Сучасні теорії еліт

Сучасні теорії еліт різноманітні. Можна виділити ряд напрямків. Історично першою групою теорії еліт, що не загубила сучасної значимості, стали концепції макіавеллістської школи (Моска, Парето, Міхельс, Гелбрейт, Дюверже, Ліпинський та ін.).

Утворені вже у XX ст. ціннісні теорії еліт намагаються подо­лати слабкості теорій еліт макіавеллістської школи. І хоча в цін­нісних теоріях еліт головною конструктивною силою суспільства вважається еліта, все ж пом’якшуються позиції у ставленні до демократії, робиться спроба пристосувати теорію еліт до реалій сучасних демократичних держав. Однак, за ступенем аристокра­тизму, у ставленні до мас, демократії та ін. різноманітні ціннісні теорії еліт розрізняються.

Концепції множинності, плюралізму еліт істотно збагачують і розвивають деякі демократичні настанови ціннісних теорій еліт. Соціологи Отто Штаммаєр, Давід Рісмен, Сеймур Келлер, Роберт Даль та інші розцінюють концепції множинності еліт як запере­чення елітарної теорії. Вплив кожної з еліт обмежений специфі­чною для неї сферою діяльності. Жодна з еліт не здатна доміну­вати в усіх сферах суспільного життя. Плюралізм еліт визна­чається складним суспільним розподілом праці, різноманітністю соціальних структур. За допомогою різноманітних демократич­них механізмів: виборів, референдумів, опитувань, преси та ін.

Співвідношення еліти і демократії розглядається не тільки в спектрі протиставлення їх одна одній. Відсутність у західному суспільстві раціональної еліти розглядається як одна з головних причин кризи демократії. Необхідність елітарного правління зу­мовлюється самою демократією. Для збереження і зміцнення де­мократії вважається необхідним відродження консенсусу, для чо­го слід відновити авторитет еліти. Тому постійно уточнюється зміст понять еліта і демократія. Дедалі частіше робиться висно­вок, що демократія в сучасному розумінні — це не правління на­роду, а уряд, схвалений народом (Йозеф Шумпетер). По суті, об­меження участі мас у політичному процесі пояснюється тим, що нібито масам властиві антидемократичні тенденції. Маси слабо уявляють цінності та принципи демократії і, піддаючись впливу демагогів, можуть їх порушувати. Елітаристи вважають, що де­мократія діє ефективніше, якщо створена еліта забезпечує бу­фер між ірраціональною громадськістю і державою. Поєднання елітаризму з демократією вважається природним уже тому, що еліта, яка управляє, керує, визнається необхідною для будь-якого суспільства, в тому числі і демократичного. Елітарна демократія передбачає плюралізм еліт, що забезпечує дисперсію, тобто роз­клад влади на основі протиборства і балансу політичних сил, представлених різноманітними елітами. Йде конкуренція еліт у боротьбі за владу. Маси, вибираючи між елітами, що конкуру­ють, мають можливість повністю впливати на політику, виявляти свою волю і почуття. I взагалі, елітарна демократія не відкидає ідеї народного суверенітету — управління еліти в ім’я добра на­роду, суспільства.