устрою. Але на практиці визначеність виявляється, по-перше, в тому, що держава — голо­вний інститут диктатури панівного класу — по-різному підпо­рядковує йому волю всіх елементів соціальної структури. По­друге, клас — носій диктатури — самоорганізується, перетво­рюючи свою волю на волю державну. Такий самовплив є не що інше як демократичний метод здійснення влади. Та, залежно від розчленування панівного класу і характеру внутрішньокласових відносин, демократичний метод може проявлятись в межах від повної самоорганізації до примусу окремих соціальних спільно­стей, панівних верств.

Звичайно ж, на практиці політичний режим виступає одночасно демократичним (для імущих) і тоталітарним (для неімущих), що ставить трудящих під повний (тотальний) контроль держави. По­двійність політичного режиму проявляється на всіх етапах розвит­ку людського суспільства (в рабовласницькій державі, в давніх Вавилоні, Римі, Афінах та ін., у феодальних суспільствах, у капі­талістичному тощо). Відповідно до нових форм правління зміню­валися і методи здійснення влади. Однак основну роль у наданні політичному режиму демократичного фасаду відіграє система по­літичних прав і свобод. Безліч визначень політичного режиму, що найчастіше не виключають, а доповнюють одне одне, говорить про те, що природа політичного режиму досить складна, але має ряд тісно пов’язаних один з іншим вимірів. Головним виміром змі­сту політичного режиму виступає міра здійснення влади і реаліза­ція суб’єктами, що володарюють, принципів легітимності в полі­тичній діяльності. Інші виміри змісту політичного режиму наступні: засіб і порядок формування представницьких установ; взаємовідносини законодавчої, виконавчої і судової влад; стано­вище і умови діяльності політичних партій і масових рухів; право­вий статус особистості, гарантії здійснення людських прав; спів­відношення допустимого і забороненого; порядок функціонування правоохоронних і каральних органів; політична стабільність суспі­льства; характер політичної свідомості. Політичний режим — це концентрована характеристика системи, що функціонує, з пози­цій конкретно-історичних принципів її легітимності.