Проблеми становлення демократичного суспільства

Ідеал демократії, що формується, не будучи ототожне­ним з реаліями, які виникають у процесі його реалізації, нерідко прямо протистоїть їм. Усвідомлюючи ту обставину, що структури ідеалу демократії досить складні та на них діє сильний вплив полі­тичних і соціальних пріоритетів, спробуємо вичленити найбільш важливі його компоненти.

По-перше, перехід до демократії від абсолютистсько-олігар­хічних систем в Західній Європі здійснювався протягом століть. Створювалися системи цінностей, суспільні та державні інститу­ти. Рух до демократії у Великобританії почався з прийняття Білля про права (1689 р.), в США — з Декларації про незалежність (1766 р.), у Франції — з Декларації прав людини і громадянина (1789 р.). І тільки до середини XX століття в Західній Європі за­кінчилося утворення демократичних інститутів і структур. Тоді ж відбувалося поліпшення матеріального і духовного рівнів життя населення, підвищувалася політична та правова культура насе­лення, поширювались права і свободи особи тощо. Перехід до демократії від системи гранично жорсткого тоталітарного режи­му в країнах Співдружності здійснюється в умовах розвалу еко­номіки, руйнування господарських структур, інфляції і суперінф- ляції, падіння рівня життя населення, правової безмежності, корупції, конституційної анархії. Повністю зрозумілим є прого­лошення двоєдиної мети на перехідний період: створити ринкову економіку і демократизувати політичне і соціальне життя.

По-друге, відсутність безпосереднього зв’язку між ринковою економікою і демократичним політичним устроєм ускладнює реа­лізацію двоєдиної мети. Потрібно констатувати, що складові час­тини демократичного ідеалу по-різному взаємодіють з логікою ри­нкового господарства. Окремі елементи ринкової економіки сприяють появі та зміцненню демократичних інститутів і струк­тур, чимало елементів ринкової економіки виявляють відкритий опір демократизації суспільства. Звідси виникає усвідомлення не­обхідності конституційних механізмів, що стримують і обмежують роль ринку в демократичному суспільстві. Держава вже в період демократизації владних інститутів і структур повинна брати на се­бе турботу про ті соціальні верстви, які виявляються на найнижчих сходинках соціальної системи. Але це можливо лише тоді, коли ринкова система буде ефективно функціонувати і створювати умови для економічної стабільності демократичного ладу.

По-третє, процес демократизації при просуванні від тоталі­тарного режиму допускає вибір одного з двох шляхів: поступової лібералізації політичного режиму при практично незмінних кон­ституційних правах і свободах особи або перманентного розши­рення прав громадян при практично незмінних державно- політичних інститутах. Відбувається диференціація засобів наро­дження демократії. Перманентне розширення політичних прав і свобод громадян — найбільш розповсюджений засіб демократи­зації. Економічна база залишається від попереднього режиму і створює можливість без особливих економічних потрясінь вирі­шувати нагальні завдання, в тому числі і завдання, проблеми со­ціального забезпечення. Реформування політичної системи під­кріплюється економічною базою політичного режиму, що зникає, а тому здійснюється без істотних соціальних потрясінь. Країни Співдружності, і Україна в їх числі, обрали шлях політичної де­мократизації тоталітарного режиму. Політичні права і, зокрема, демократичне виборче право почали здійснюватися до завоюван­ня основних свобод, ще в умовах тоталітаризму. Але розвал еко­номіки не сприяє активізації демократичних процесів.

По-четверте, щоб демократія ефективно функціонувала, не­обхідно дотримуватись деяких умов: повинен бути критерій, за яким можна оцінювати протилежні ідеї; повинно бути загальне бажання людей дотримуватись узвичаєного критерію. Все це за­безпечується інститутом голосування, гарантується конституцією і вірою в демократію як засіб життя цивілізованого людства. Для існування демократії повинна існувати її результативність в реа­лізації економічних, політичних і духовно-моральних проблем. Але ефективність демократії залежить не від вказівок, що надхо­дять згори, а від творчої ініціативи індивідів. Тому наслідки де­мократичних перетворень часто-густо непередбачувані. Багато залежить і від суб’єктивного фактора.

Здійснювана в Україні стрибкоподібна демократизація ініцію­ється згори, і активні соціальні перетворення нерідко змінюються періодами застою, відкочуванням від уже досягнутого. Результа­тивність демократизації суспільного життя України нерідко є палі­ативною і в будь-який момент може бути перекреслена вольовими рішеннями владних структур. Ідеальний же тип демократизації, характерний для США і країн Західної Європи, відрізняється зба­лансованістю, органічним протіканням процесу, відсутністю знач­них соціальних потрясінь, нічим не обґрунтованих руйнувань со­ціальних інститутів, і мирним вирішенням конфліктів, що вини­кають.

Література

Андерсон Р. Д. Тоталитаризм: концепция или идеология? // Полис. — 1993. — № 3.

Вятр Ежи. Типология политических режимов // Лекции по политологии. — т. 1. — Таллинн, 1991.

Основы политической науки: Учебное пособие / Под ред. проф. В. П. Пугачева. — ч. 1, 2. — М., 1993.

Очерки политологии: Учебное пособие. — Х., 1993.

Політологія / За заг. ред. I. С. Дзюбка, К. М. Левківсько- го. — К., 1998.

Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціально-політичного розвитку // Політична думка. — 1993. — № 1.

Фадеев Д. А. От авторитаризма к демократии: закономерно­сти переходного периода // Полис. — 1992. — № 1—2.

Цыганков А. П. Демократизация общества как макросоциа- льный процесс // США: экономика, политика, идеология. — 1991. — № 12.

Питання для повторення

♦ Що визначає тип політичного режиму? Як визначити полі­тичний режим в сучасній посттоталітарній Україні?

♦ У чому полягає суть ідеалу демократії з позиції посттоталі- тарного суспільства?

♦ Чим визначаються кордони реалізації демократичного ідеа­лу? У чому суть тоталітаризму і авторитаризму?

♦ Сучасні концепції демократії: суть, зміст.

♦ Політична еліта і демократія.