<<
>>

Політичні партії та партійна система в сучасній Україні

Успішна демократизація суспільств, яке раніше перебувало під політичним диктатом однієї партії, безпосередньо пов’я­зується з партійним і партійно-системним плюралізмом. Україна не є винятком.

Суспільство є справді демократичним тоді, коли партії стають результатом політичної активності громадян і виконують роль реального посередника між владою й народом. В Україні після 1991 р. значна частина партій створювалася не спільними зусил­лями активної частини населення, а з ініціативою одного чи кіль­кох формальних лідерів і фінансово-промислових груп (ФПГ).

Наявність в Україні низки «кишенькових», «приватних», «сконструйованих під лідера» політичних партій створює ситуа­цію їхньої невідповідності загальносуспільним вимогам та очіку­ванням. Владні структури, сформовані цими партіями, діють у власних інтересах. Більшість політичних партій і блоків викорис­товує фінансово-промислові групи як механізм входження до пар­ламенту з метою системного лобіювання власних та олігархічних інтересів.

Багатопартійність в Україні не визначає економічної, соціаль­ної, фінансової політики держави та практично не впливає на неї. У протистоянні національних і корпоративно-партійних інтересів й інтересів ФПГ зазвичай перемагають останні. При цьому немає жодної партії, яка не декларувала б своїх програмних засад саме в соціально-економічній сфері.

Більшість політичних партій України взагалі не працює відпо­відно до своїх статутних і програмних засад. Державницьке мис­лення партій залишається політичним побажанням. У складі ке­рівних партійних органів бракує висококваліфікованих фахівців, професіоналів у галузі економіки, політики, права, соціальної, — фінансової сфери. Вітчизняні партії виявилися неспроможними напрацювати ефективні антикризові програми, щоб добитися їх практичної реалізації.

Пропорційна виборча система із закритими списками не спри­яє кадровому оновленню політичних партій, які не стали ідеоло­гічними інститутами відповідно до кращих європейських взірців.

Партійне апелювання до перевірених часом стійких політичних ідеологем залишається голослівним, ситуативним бо навіть спе­кулятивним. Як наслідок — партії не мають консолідуючої між- партійної ідеології, ідеологічного консенсусу щодо найбільш важ­ливих і значущих суспільних цінностей (ними могли б стати пат­ріотизм, гуманізм, демократія, соціальна справедливість).

Оскільки впливові політичні партії України здебільшого є партіями «одного актора», вони схильні до авторитарної структу­ри. Додатковим негативом партійного життя є неякісне виконан­ня партіями ролі соціально-політичних комунікаторів.

Як уважає відомий український політолог М. Михальченко, в Україні не завершений процес формування партійної систе­ми. Існуючі політичні партії зберігають кланово-патерналіст- ський характер, є ідеологічно безбарвними (навіть Комуністи­чна партія України). Доволі часто неможливо передбачити процес зростання їх впливу серед населення або ж зникнення з політичної арени, оскільки внутрішньопартійна динаміка ви­значається не перебігом політичних процесів, а впливом оліга­рхічних груп та їх лідерів.

Існує стійка неузгодженість між провідними політичними си­лами щодо цілей політичного розвитку країни та необхідних за­собів забезпечення. Партійні лідери не можуть домовитися з біль­шості проблем суспільного поступу, щодо пріоритетів внут­рішньої та зовнішньої політики. До цього додаються суперечнос­ті всередині партій і блоків. Втрата влади та перехід в опозицію означають негайну актуалізацію принципу «що гіршою є ситуа­ція в країні, то легше повалити владу».

Таким чином, в Україні багато політичних партій (їх кількість коливається у межах 150—170), але немає багатопартійності в її класичному розумінні.

Політичний спектр сучасних партій представлений кілько­ма напрямками. Назвемо їх.

Соціалістично-комуністичний: Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Селянська партія України, деякі інші. Ці партії зорієн­товані переважно на пріоритет колективних форм власності й гос­подарювання в економіці, розвиток міждержавних відносин, зок­рема інтеграційних економічних процесів у межах СНД.

Центристський: Народно-демократична партія України, Co- ціал-демократична партія України (об’єднана), Партія регіонів, Партія зелених України, Народна аграрна партія України, Сильна Україна та ін. Визначаючи самоцінність незалежної України, ці партії зосереджують свою увагу на проблемах соціально- економічного розвитку, реалізації прав громадян України.

Націонал-демократичний: Народний Рух України, Республі­канська партія України, Християнсько-демократична партія Украї- ни, Конгрес українських націоналістів та ін. Побудова держави за національною ознакою, вихід України із СНД, критичне ставлен­ня до ініціатив Російської Федерації — такими є програмні вимо­ги цих партій.

Резюме за змістом теми. Партійна складова політики бу­ла й залишається важливим аспектом її розвитку. Монопартій- ність — це історичний вирок країні, оскільки моністична влада рано чи пізно деградує до стану, який унеможливить поступаль­ний розвиток усієї політичної спільноти. Партійний плюралізм додає шансів на розвиток. Змагання партійно організованих учас­ників політичного процесу зводить до мінімуму загрозу узурпації влади та зловживання нею.

Прогнозуючи розвиток багатопартійності в Україні, можна передбачити, що вітчизняна партійна система поступово трансформуватиметься від атомізованої системи з надмірною кількістю нечисленних, маловпливових партій до більш стабіль­ної системи поміркованого плюралізму. Лише консолідація, стратегічна єдність, професіоналізм й активна громадянська позиція партій здатні прискорити політичний та цивілізацій- ний прогрес України.

Терміни та поняття до теми: політична партія, партійна система, багатопартійність, альтернативна партійна систе­ма, однопартійна система, типологія політичних партій, функ­ції політичних партій, партократія, партійні коаліції, партійні блоки.

Запитання.Завдання

1. Охарактеризуйте партійну ситуацію в: а) країні зі зрілою демократією, б) країні з однопартійною системою, в) перехідній країні.

2. Деталізуйте політичні формули: «ліві партії», «центристські партії», «праві партії», «радикальні партії».

3. Що таке фашизм та яким було його партійне оформлення?

4. Чи існують підстави стверджувати про спадкоємність пар­тійного життя в УНР, УРСР та сучасній Україні?

5. Прокоментуйте конституційні положення щодо розвитку політичних партій в сучасній Україні.

6. Чи є в сучасній Україні харизматичні партійні лідери?

Теми рефератів

1. Роль і місце політичних партій у політичній системі суспіль­ства.

2. Громадсько-політичні об’єднання та політичні партії: спіль­не й відмінне.

3. Олігархізація політичних партій: плюси та мінуси.

4. Партійний спектр сучасної демократичної країни.

5. Правові обмеження діяльності політичних партій та гро­мадських організацій.

6. Міжнародні чинники діяльності політичних партій.

Література

Балабан Р. Перспективи розвитку сучасних політичних сил в Украї­ні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — K., 2007. — Вип. 10. — С. 257—270.

Головатий Μ. Ф. Класи і партії: Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. — K.: Персонал, 2008. — 144 с.

Ефективність політичних партій: проблеми та перспективи // Пар­ламент. — 2007. — № 1. — С. 4—45.

Кальцева С. Традиційний аспект процесу формування партійної сис­теми України // Політичний менеджмент. — 2008. — С. 82—89.

Михальченко М. Політичні ризики суперечливих змін політичної си­стеми України // Віче. — 2008. — № 19.

Myxaee P. Т. Политология: учебник для вузов. Издание второе. — M.: Приор Издат, 2010. — 432 с.

Обушний М. Lt Примут М. В., Шведа Ю. В. Партологія: Навч. посіб­ник / За ред. Μ. I. Обушного. — К.: Арістей, 2006. — 432 с.

Партії та блоки. Що у них в програмах / Ред. та упорядн. І. Підлусь- ка та ін. — К.: Молодіжна альтернатива, 2006. — 40 с.

Політологія: Підручник / За ред. О. Бабкіної, В. Горбатенка. — 3-тє вид., перероб., доп. — К.: Академія, 2010. — 568 с.

Политология: Учебное пособие / Под ред. А. С. Тургаев, А. Е. Хре­нова. — СПб.: Питер, 2005. — 560 с.

Рябов С. Опозиція як джерело альтернативної політики // Вибори і демократія. — 2006. — №4. — С. 9—20.

Рудич Ф. М. Політологія : Підручник. — K.: Либідь, 2005. — 480 с.

Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій та партійних систем. — Львів: Тріада плюс, 2004. — 528 с.

Якименко Ю. Особливості еволюції партійної системи України у 2004—2007 роках // Політичний менеджмент. — 2008. — № 2. — С. 89—100.

<< | >>
Источник: Політологія : навч. посіб. / Н. Ю. Іванова, В. Ф. Смолянюк. — К.: КНЕУ,2011. — 347 [1] с.. 2011

Еще по теме Політичні партії та партійна система в сучасній Україні:

  1. Тема 5. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РУХИ
  2. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ. ПОЛІТИЧНІ РУХИ
  3. Тема 13 Політичні партії та громадські об’єднання
  4. Поняття і зміст партійних систем
  5. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
  6. Політичні партії: суть і роль в суспільстві
  7. Тема 9. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ
  8. Сутність, типологія та фактори розвитку партійних систем
  9. Сучасні політичні вчення Заходу
  10. Особливості політичної культури в сучасній Україні
  11. Різновидності партійних систем
  12. Соціально-політичні вчення в Україні на початку ХХ ст. Національне відродження
  13. Сучасні партійні системи
  14. Сучасні партійні системи і їх суть
  15. Сучасні теорії політичної системи
  16. Поступовий розпад і гостра криза феодально- кріпосницьких відносин в Україні і в усій Росії зумовили значне піднесення суспільної думки, що відображала економічні та соці­ально-політичні процеси, суспільний прогрес світової цивілізації.
  17. Політична система в Україні — той необхідний меха­нізм, за допомогою якого і здійснюється повновладдя та сувере­нітет народу.